РОЗДІЛ 2. Ґрунтово-кліматичні умови та методика
проведення досліджень
Польові, лабораторні та виробничі досліди, за темою дисертаційної роботи,
проводились протягом 1997-2000 рр. Польові досліди закладались в сівозміні
дослідного поля кафедри кормовиробництва Подільського державного
аграрно-технічного університету. Результати лабораторних та польових досліджень
впроваджувались у виробництво у господарствах Кам’янець-Подільського,
Чемеровецького та Дунаєвецького районів Хмельницької області, які відносяться
до південної частини Західного Лісостепу України.
2.1. Кліматичні умови регіону
Південна частина Західного Лісостепу України відноситься до першої
агрокліматичної зони України, південна межа якої проходить з південного заходу
на північний схід по лінії Кам’янець-Подільський – Вінниця – Київ – південніше
Глухова. Зона характеризується як достатньо волога та помірно тепла (ГТК
складає в середньому 2,0 – 1,3; еt – 2400 – 3100 оС ).
Дослідне поле було розташоване в південному теплому агрокліматичному районі
зони, який прилягає до русла річки Дністер і характеризується наступними
показниками: тривалість безморозного періоду в районі Кам’янець-Подільського
становить 175 діб, а в окремі роки триває і до 225 діб; дата стійкого переходу
температури повітря через 0 оС засвідчує початок, а потім і кінець зими, для
Кам’янець-Подільського 10.ІІІ – 29.ХІ, що становить 263 доби. Стійкий перехід
температури через 5оС зумовлює період вегетації рослин сої, для
Кам’янець-Подільського – 3.IV – 2. XI, що становить 212 діб. Стійкий перехід
температури через 10 оС – активна вегетація сільськогосподарських культур і
вегетація теплолюбних рослин, для Кам’янець-Подільського – 23.IV – 9.X, що
становить 168 діб. Перехід температури через 15 оС умовно вважають за початок і
кінець літа, для Кам’янець-Подільського 18.V – 12.ІХ, що становить 116 діб;
сума активних температур, в середньому, складає 2765 о; кількість опадів в
регіоні коливається в межах 495 – 645 мм.
2.2. Погодні умови за період досліджень та їх вплив на ріст і розвиток рослин
сої
Соя є чи не найвибагливішою сільськогосподарською культурою за відношенням до
гідротермічних умов, які вирощуються в регіоні. Оскільки соя сформувалася за
умов теплого мусонного клімату, то температура для неї є основною умовою
формування продуктивності та дозрівання. Тому, створені сорти сої досить чітко
поділяють за сумою активних температур (t > 10 0С). Так, для дуже ранніх сортів
цей показник має складати 1600 – 1900 0С, ранньостиглих – 2000 – 2200,
середньопізньостиглих – 2800 – 2950 і пізньостиглих – 3000 – 3200 0С. Отже,
сума активних температур, що властива для регіону, і є вирішальним фактором для
вирощування тих або інших сортів сої [19]. Однак, крім суми активних
температур, для сої досить важливим фактором є волога. Так, для набубнявіння і
нормального проростання насіння потребує 130 – 160 % води від своєї маси.
Насіння сої набубнявіє швидше, ніж інших культур, однак проросток при нестачі
вологи сильно пригнічується. Після сходів перший відносний максимум
вологоспоживання сої настає у фазі гілкування, а другий – більш інтенсивний – у
фазі формування та наливання насіння [21]. Тому, для одержання високих та
сталих врожаїв сої досить важливими є гідротермічні умови регіону в основні
фази розвитку сої (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Необхідні показники температурно-водного режиму
в основні періоди росту і розвитку сої (за Бабичем А.О.)
Період росту і розвитку сої
Температура повітря, 0С
Кількість вологи, м3/га
мінімальна
достатня
оптимальна
Сівба-сходи
8 – 10
15 – 18
20 – 22
15 – 30
Сходи-гілкування
10 – 12
17 – 20
22 – 25
15 – 30
Цвітіння
16 – 18
19 – 21
22 – 25
40 - 60
Формування бобів
13 – 14
17 – 18
20 – 23
40 – 60
Дозрівання
7 – 8
13 – 16
18 – 20
30 – 40
Нами були проведені спостереження та детальний аналіз погодніх умов, що
склалися в зоні дослідного поля під час вегетаційного періоду сої за роки
досліджень.
За кліматичними умовами південної частини Західного Лісостепу України та
відповідно до результатів попередніх досліджень сівбу сої в регіоні можна
розпочинати із третьої декади квітня, а збирання проводити у вересні – жовтні.
Тому, враховуючи зазначене, основну увагу в спостереженнях за погодою приділяли
саме періоду квітень – жовтень, який і визначав формування продуктивності
посівів сої.
Так, 1997 р., в який розпочалися дослідження, характеризувався наступною
температурою повітря та сумою опадів протягом вегетаційного періоду сої.
Середньомісячна температура повітря становила 5,0 0С (рис.2.1), що було на 4,6
0С менше порівняно із середньобагаторічними показниками, середньодобова
температура повітря в третій декаді квітня становила 7,7 0С, що було
недостатнім для проведення сівби сої. В першій декаді травня температура
повітря різко підвищилася і склала 15,4 0С, що було вище рівня достатніх
температур для початку сівби сої, тому сівба була проведена в першій декаді
травня за сприятливих умов. В цілому
середньомісячна температура повітря в травні становила 15,8 0С, що перевищило
середньобагаторічну на 1,6 0С. Така температура повітря була на рівні
достатньої температури для періоду „сівба – гілкування”. Сума опадів за травень
склала 58,1 мм, що було на 6,0 мм більше порівняно із багаторічною нормою для
цього періоду. Зазначена кількість вологи була більш ніж достатньою для
розвитку сої в зазначений період. У червні середньомісячна температура повітря
становила 17,8 0С, що було вище середньобагаторічної температури повітря для
червня на 0,2 0С. Опадів за цей пері