Ви є тут

Чеська ботанічна номенклатура в аспекті питомих та запозичених назв

Автор: 
Комаровська Алла Миколаївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U002369
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ПОХОДЖЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ЧЕСЬКОЇ ДЕНДРОНІМНОЇ ЛЕКСИКИ
Формування ботанічної номенклатури – це тривалий історичний процес, у якому
однаково важливу роль відіграють і мовні, і позамовні чинники. Розвиток
суспільної свідомості, еволюція релігійних поглядів, наукові і технічні
відкриття, процеси пізнання навколишнього середовища – все це знаходить своє
відображення в мові.
Тісна взаємодія екстралінгвальних та суто лінгвістичних чинників сприяла
становленню та розвиткові чеської мови. Приблизно з ХІІІ ст. почалося
формування старочеської писемної мови (її основою, як, зрештою, й інших
слов’янських, була праслов’янська мова), яка згодом стала літературною та
державною. Чеська мова розвивалася, збагачувався її лексичний склад. Формування
літературної мови відбувалося також під впливом численних перекладів німецьких
та латинських текстів. За рахунок калькування німецьких та латинських назв
відбувалося запозичення нових слів. Варто зазначити, що використовували при
цьому власні мовні засоби. За часів гуманізму чеська мова стає мовою науки,
права, історії. Хоча орієнтації на латину не втрачає. У XVI – XVII ст.
літературна чеська мова досягла розквіту. Сприятливим цей період був і для
розвитку наукової літератури. Але після сумнозвісних подій 1620 року розвиток
чеської літературної мови призупинився. Основні функції на себе перебирають
німецька, яка в той час була офіційною, та латина, яка була мовою церкви.
Надалі це призвело до появи в лексичному складі чеської мови значної кількості
слів німецького та латинського походження. Період занепаду тривав аж до XVIIІ
ст. А вже у ХІХ ст., з початком чеського національного відродження, чеська мова
знову входить у всі сфери життя. Характерною рисою чеської мови часів
Національного відродження було штучне створення нових слів. Лексеми, утворені
для заміни ними іншомовних назв, були найчастіше їх кальками, іноді не зовсім
вдалими. У зв’язку з посиленням у цей час інтересу до інших слов’янських мов,
слова утворювали, послуговуючись засобами чеської та спираючись на словотворчі
моделі російської, польської, сербсько-хорватської мов, а також шляхом
запозичень з них. Важливу роль у цьому процесі відіграли Й.Юнгман та
Я.С.Пресл.
Як бачимо, чеська мова, а з нею і чеська ботанічна номенклатура, формувалася
кількома способами. Окрім лексики, успадкованої з праслов’янської мови, здавна
відомих слов’янських слів, творення власне чеських назв (наприклад, у XVIIІ –
ХІХ ст.), словниковий склад поповнювався також за рахунок лексики, запозиченої
з інших мов. Саме тому, у складі чеських дендрономенів нерідко трапляються
синоніми. Так, наприклад, зі значенням „лавр, Laurus” у чеській мові
функціонують лексеми: bobek – власне чеська назва; vavшнn – слово польського
походження; laur – латинського походження; „рододендрон”: rododendron (з гр.)
та pмniљnнk (з рос.); „смоква, інжир”: fнk (з лат.) та smokva (питома назва);
„евкаліпт”: eukalypt (з гр.) та blahoviиnнk (калька з грецького слова);
„фісташка”: pistбcie (з гр.) та шeинk (?); „грейпфрут”: grapefruit (з англ.) та
pompel (гол.); „туя”: tъje (з гр.) та zerav (питома назва); „платан”: platan (з
гр.) та vodoklen (з рос.); „мімоза”: mimуza (з лат.) та citlivka (питома
назва); „сосна”: borovice (з прасл.) та sosna (з прасл.); „кедр”: cedr (з лат.)
та limba (з нім.); „модрина”: modшнn (питоме слов’янське утворення) та verpбn
(питома назва); „в’яз”: jilm (з прасл.), bшest (з прасл.) та vaz (з прасл.);
„верба”: vrba (сп.-слов.) та jнva (з прасл.); „бузок”: bez (з прасл.) та љeшнk
(утворена Я.С.Преслом); „дерен, кизил”: dшнn (з прасл.) та svнda (давнє
слов’янське утворення); „повій”: kustovnice (утворена Я.С.Преслом) та babн trn
(народна); „журавлина”: ћeravina (з прасл.) та klikva (з рос.); „аґрус”: srstka
(народна) та angreљt (з іт.); „шипшина”: љнpek (з прасл.) та planб rщћe
(народна); „каштан”: kaљtan (з лат.), jнrovec (з в.-луж.) та maпal (з угор.);
„хурма”: hurma (з рос.), tomel (?) та kaki (з наук. номенклатури) тощо.
Не усі дендрономени у сучасній чеській мові належать до тієї частини
словникового складу, яка активно використовується носіями мови. Певна кількість
слів, що позначають дерева та кущі, перейшла до пасивної лексики. Книжними або
архаїчними у сучасній чеській мові є назви: sosna, bшest, rokyta, hruљe, hruљ,
bobek, limon, smokva, smokev, smokvoт, smokovnнk.
Для досліджень, присвячених розгляду дендрономенів, важливим є також питання
визначення взаємозв’язку (чи взаємозалежності) „рослина – її плід”. Адже
переважну більшість назв плодово-ягідних дерев та кущів використовують також і
на позначення їх плодів. У працях вітчизняних мовознавців (І.В.Сабадош,
А.М.Шамота, В.В.Німчук), що вивчали лексичний склад української мови, історію
його формування, такі слова розглядають як омоніми [73; 93; 62]. Омоніми
розряду „рослина – її плід” з’являються внаслідок метонімічного перенесення, що
відбувається на підставі тісного зв’язку понять. А.М.Шамота вважає, що
перенесення назви плоду на цілу рослину є одночасно і семантичною моделлю
номінації, і семантичною моделлю мотивації назви. А уважне вивчення омонімічних
назв рослин дозволяє помітити суттєву тенденцію, яка є характерною для
ботанічної номенклатури: „Якщо назва рослини збігається з назвою плоду цієї
рослини (як, наприклад, каштан, лимон...), дана назва має практично необмежені
можливості метафоричного (в широкому розумінні слова, включаючи й морфологічну
похідність) вживання“ [93, 30].
На думку чеських лінгвістів, збіг назви рослини з назвою плоду слід вважати
синекдохою. Синекдоха, у свою чергу, є особливим різновидом метонімії, оскільк