РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ В УКРАЇНІ
2.1. Стан та особливості розвитку економічної конкуренції в Україні
Становлення конкурентних відносин в економіці незалежної України має своєрідний характер - їх формування відбувалося за умов реформування монополізованої одержавленої власності, за відсутності основних інститутів ринку, ринкової інфраструктури, чіткого законодавчого та нормативного забезпечення. Ці процеси мали й мають свою специфіку, що вплинула на розвиток конкуренції в економічному житті країни. Для вивчення стану економічної конкуренції в Україні використаємо авторський підхід, за яким проаналізуємо економічні чинники становлення вітчизняних конкурентних відносин, структуру порушень конкурентного законодавства, внутрішньогалузеву конкуренцію (на прикладі меблевої галузі), міжгалузеву конкуренцію й на основі цього виділимо особливості розвитку конкуренції у вітчизняній економіці.
Економічними чинниками становлення конкурентних відносин в Україні є:
* Демонополізація економіки, засади якої були закладені у Державній програмі демонополізації економіки і розвитку конкуренції, що була прийнята Верховною Радою України у грудні 1993 р. В ній поряд із структурними засобами демонополізації, які передбачали зміну структури учасників ринку, прогнозувались і більш складні дії, спрямовані на зміну структури відповідних ринків.
В Україні до 1996 р. демонополізація проводилася паралельно з процесами приватизації і мала структурний характер. Роком переходу від структурної до неструктурної демонополізації став 1997-й рік. і на кінець 1999 - початок 2000 р. структурна демонополізація практично завершилась. Нині в Україні ще тривають процеси неструктурної демонополізації, зокрема запроваджуються заходи, здебільшого адміністративного характеру, щодо усунення бар'єрів вступу на монополізовані товарні ринки. Тобто політика держави в основному була спрямована на швидке проведення демонополізації. За результатами демонополізації не проведено достатньо ґрунтовних наукових досліджень, тому важко оцінити дійсні її наслідки. Однозначно - мають місце як позитивні, так і негативні наслідки.
* Розвиток інституту приватної власності, який є важливим чинником становлення конкурентних відносин, стимулом цивілізованої конкуренції, виявом ініціативи, підвищення продуктивності та добробуту. Нині в українській економіці дві третини обсягу промислової продукції виробляють недержавні підприємства [109, с. 442]. Станом на 1 січня 2004 р. кількість підприємств приватної форми власності становила 290304 підприємства, колективної - 564500, комунальної - 74252 та державної 42935 підприємств [223, с. 313].
Відзначимо, що приватизаційні процеси в Україні розпочалися стихійно й мали характер розкрадання загальнонародної власності, проводилися за відсутності відповідних коштів у населення, за належно не створеної ринкової інфраструктури. Переважала приватизація "зверху" - ініціювалася та проводилася державою на неконкурентних засадах. За наявними підрахунками, в Україні конкурентні способи приватизації становили у 1995 р. - 1,1%, у 1996 р. - 0,4%, у 1997 р. - 1 % [196, с. 38]. За даними статистичного щорічника України за 2003 р., впродовж 1992 - 2003 років було приватизовано 90449 об'єктів [223, с. 336].
* Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності як основа та стимул розвитку конкуренції на внутрішньому ринку. Проникнення імпортних товарів змушує виробників удосконалювати технологію, підвищувати якісні характеристики продукції, шукати методи реалізації, знижувати ціни та витрати виробництва. Усунення чи надмірне зменшення імпорту всередині країни спричиняє високий рівень монополізації виробництва, низьку якість продукції та високі ціни на неї.
Надмірна лібералізація вітчизняної зовнішньої торгівлі породила ефект обвального згортання виробництва: структура виробництва, якість і наявність факторів виробництва не змогли пристосуватися до нових умов. Поступово почався занепад підприємств та цілих галузей. Іноземні компанії, що почали працювати на українському ринку, були потужнішими у менеджменті та маркетингу, мали доступ до значних фінансових ресурсів. Боротьба за споживача на внутрішньому ринку України між іноземними та вітчизняними виробниками продемонструвала практичну нездатність останніх скласти гідну конкуренцію. Як результат, ринки заполонила закордонна продукція, часто сумнівної якості, але за низьку ціну. Іноземні компанії витіснили вітчизняних виробників побутової, аудіо-відеотехніки, товаровиробників мастильних матеріалів тощо. Якщо б відмінності між українським та закордонним виробником були меншими, то конкуренція з боку останніх лише б стимулювала ефективну діяльність вітчизняних підприємств.
Сьогодні на деяких вітчизняних ринках (легка, харчова, деревообробна промисловість тощо) молоді підприємства мають досить міцні позиції і вже можуть конкурувати з іноземними підприємствами. Окремі вітчизняні компанії навіть витісняють іноземних конкурентів у середньоціновому сегменті, проте у сегменті високих цін ще панують іноземні конкуренти. Тому поступове, регульоване з боку держави відкриття національного ринку із одночасним здійсненням цілеспрямованої протекціоністської політики стосовно власних товаровиробників та споживачів украй необхідне.
Конкуренція суттєво впливає на структуру та динаміку вітчизняного експорту, її посилення між вітчизняними виробниками збільшує експорт - один із найважливіших чинників економічного зростання. Україна належить до країн з високою експортною квотою у ВВП: експорт товарів та послуг в 2003 р. становив 58,6% ВВП країни [9, с. 30]. Розвиток конкуренції може дати новий імпульс для стимулювання експорту: жорстка конкуренція на вітчизняному ринку слугуватиме випуску конкурентноспроможної продукції на світових ринках, сприятиме налагодженню контактів з потенційними клієнтами, самостійному прийняттю рішень щодо експорту, дослідженню нових іноземних ринків.
У контексті лібералізації зов