РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клініко-статистична характеристика хворих
Проаналізовано результати лікування 189 хворих на геморагічний гастрит,
ускладнений кровотечею (ГГ). Усім хворим при поступленні виконували екстрену
ЕФГДС для оцінки стану місцевого гемостазу та встановлення джерела кровотечі, а
при необхідності виконували ендоскопічну спробу гемостазу з подальшим
ендоскопічно-імуноморфологічним моніторингом, який застосовано у 89 пацієнтів
основної групи та у 24 контрольної. Всім пацієнтам проводили загально-клінічні,
лабораторні дослідження для встановлення функціонального стану видільної,
серцево-судинної та дихальної систем.
Ендоскопічну оцінку стану слизової проводили, дотримуючись методик та
рекомендацій Балаликіна А.С. (1985). Маркування відділів шлунка за умов
зупиненої кровотечі виконували хромогастроскопічно за методикою S. Suzuki
(1973) з конго червоним, яка дозволяє чітко відмежувати проксимальні
(кислотопродукуючі ділянки шлунка – тіло та дно) від дистальних –
слизоутворюючих (антральний відділ). Гастрити за ендоскопічною характеристикою
поділяли на поверхневі, гіпертрофічні та атрофічні, а також за наявністю
одиночних чи множинних (три і більше в одній анатомічній ділянці) ерозій.
За локалізацією гастрити розділяємо на проксимальні (з переважним ураженням
тіла або дна шлунка), дистальні (патологія локалізована у антральному відділі)
та з тотальним ураженням слизової оболонки шлунка.
Проксимальний гастрит виявлено у 79 (41,8 %), ураження антральної частини
шлунка діагностовано у 106 (56,1 %), а тотальний гастрит при поступленні
відмічено у 4 (2,1 %) пацієнтів. Одиночні ерозії мали місце у 80 (42,3 %), а
множинне ерозивно-геморагічне ураження – у 109 (57,7 %) хворих. Гіпертрофічний
гастрит зустрічався найчастіше – у 101 (53,4 %), поверхневий – у 49 (25,9 %), а
атрофічні зміни слизової оболонки мали місце у 39 (20,6 %).
Важкість крововтрати оцінювали за класифікацією В.Д. Братуся (1991) [18, 19,
20]. Стан гемостазу визначали за класифікацією активності кровотечі за Forrest
(1974).
Пацієнти віком 20-59 років склали 74,1 % (140), 60-74 роки – 18,0 % (34), а
старших 75 років госпіталізовано 7,9 % (15) хворих. Ступінь важкості
крововтрати у різних вікових групах дещо відрізнявся. Крововтрату І ступеня
діагностовано у 51,3 % госпіталізованих з даною патологією, зокрема – у хворих
віком до 59 років остання діагностовано у 55,0 %, віком 60-74 роки – у 41,2 % і
у 40,0 % старших 75 років. Другий ступінь крововтрати діагностовано у 24,9 %
хворих на геморагічний гастрит, з них молодого віку було 22,9 %, у 32,4 %
госпіталізованих віком 60-74 роки та у 26,7 % старечого віку (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Частота та ступінь крововтрати залежно від віку
Вік хворих,
(% від загальної кількості)
Ступінь важкості крововтрати
Всього, (%)
помірний, (%)
середній, (%)
важкий,
(%)
до 59 років (74,1)
77 (55,0)
32 (22,9)
31 (22,1)
140 (100)
60-74 років (18,0)
14 (41,2)
11 (32,4)
9 (26,5)
34 (100)
75-89 років (7,9)
6 (40,0)
4 (26,7)
5 (33,3)
15 (100)
Всього, (%)
97 (51,3)
47 (24,9)
45 (23,8)
189 (100)
Важка крововтрата виявлена при поступленні у 23,8 % усіх пацієнтів. З них
молодого віку було 22,1 %, хворі віком 60-74 роки склали – 26,5 %, а старших 75
років поступило 33,3 %. З триваючою кровотечею на момент екстреного ЕФГДС
госпіталізовано 13,7 % (26 хворих), з них у 9 (34,6 %) мало місце більше 2-х
рецидивуючих кровотеч, у 1-го пацієнта рецидив геморагії був одноразовим. Крім
цього, у 14, які були госпіталізовані із зупиненою кровотечею, теж виникло
спонтанне відновлення геморагії (8,6 % із 163 з зупиненою кровотечею).
Як видно з даних табл. 2.1, у молодому та зрілому віці (140 пацієнтів) значно
переважає частота крововтрати легкого ступеня, у той час як у хворих похилого
та старечого віку перевага схиляється у бік помірної та важкої крововтрати.
У 40 (21,2 %) пацієнтів, які поступили на стаціонарне лікування з приводу
шлункової геморагії, виявлено супутню патологію та вплив зовнішніх агресивних
чинників, у тому числі й психоемоційних, які спричинили виникнення вторинного
ерозивно-геморагічного ураження слизової оболонки шлунка, проявом якого стала
кровотеча. З них ішемічну хворобу серця з проявами загального
атеросклеротичного ураження судин діагностовано у 17 (9,0 %) пацієнтів, яка у 5
(2,6 %) поєднувалася із дихальною недостатністю ІІ та ІІІ ступенів на ґрунті
хронічних неспецифічних захворювань легень. Захворювання видільної та
кровотворної системи підтверджено відповідно у 6 (3,2 %) та 5 (2,6 %) хворих.
Тривала медикаментозна терапія ульцерогенними препаратами стверджена у 5
(2,6 %). Семеро пацієнтів (3,7 %) пов’язували виникнення даного захворювання із
значним психоемоційним навантаженням, стресом. Поряд із цим вималювалася група
пацієнтів, у котрих ні анамнестично, ні за допомогою допоміжних обстежень не
вдалось ствердити вторинне походження геморагічного гастриту – 51 (27,0 %)
обстежений (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Розподіл хворих за етіологічними чинниками при гастритах, ускладнених
кровотечами
Клінічні дані
Кількість хворих, (%)
Явний шлунковий анамнез
98 (51,9 %)
Відсутність шлункового анамнезу
51 (27,0 %)
Захворювання серцево-судинної системи
17 (9,0 %)
Патологія кровотворної системи
5 (2,6 %)
Патологія видільної системи
6 (3,2 %)
Прийом медикаментозних середників
5 (2,6 %)
Стрес
7 (3,7 %)
ВСЬОГО
189 (100,0)
Характерною особливістю є те, що у 98 (51,9 %) госпіталізованих виявлена
тривала “гастропатія” – так званий “шлунковий анамнез”, з приводу чого хворі
неодноразово лікувались у гастроентерологічних стаціонарах, проте жодного разу
не було достемен
- Київ+380960830922