РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ТА ЇЇ
СПІВВІДНОШЕННЯ ІЗ СПЕЦІАЛІЗАЦІЄЮ
2.1. Цілі, види, способи та напрямки диверсифікації діяльності підприємств
Поняття диверсифікації не настільки однозначне, як може здатися на перший погляд. Простота цього поняття, здається, зумовлена тим, що диверсифікація з'явилася в економічній теорії та практиці достатньо давно. Чітка тенденція до диверсифікації напрямків діяльності в західних компаніях, що прийшла на зміну популярній стратегії спеціалізації та теоретичному її обгрунтуванню БКГ через розробку теорії кривих досвіду й зниження витрат, намітилася в 50-х роках ХХ століття [130, с. 97]. Водночас із посиленням тенденції до диверсифікації, кількісним та якісним розростанням цього явища, розгорталися й наукові дослідження з даної проблеми, піонером яких вважається М. Горт. Саме він виконав дослідження диверсифікації щодо американських компаній у 1962 р. [191]. Тому необхідним є дослідження тих поглядів на диверсифікацію, що вже сформувалися в сучасній економічній літературі, для того, щоб з'ясувати сутність цієї категорії, яка виражає техніко-економічні відносини поряд з такими як спеціалізація, кооперування, комбінування виробництва, концентрація виробництва, обмін діяльністю та ін. [128, с. 36]. Завданням цього дослідження є підтвердження або спростування ідеї щодо використання диверсифікації як способу розвитку малих підприємств. За результатами такого дослідження можна отримати відповідь, чи дійсно диверсифікація дозволяє малим підприємствам розвиватися.
Розглянемо спочатку декілька найбільш традиційних поглядів на диверсифікацію.
Стандартним визначенням диверсифікації (від лат. diversificatio ? зміна, різноманіття) є таке: поширення господарської діяльності на нові сфери (розширення асортименту виробів, що виготовляються, видів наданих послуг, географічної сфери діяльності і та ін.), що можуть не мати прямого виробничого зв'язку або функціональної залежності від основної діяльності підприємства [30, 116, с. 153 ].
О. В. Савицька й О.В. Євсєєв визначають диверсифікацію в такий спосіб: "Диверсифікація ? це розширення діапазону діяльності підприємства, фірми, корпорації за межі основного бізнесу; проникнення їх в інші галузі виробництва й на ринки нових товарів і послуг, найчастіше прямо не пов'язані з основною сферою їхньої діяльності " [160].
І.В. Бондаренко та В.І. Дубницький визначають диверсифікацію дуже різнопланово ? і як розширення асортименту, зміну виду продукції та запобігання банкрутства, і як розподіл грошових капіталів, що вкладаються в економіку або надаються у формі кредиту, з метою зниження ризику втрат та в надії отримати більш високий дохід [18, с. 120 ].
У роботі М.І. Круглова подається такий погляд на диверсифікацію: "Диверсифікація діяльності досягається:
включенням до складу компанії підприємств (організацій) різноманітної предметної та технологічної спеціалізації;
комбінуванням спеціалізованих виробництв у рамках підприємств-комбінатів;
наданням (прищеплюванням) властивостей гнучкості технологічним системам і оргструктурам, а також спеціалістам і менеджерам (що створює можливість маневрування видами діяльності);
розвитком різноманітних видів діяльності на базі передової технології, якою володіє компанія" [99, с. 427].
Уявлення Р.М. Кунца щодо диверсифікації повністю не ясне, оскільки незрозуміло, як можна відрізнити сприятливість кон'юнктури або загальних умов господарювання від об'єктивності процесу підвищення прибутку або зниження ризиків? [103]. Думка А. Аронова зводиться до таких тез: виживання ? заходи з протидії несприятливому ринковому, виробничому або матеріальному впливу; стабільність ? використання виробничого балансу в циклічному виробництві; виробнича адаптація до зміни потреб покупця; зростання. Простіше було б представити ці тези так: ризикозахищеність, комбінування, конверсія, експансія. Така думка є більш зрозумілою, хоча й виникають питання з приводу того, чи не може комбінування вилитися в експансію, а конверсія стати результатом зниження рівня ризику?
Отже, найбільш показові визначення поняття диверсифікації подають її як збільшення числа напрямів діяльності підприємства. Але такі визначення, проте, не дають можливості відрізнити процес диверсифікації від явища диверсифікації та не дають відповіді на цілий ряд запитань: чи є диверсифікація тільки процесом "розширення" або й результатом "розширення" теж? чи можна визначити значення диверсифікації в ті моменти часу, коли розширення не відбувається, визначаючи розширеність, або ж варто оцінювати саме розширення, відносність змін?
Але існують й інші визначення диверсифікації. Так, С. Мітельман бачить у диверсифікації тільки інструмент зниження ризику, що відповідає портфельній концепції фінансової теорії: "Диверсифікація означає інвестування коштів у більше, ніж один вид активів із метою управління ризиком компанії. Розподіл капіталу між певним числом не пов'язаних між собою активів дозволяє частково нейтралізувати несприятливий вплив коливань ділової кон'юнктури, зменшити ризик втрат і тим самим забезпечити більш високі й стабільні прибутки" [125]. Це визначення односторонньо подає диверсифікацію, але навіть у такій простоті приховані неясності ? чи варто говорити про забезпечення більш високих і стабільних прибутків, або ж тільки про більш стабільний прибуток?
В економічній літературі зустрічається також поняття диверсифікації виробництва. Традиційно під диверсифікацією виробництва розуміється одночасний розвиток багатьох незв'язаних між собою видів виробництва, розширення асортименту вироблених виробів у рамках одного підприємства, концерну та ін. [44]. Це визначення суперечливе, тому що не можна говорити про вироби концерну як про незв'язані один з одним продукти. Адже концерн і створюється на основі вертикальної інтеграції, тобто він заснований на технологічній кревності продуктів, що відносяться один до одного як напівфабрикати, сировина й матер