РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ХВОРИХ
Рис. 2.1. Класифікація пухлин ПЖП:
1 – проксимальна третина ПЖП;
2 – середня третина ПЖП;
3 – дистальна третина ПЖП.
У підставу роботи покладено клінічний аналіз результатів діагностики і
лікування 195 хворих на пухлини позапечінкових жовчних проток (ПЖП) – основна
група і 20 хворих на жовчнокам’яну хворобу (ЖКХ), ускладнену холедохолітіазом –
контрольна група. У контрольну групу відбирали пацієнтів із важким вихідним
станом, зумовленим механічною жовтяницею та печінково-нирковою недостатністю,
ґрунтуючись на подібності діагностичних критеріїв, лікувальних заходів,
приготування до операції і післяопераційного лікування. Хворі у 1991-2003рр.
проходили стаціонарне лікування у ІІ-ому та ІІІ-ому хірургічних відділеннях
Львівської обласної клінічної лікарні – клінічна база кафедри факультетської
хірургії Львівського національного медичного університету імені Данила
Галицького.
При написанні роботи використано класифікацію пухлин ПЖП Callery MP, Meyers WC
(1998), за якою до пухлин ПЖП ми віднесли: пухлини проксимальної частини ПЖП –
права і ліва печінкові протоки та місце утворення ними спільної – 81 (41,5%)
хворий; пухлини середньої частини ПЖП – від початку спільної печінкової протоки
до початку ретродуоденального відділу спільної жовчної протоки – 50 (25,6%)
хворих і пухлини ретродуоденального відділу холедоха і великого сосочка
дванадцятипалої кишки (Фатера) – дистальна локалізація – 64 (32,8%) хворих
(рис. 2.1). Крім цього при формулюванні діагнозу і кваліфікації пацієнтів до
операції користувалися класифікацією TNM.
Серед хворих на пухлини жовчних проток чоловіків було 96 (49,2%), жінок – 99
(50,8%). Вік хворих – від 27 до 97 років, середній – 62,1 ± 9,7 року. Середній
вік чоловіків – 61,6 ± 9,7 року, жінок – 62,7 ± 9,5 року. Пухлини ПЖП частіше
траплялися у людей старше 55 років. Вік і стать пацієнтів представлено у табл.
2.1.
Таблиця 2.1.
Вік і стать хворих
Локалізація пухлини
Чоловіки
Жінки
Всьо-го
20-39рр.
40-59р.
60-79рр.
> 80р.
20-39рр.
40-59рр.
60-79рр.
> 80р.
Проксималь-на частина ПЖП
13
32
26
81
Середня частина ПЖП
12
10
15
50
Дистальна частина ПЖП
13
10
12
23
64
Всього
33
54
27
64
195
ЖКХ, холедохо-літіаз
-
20
У контрольній групі чоловіків було 8 (40%), жінок – 12 (60%), вік хворих був у
межах від 30 до 71 року, середній – 54,9 ± 9,5 року.
За останні 12 років простежується збільшення надходження у клініку хворих на
рак ПЖП. Від 1991 до 2003 року кількість хворих з цією патологією у клініці
зросла у кілька разів (рис. 2.2.). Передовсім це пов’язано зі збільшенням
захворюваності на пухлини жовчних проток, а також впровадженням нових методів
обстеження хворих з пухлинами цієї локалізації.
Рис. 2.2. Динаміка надходження у клініку хворих на пухлини ПЖП
У 77 (39,5%) хворих основної групи діагностовано супровідну патологію. Серед
супровідних захворювань діагностовано наступні: ішемічна хвороба серця з
атеросклерозом – 23 (29,9%) хворих, хронічний холецистит – 21 (27,3%),
гіпертонічна хвороба – восьмеро (10,4%), жовчнокам’яна хвороба з
холедохолітіазом – п’ятеро (6,5%), цукровий діабет – четверо (5,2%), виразкова
хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки – четверо (5,2%), хронічний
гастродуоденіт – троє (3,9%), по двоє (2,6%) – тромбофлебіт, цироз печінки; по
одному (1,3%) пацієнту мали недостатність мітрального клапану серця із
недостатністю кровообігу І ступеня, хронічний панкреатит, рак шлунка, хворобу
Крона, фіброміому матки, лівобічний коксартроз. У контрольній групі у 7 (35,0%)
хворих діагностували наступні супровідні захворювання: ішемічна хвороба серця з
атеросклерозом – троє (42,8%) хворих; по одному (14,3%) хворому мали
гіпертонічну хворобу, гастродуоденіт, цукровий діабет, ревматоїдний
поліартрит.
Тривалість захворювання за анамнезом була від 3 днів до 2,5 року. Два і більше
разів у клініці лікували 17 (8,7%) пацієнтів. Причинами повторної
госпіталізації були: виконання другого радикального етапу операції, проведення
курсів внутрішньоартерійної поліхіміотерапії, накладання паліативних обхідних
анастомозів. Про справжню тривалість захворювання у хворих на пухлину ПЖП
стверджувати важко, через те, що поява перших клінічних ознак цієї хвороби не
відповідає її початкові. Перші симптоми є неспецифічними, тому пацієнти
зверталися за медичною допомогою переважно при появі жовтяниці.
Середній термін від появи перших ознак захворювання і до визначення діагнозу у
хворих з пухлинами цієї локалізації становив від 4 до 148 днів (у середньому
20,3 ± 16,8 дня). Тільки 33 (16,9%) хворих госпіталізовано за спрямуванням
поліклініки. Більшість пацієнтів раніше лікували у різних інфекційних і
хірургічних стаціонарах. Той факт, що частину хворих на пухлини ПЖП довший час
після появи жовтяниці лікували не у хірургічному відділенні, зокрема в
інфекційній лікарні, свідчить про складність діагностики цієї патології. У
хворих контрольної групи тривалість жовтяниці становила від 2 до 62 днів, в
середньому 15,3 ± 10,7 дня. У 80% пацієнтів цієї групи правильно встановлено
діагноз при зверненні у лікарню.
Із 195 хворих на рак ПЖП тільки 27 (13,8%) прийнято у клініку з правильним
діагнозом; пухлину на місці утворення спільної печінкової протоки діагностовано
у семи хворих, загальної печінкової протоки і супрадуоденальної частини
холедоха – у восьми, ретродуоденальної частини холедоха – у п’яти, папіли – у
семи; у інших діагноз був неправильний або неповний. Перед операцією після
обстеження у клініці правильний
- Київ+380960830922