РОЗДІЛ 2
КОНСТРУКЦІЇ З СЕМАНТИКОЮ НЕОРГАНІЧНОЇ / ОРГАНІЧНОЇ НАЛЕЖНОСТІ
2.1. Конструкції зі значенням наявності в особи
предмета
Конструкції, в яких в позиції об’єкта виступають іменники на позначення
конкретного предмета, як уперше зазначила Г.Золотова, містять інформацію про
власне володіння [96, с. 148]. К.Чинчлей включає конструкції цього різновиду до
таких, які демонструють відношення: зовнішній мікросвіт і людина [221, с. 93].
О.Селіверстова характеризує подібні відношення “як такі, де посесор має право
та / або можливість використовувати предмет (послуговуватися ним), навіть
передати його (предмет) у користування іншому суб’єкту” [182, с. 37]. Такої ж
думки дотримується С.Цейтлін, зазначаючи, “що в конструкціях цього типу
значення належності представлено найбільш чітко. Їх можна було б назвати власне
посесивними конструкціями” [219, с. 72].
Порівнюючи системи української та чеської мов, Й.Андерш зазначив, що речення
типу Автомашина належить директорові перебувають у конверсивних відношеннях з
конструкціями типу Директор має машину, оскільки їхня семантична структура має
вигляд: Носій посесивного відношення — Посесивне відношення — Об’єкт
посесивного відношення. Мовознавець акцентує увагу на тому, що конверсія
можлива лише за умови, якщо “семантична структура конституюється на базі
абсолютно статичного дієслова мати” [9, с. 63]. Структури з предикатами,
вираженими тематичними дієсловами приходитися, припадати, бракувати,
відрізняються певними відтінками у значенні.
Із зазначеного вище можна зробити висновок про те, що одиниці, в позиції
об’єкта яких виступає лексема на означення конкретного предмета, відносяться до
ядерних конструкцій зі значенням власне володіння. Ми дотримуємося цієї думки,
оскільки, по-перше, робоче визначення посесивності як мовної категорії
(специфічне відношення між двома субстанціями, де посесор має право на об’єкт)
визначає загальну семантику конструкцій із відношеннями належності:
повідомлення про те, чим володіє посесор. По-друге, оскільки відношення
усвідомлюється мовним менталітетом і виражається спеціальною мовною одиницею
(лексичною, словотворчою, синтаксичною), зазначені конструкції як тип,
самостійний за структурно-семантичним та комунікативним аспектами,
представляють симетричну структуру на всіх рівнях речення.
2.1.1. Конструкції на позначення зв’язку “посесор — конкретний предмет”.
Характер відношень розглядуваних конструкцій демонструє зв’язок зовнішнього
мікросвіту та людини як зв’язок за функцією. Виділення тематичних груп лексем,
які стоять у позиції суб’єкта, уможливлює деталізацію обсягу значень
конструкцій, дозволяє виявити відтінки значення володіння.
Відповідно до структури соціальної дійсності можна визначити групи лексем зі
значенням: 1) належності по лінії родинних стосунків (дід, баба, матір, батько,
син, брат, дядько); б) роду заняття, професії (рибалка, музика, слюсар, боєць,
учитель); в) соціального статусу (директор, робітник, інтелігент).
Тематична група “предмети невеликих розмірів” представлена лексемами типу
книга, платівка, підручник, зошит, ліжко, лялька, фотографія, годинник. Як і
кожна річ навколишньої дійсності такі предмети мають характеристики виміру:
простір та існування в часі, матеріальне вміщення. Сема володіння, виступаючи
детермінантом на семантико-синтаксичному плані посесивної конструкції, виявляє
такі семантичні компоненти: а) об’єкт постійно / тимчасово пов’язаний із
суб’єктом; б) суб’єкт активний щодо об’єкта; в) об’єкт не є частиною посесора.
Тобто об’єкт (конкретний предмет) у синтаксичній конструкції з дієсловом мати
представлений як відчужуваний предмет, який може бути постійно або тимчасово
пов’язаним із суб’єктом. Суб’єкт-посесор є домінантним (активним), тобто таким,
який потенційно спроможний спрямовувати певну дію на об’єкт. Активність
суб’єкта виявляється в динаміці посесивних відношень, де він (суб’єкт) може
бути агенсом. Пор.: Брат був неодружений і, крім братових книжок, які я
подарував інститутові, власне, не мав нічого [Підмогильний, с. 288] — (книжки —
читати; суб’єкт дії), Ніколи не буває, щоб очі не червоні, окуляри маєш, але не
користуєшся ними...
[Гончар 2, с. 132], Зеленого пера... й шарманки не мав навіть батько [Смолич,
с. 29] — (шарманка — грати; суб’єкт дії), Фотографи завжди мають у своїх чорних
конвертах заздалегідь наготовлені знімки на всі пори року [Загребельний 1971,
с. 30] — (знімки — поклали; суб’єкт дії).
Для розглядуваних речень співвідносною є конструкція зі зв’язкою бути та
суб’єктним членом, вираженим прийменниково-відмінковою формою: У(в) N2 — Vf
(бути) — N1. Напр.: Кажу йому: “У тебе ж он ще й тигреня є, і собачка Тузик”
[Ткач, с. 30].
До периферійних посесивних конструкцій ми також відносимо одиниці, що
конституюються на базі тематичних дієслів висіти, стояти, лежати. Суб’єктний
член у подібних одиницях виражається прийменниково-відмінковою формою у(в)N2.
Регулярним є локативний поширювач у формі на (у, в) N6. Причому лексичне
наповнення місцевого відмінка повинно включати лише такі просторові поняття, що
є усталеними, “звичайними” для розташування предметів володіння (книга — на
столі; фотографія — на стіні, у конверті; ліжко — у кімнаті, в хаті). У мене
навіть фото висить на стіні: Австік Ісаакян, ви, Вахтанг Ананян [Шкляр, с. 38],
У мене в запічку лежать відповіді з “Вітчизни” ще 1946 роком датовані, а толк
який?!
[Білкун, с. 115].
Змістові складники об’єкта володіння, призначеного для потреб людини,
зумовлюють сприйняття з позиції логічного суб’єкта або суб’єкта стану.
Характеристика об’єкта володіння може бути нейт
- Київ+380960830922