Ви є тут

Суспільно-політичні погляди та державотворчі ідеали С.Шелухіна.

Автор: 
Турчин Ярина Богданівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U002954
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ПОГЛЯДІВ С.ШЕЛУХІНА
2.1. Участь у державотворчих процесах в Україні.
Вивчення теоретичної спадщини та практичної діяльності будь-якої видатної особи неможливе без аналізу середовища, в якому вона жила і творила. Варто спинитися на особливостях суспільно-політичних та ідейно-теоретичних умов формування політичної особистості С.Шелухіна наприкінці XIX - першій третині XX століть. Передусім, це стосується тих подій і процесів, безпосереднім учасником чи очевидцем яких він був або аналізував їх у своїх наукових працях і на основі яких розробив власну концепцію необхідності і неминучості відновлення української державності.
Народився С.Шелухін 7 жовтня 1864 р. в с. Деньга Золотоніського повіту Полтавської губернії у поміщицькій сім'ї [65, с.70]. Виховувався в родині, де завжди плекались українські духовні та культурні традиції. Закінчивши Лубенську класичну гімназію (1881 р.), у 1883 р. вступив до університету Св. Володимира в Києві: спочатку навчався на математичному факультеті (завершив навчання у 1885 р.), згодом - на юридичному, де отримав диплом у 1889 р. У студентські роки С.Шелухін належав до "української громади" Київського університету, яка розділилася на дві частини: державницької орієнтації і так званої "драгоманівської". Разом із Д.Антоновичем, І.Черкаським, М.Кривенюком, М.Міхновським, В.Шеметом та іншими С.Шелухін захищав ідеали незалежної соборної України [64, с.323].
Після закінчення університету працював у судових установах Єлисаветграда (Кіровоград), Кам'янця-Подільського, Кишинева (1890 - 1899 рр.), займав посади слідчого судді, згодом - прокурора, почесного судді та члена окружного суду в Одесі. С.Шелухін був визнаний як один з найкращих знавців карного права. Це підтверджує і той факт, що в 1918 р. одеська адвокатура, вища прокуратура й магістратура за сумлінне виконання обов'язків нагородила його чином генерала, золотою медаллю і альбомом з емблемою, яка символізувала вірність законності та національній ідеї ( за підписом 80 працівників різних національностей).
Намагання вченого втілити у життя основні засади правової держави зумовило його звернення до політичної діяльності. Він уперше зазнає жандармських обшуків та переслідувань царських властей. "Нагороджений за судову службу орденами і чином дійсного статського совітника, - пише С.Шелухін у своїй автобіографії, - я через мою любов до рідного краю не міг на Україні стати навіть членом судової палати, в якій не раз сидів" [19, с.192]. Майже десять років С.Шелухін викладав право у трьох одеських гімназіях, читав лекції з правознавства кандидатам на судові посади.
Крім права, він цікався також філологією, працював разом із 26 товаришами-студентами під керівництвом таких відомих філологів, як Ф.Мищенко, П.Житецький, В.Науменко та іншими над складанням українського словника, який згодом був опублікований під редакцією Б.Грінченка [79, с.118]. С.Шелухін також займався поезією і перекладав художні твори українською мовою. Вони побачили світ під псевдонімами Сергій Павленко, С. Просвітянин, С.Кондратенко, Денезький у таких широковідомих галицьких часописах, як "Зоря" (Львів, 1880-1897 рр.), "Правда" (Львів, 1867-1896 рр.), "Літературно-науковий Вісник" (Львів, 1898-1906, 1922-1932 рр.; Київ, 1907-1914, 1917-1919 рр.), який в цей час редагував І.Франко [17, с.191]. Деякі твори С.Шелухіна увійшли до популярної у свій час антології "Розвага" за редакцією О.Коваленко [41, с.64].
Перебуваючи в Одесі, С.Шелухін співпрацював не тільки у фаховому журналі "Право", а й редагував щоденник "Єлисаветградский Въстникъ" (м.Єлисаветград, тепер - м.Кіровоград). Будучи головою Товариства бджолярів, займався редагуванням місячника "Пчеловодство", який був присвячений проблемам бджільництва. У вільний час він сам займався бджолярством, і мед його виробництва з українською етикеткою був досить відомий в Україні [79, с.366].
С.Шелухін виступав із статтями на сторінках місячника "Українська хата" (Київ, 1909-1914 рр.), який редагував разом з М.Шаповалом [195, с.1083]. Також публікувався у щоденнику "Рада" (Київ, 1906-1914 рр.), освітньо-педагогічному місячнику "Світло" (Київ, 1910-1914 рр.) та ін. У своїх публікаціях вчений відстоював право українського народу на власну державність, його мову, культурно-політичний розвиток. С.Шелухін обирався членом багатьох наукових товариств: Київського юридичного товариства при університеті Св.Володимира, Історико-філологічного товариства при Новоросійському (тепер - Одеському) університеті, Одеського товариства історії й давнини, Одеського юридичного товариства, Одеського бібліографічного товариства, Київського правничого товариства. Цю добру традицію він продовжував і перебуваючи в еміграції.
С.Шелухін був одним із активних учасників процесу національно-визвольних змагань українського народу за незалежність. Вже з 1905 р. бере участь в українському національному русі. Використовуючи революційні події 1904-1905рр. та царський "Указ" від 12 грудня 1904 р. про підтримку правових норм у державі, він стає автором меморандуму до уряду про підтримку прав української нації, який в січні 1905 р. надіслав до прем'єр-міністра Вітте від імені одеських громадян. Під зазначеним меморандумом, крім самостійників, свої підписи поставили ректор Одеського університету, міський голова, члени Одеської судової палати, професори університету та ін. Фактично, це був перший і єдиний юридично аргументований український меморандум тих часів. Він відіграв чималу роль у вирішенні питання про права української мови.
На початку XX ст. Одеса стала одним з найактивніших центрів політичного відродження України. С.Шелухін виступив безпосереднім організатором одеського товариства "Просвіта", в якому діяли літературна, наукова та концертні секції. Під керівництвом вченого товариство відкрило бібліотеку, книгарню, музей, проводило літературно-музичні вечори, розпочало видавничу діяльність (часопис "Народна справа"). У 1906 р. завдяки "Просвіті" в Одесь