РОЗДІЛ 2
СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
ПАРЛАМЕНТСЬКОГО ДИСКУРСУ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ,
ОПУБЛІКОВАНОГО В ІНТЕРНЕТІ
Ми виходимо з твердження, що "опис мови, її структури та системи повинен бути націлений на її комунікативну функцію, оскільки лише в комунікації реалізуються всі якості мови, починаючи з її звучання і закінчуючи складним семантичним механізмом однозначного виявлення змісту конкретних МА" [78, с. 3]. Семантика може бути визначена як наука про лінгвістичне значення. Її метою є надання теоретичного опису та пояснення лінгвістичного значення усіх мовленнєвих явищ. Основним завданням семантики є встановлення значення, а також способів його передання адресатові. Саме цей аспект діяльності вивчає дискурсивна семантика, що залучає до свого арсеналу як лінгвістичні, так і нелінгвістичні методи дослідження [246; 249; 276, с. 63-106;]. Вказаний напрям науки про МД знайшов розвиток, зокрема, в американській практичній риториці, а саме в працях Р. Фасолда [217], У. Коннора [201], Дж. Каспера та Е. Келлермана [239].
Практично вперше при дослідженні політичного дискурсу та дискурсу ЗМК застосовується аналіз на рівні міжпропозиційних відношень. Завданням такого аналізу є розкриття семантичної макроструктури особливостей побудови плану змісту БПД на рівні його реляційного каркасу, який становлять саме ці відношення.
2.1. Відношення рівнозначності між пропозиціями у британському парламентському дискурсі, опублікованому в Інтернеті
Зважаючи на те, що семантичні міжпропозиційні відношення в усіх типах дискурсу мають спільні логіко-когнітивні риси, нашим завданням є дослідження специфіки МД учасників БПД в аспекті загальних особливостей побудови змісту БПД на макросемантичному рівні. У центр семантичного опису в комунікативно-функціональному напрямі лінгвістики поставлена пропозиція як кінцевий результат пропозитивного акту, що здійснюється адресантом [7, с. 401]. Семантичні відношення між пропозиціями є основою семантичних способів побудови дискурсу. Аналізуючи взаємовідношення форми і змісту мовних знаків комунікативного рівня і абстрагуючись від плану їх повідомлення, ми, по суті, досліджуємо речення і послідовність речень як компоненти мовного спілкування різних рівнів складності [62, с. 59-60]. У цьому випадку об'єктом дослідження є структурні характеристики речення-висловлювання, що вимовляється у реальній ситуації спілкування (англ. utterance), на відміну від англ. sentence, яке позначає речення поза ситуацією та контекстом. Ця процедура відповідає першому етапу комунікативно орієнтованого дискурс-аналізу.
Співвіднесеність планів форми і змісту мовних знаків з планом їх повідомлення в конкретному дискурсі досліджується на другому етапі комунікативного аналізу. Тут має бути продемонстрований зв'язок семантики з тим, як значення речення безпосередньо відображає факти дійсності, описані у реченні, з планом повідомлення, вираженого в одиницях МД. У дослідженні розглядатимуться пропозиційні складові конкретних типів МА, МХ, МВ і дискурсу британських парламентських дебатів у цілому.
Семантичні відношення між пропозиціями є універсальними для всіх мов, оскільки вони виражають за допомогою притаманних тій чи іншій мові засобів практично універсальні логіко-когнітивні відношення між предикаціями речень, які вступають у ці відношення. Відомо, що в логіці існує розділ, що вивчає логіку імен і логіку предикатів. На рівні відношень між предикатами не може використовуватися логіка імен. Недостатньо лише встановлювати певні зв'язки між окремими словами речень у тексті. Тексти з повторюваними словами чи з групами слів, з'єднаними певними асоціативними значеннями, насправді можуть не відповідати навіть елементарній логічній зв'язності.
Лінгвістика МД намагається розв'язати проблему семантичних відношень між пропозиціями речень. Значення речення не є арифметичною сумою значень слів, що входять до його складу, а являє собою результат пропозитивного акту в складі комунікативно-когнітивного утворення - МА.
У нашому розумінні комунікативно-функціональний аналіз дискурсу - це розшифрування, розкодування і опис способів мовленнєвої активності адресанта, якщо поняття "спосіб" розуміти як використання певного набору прийомів, тактик і стратегій побудови планів форми (лексико-семантичний аспект), змісту (семантичний аспект) і повідомлення (прагматичний аспект) дискурсу в цілому і одиниць МД, що входять до нього.
Поняття способу МД передбачає, зокрема, опис прагматичного та семантичного аспектів дискурсу. Такий опис покликаний з лінгвістичних позицій відбити етапи формування дискурсу: 1) постановка мети мовленнєвого спілкування і визначення загального плану повідомлення; 2) побудова змісту; 3) втілення в конкретній лексико-синтаксичній формі плану змісту з урахуванням мети повідомлення [62, c. 65]. Семантичний спосіб побудови політичного дискурсу орієнтований на опис категорій мислення, що формують відношення між пропозиціями у тексті.
У цьому розділі дослідження розглядатимуться пропозиції, що входять до одиниць МД різних рівнів, і ті семантичні відношення між пропозиціями, за допомогою яких висловлює свою думку адресант дискурсу. У вітчизняній комунікативній лінгвістиці виділено вісім семантичних відношень між пропозиціями: 1) тотожність; 2) еквівалентність - які разом утворюють групу рівнозначних семантичних міжпропозиційних відношень; 3) порівняння; 4) контраст; 5) частина - ціле; 6) просторові відношення; 7) часові (темпоральні) відношення; 8) імплікаційні (причинно-наслідкові) відношення - які становлять, відповідно, групу нерівнозначних міжпропозиційних семантичних відношень [62, c. 67-97].
Використання комунікантом для побудови змісту дискурсу певних типів семантичних міжпропозиційних відношень або їх комбінацій залежно від статусу одиниці МД може розглядатися як відповідна тактика (для побудови МХ) або стратегія (для побудови МВ, їх послідовностей і, найчастіше, МП). З урахуванням основних категорій мислення в лінгвістиці МД запропонована така класифікація семант