Ви є тут

Формування національної самосвідомості учнів 7-9 класів на уроках історії України.

Автор: 
Горохівський Петро Іванович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U002524
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2
Формування національної самосвідомості школярів у навчально -виховному процесі
2.1. Методика формування національної самосвідомості учнів у процесі вивчення
історії України.
Для вирішення проблеми формування національної самосвідомості учнів на уроках
історії України необхідно чітко визначити шляхи і засоби досягнення цілі. На
нашу думку ними є: вивчення історії української державності і формування
етнічної території; історії національно-визвольної боротьби українського народу
і кращих його представників за незалежність; вивчення історії малої
батьківщини, української культури, національної і державної символіки;
виховання любові до України, рідної землі, народу, самоповаги і поваги до інших
народів; цілеспрямована діяльність вчителів історії; оволодіння учнями
методикою історичного пізнання.
Проте їх особливість полягає в тому, що одні з них за своїм змістом,
спрямованістю сприяють безпосередній реалізації завдання досягнення високого
рівня сформованості національної самосвідомості учнів, інші – опосередковано.
Одні, до яких належать вивчення історії національно-визвольної боротьби
українського народу і кращих його представників за незалежність, історії малої
батьківщини, української культури, національної і державної символіки, сприяють
росту національної самосвідомості, своїм змістом, а для розкриття виховного,
формуючого впливу інших (вивчення історії української державності, формування
етнічної території) необхідна цілеспрямована робота вчителя історії,
використання ним певного набору методів і прийомів навчання. Але і одні і другі
шляхи, за умови цілеспрямованої організації навчально-виховного процесу на
уроках історії України, приводять до необхідної мети. Це випливає і з головного
напрямку процесу пізнання, метою якого є формування особистості з активною
життєвою позицією:
А також з головних компонентів самосвідомості: раціонально-логічних
(пізнавальних), емоційно-спонукальний (почуттєвий), потенційно-діяльнісний
(поведінковий).
Високий рівень національної самосвідомості учнів буде забезпечений при
наявності всіх трьох компонентів, які взаємообумовлені і взаємозв’язані між
собою. На нашу думку, первинним компонентом національної самосвідомості є
раціонально-логічний. Адже до глибин самосвідомості учнів можна добратися лише
через знання (власне раціональний компонент). Тому знання, спрямовані за
допомогою спеціальних методів і прийомів, тобто розстановка спеціальних
акцентів (розгляд навчального матеріалу під заданим кутом, з’ясування
причинно-наслідкових зв’язків, формулювання відповідних висновків), неодмінно
приведе до впливу на почуттєву і діяльнісну сфери свідомості особистості, до
формування її завершеної самосвідомості.
Другим важливим моментом у підході до вирішення досліджуваної проблеми є підбір
і використання відповідних і найбільш ефективних методів і прийомів навчання,
які могли б у найповнішій мірі розкрити виховний, розвиваюче-формуючий вплив
історії України. В даному разі необхідно говорити, що більш доцільне
використання терміну „педагогічні технології”. На думку ряду дослідників,
зокрема: К. Баханова [4, c.20], В. Сизон [141, с.6] та ін., цей термін значно
ширший і місткіший ніж поняття „методика”, проте між ними існує прямий зв’язок
і взаємозалежність. Так методика навчання – це сукупність педагогічних правил,
прийомів, засобів організації освітньої діяльності. Педагогічна технологія – це
цілеспрямована система, яка на думку більшості науковців і вчителів, у вигляді
певних дидактичних моделей пропонує проект навчального процесу, який зумовлює
зміст, методи, форми навчально-пізнавальної діяльності учнів [141, с.6].
У практичній діяльності вчителі ніколи не використовують якогось одного методу
навчання, а лише їх певну, найбільш ефективну для кожного уроку сукупність.
Таким чином, на нашу думку, доцільніше буде говорити про використання системи
методів навчання і виховання або про технології формування національної
самосвідомості учнів.
Формування поняття “українська національна ідея” на уроках історії України
Серед чинників, які покликані сприяти успішній розбудові державності, особлива
роль належить українській національній ідеї, яка має бути об’єднуючою для всіх,
хто проживає в Україні і таким чином може спрямувати розум, енергію, творчість,
волю і почуття народу на розбудову і утвердження власної держави, яка
забезпечить вільний національно-культурний розвиток всім етносам, гарантуватиме
рівні права і свободи всім громадянам України, незалежно від їх національної
належності.
Українська національна ідея повинна стати серцевиною національно-виховного
процесу в школі. Вона має пронизувати, в першу чергу, українознавчі дисципліни.
Серед них особливе місце відведено історії України, яка фактично є історією
багатовікової боротьби українського народу з поневолювачами за незалежність, за
відновлення державності і розбудову суверенної, самостійної, демократичної
держави. Історія навчає і виховує підростаюче покоління, формує його
національну самосвідомість.
Серед шкільних курсів історії України, які покликані формувати поняття
“українська національна ідея” особлива роль належить курсу історії України у
9-му класі.
Перед вчителем історії постають такі завдання: впродовж вивчення даного курсу
історії обґрунтувати закономірність виникнення національної ідеї; показати
процес її зародження і конкретного втілення в національно-визвольному русі
українського народу; показати її роль у формуванні національної самосвідомості
українського суспільства XIX – початку XX ст.; виховувати повагу до борців за
визволення України від поневолювачів і відрод