Ви є тут

Удосконалення управління діяльністю інформаційних підприємств.

Автор: 
Пономаренко Наталя Шахріярівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U002851
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ІНФОРМАЦІЙНИЙ РИНОК: СУБ'ЄКТИ, ОБ'ЄКТИ, РОЗВИТОК

2.1. Структуризація інформаційного ринку

З давніх часів ринок визначався як місце, де відбувався обмін одного товару на інший. Часто він розміщувався на певній площі, яка отримувала назву ринкової. З поглибленням суспільного поділу праці і подальшого розвитку товарного виробництва ринок як категорія економіки набув широкого тлумачення. Ринок починають визначати як спосіб взаємодії економічних суб'єктів, оснований на ціновій системі і конкуренції. Його називають особливим механізмом координації економічних дій. Існує безліч видів ринків, серед яких виділяється й інформаційний.
Ринок і його структура - головне інформаційне джерело, й економічні суб'єкти зацікавлені в отриманні реальних даних про ціни, попит на окремі товари і т.д. Тому мова повинна йти не про пасивну інформацію, а про дійовий фактор перетворення економіки. Не можна погодитися з трактуванням ринку в широкому розумінні слова, як системи відносин визнання приватної праці суспільною незалежно від характеру визнання [94], що може бути різноманітним: це і безоплатна передача інформації на нетоварній основі, і інноваційна рента, що випливає з факту виробничого застосування НТІ, і звичайна купівля-продаж. Ринок - це засіб взаємодії виробників і споживачів, заснований на децентралізованому, безособовому механізмі цінових сигналів [86].
Як відомо, умовами виникнення ринку є: суспільний поділ праці і спеціалізація, економічна відособленість суб'єктів ринкового характеру (коли самий виробник вирішує, що робити, кому і де продавати створену продукцію; адекватний правовий режим для цього - режим приватної власності), розмір трансакційних витрат (для ринку якогось продукту), вільний обмін ресурсами. Перші дві умови існують і в ієрархічних (командно-адміністративних) системах. Саме виникнення четвертої умови знаменує перехід до ринкових відносин. Проте, чи буде в ринковому господарстві ринок конкретного продукту, визначається третьою умовою.
Однією з перших робіт в російськомовній літературі стосовно інформаційного сектора ринку була робота В.Л. Тамбовцева [139], в якій економічні проблеми виробництва інформації пов'язувалися з "п'ятим ринком" і відзначалося, у ринковому господарстві прийнято виділяти чотири макросектори: споживчих благ, засобів виробництва, праці, грошей і цінних паперів. Сучасне виробництво немислимо без функціонування п'ятого сектора - ринку інформації.
Становить інтерес визначення ринку, дане А.В. Тодосейчуком стосовно науково-технічної продукції: "Ринок науково-технічної продукції являє собою форму економічних відносин між власниками інтелектуальної власності і покупцем права володіння або права використання і/або права розпорядження нею, у результаті чого відбувається еквівалентний обмін платоспроможного попиту (купівельної спроможності) покупця на споживчу цінність, що полягає в ній " [141].
Звертає на себе увагу неточність у визначенні, приведеному І.С.Мелюхіним, де "під ринком електронних інформаційних продуктів і послуг мається на увазі створення різноманітної інформації, баз даних (БД) на носіях, що читаються машиною (магнітних стрічках, дискетах, компакт-дисках CD ROM) і їхня торгова реалізація через мережі телекомунікацій, канали телебачення, а також надання телекомунікаційними і комп'ютерними мережами послуг з передачі, отримання, збереження й обробки електронної інформації"[93].
У Законі України "Про інформацію" [52] під інформаційним ринком розуміється система економічних, організаційних і правових відносин щодо продажу і купівлі інформаційних ресурсів, технологій, продукції і послуг. Дані відносини виявляються при зіставленні запропонованої кількості, якості, номенклатури і цін із їхнім попитом. Вони залежать від платоспроможності користувачів і від ступеня розвитку їхніх потреб. Крім економічних, на попит впливають й інші фактори, у тому числі демографічні, територіальні, соціальні та ін. Їхня дія не пов'язана безпосередньо з економічними відносинами при купівлі-продажу, але їхній вплив відчувається при розвитку ринку, прогнозуванні поведінки користувачів і їхнього вибору. Останнє визначення відповідає прийнятому в економічній науці визначенню економічних категорій як системи суспільних відносин.
У літературі зустрічається вираження "ринок послуг по підтримці прийняття рішень" [101] . На нашу думку, так можна називати інформаційний ринок, якщо погодитися з даним нами визначенням інформації.
Формування сталого ринку інформаційних послуг почалося з середини 50-х рр. XX ст. [61, 79, 129, 139]. Головними постачальниками інформаційних послуг були інформаційні служби академічних, професіональних та науково-технічних товариств, державних установ, навчальних закладів, основними споживачами - вчені та спеціалісти в галузі науки та техніки. На початку 60-х рр. XX ст. паралельно з ринком інформаційних послуг почав формуватися ринок послуг електронної обробки і передачі інформації. З середини 60-х до середини 70-х рр. XX ст. як наслідок широкого впровадження комп'ютерної техніки найважливішим видом інформаційних послуг стали бази даних, які містили різні види інформації з різних галузей знань. Починаючи з середини 70-х рр. XXст. з створенням національних і глобальних мереж передачі даних провідним видом інформаційних послуг став діалоговий пошук інформації у віддалених від користувачів базах даних. У 80-ті рр. XX ст. інформаційна індустрія набувала все більшої питомої ваги і впливу на економічне і соціальне життя суспільства. Отже, інформаційний ринок, як економічне явище, являє собою єдність виробництва, розподілу, обміну і споживання інформаційних продуктів та послуг. Інформаційний продукт, який виробляється на цьому ринку, проходить усі життєві фази, які властиві будь-яким іншим видам продуктів, тобто виробництво, розподіл, обмін і споживання.
В Україні певні умови, що спричинили розвиток інформаційного ринку, виникли на початку 1990-х рр. Серед них найзначущими слід вважати: прогол