РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ПЕРЕВІРКИ МОДЕЛЕЙ ПЕДАГОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ ЯК ЗАСОБУ ГУМАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ
Педагогічний моніторинг повинен створювати передумови гуманізації освітнього процесу у вищому навчальному закладі, сприяти самоактуалізації особистості кожного його учасника і забезпечувати не тільки захист її соціального статусу, але і стимулювати роботу з підвищення цього статусу. У цьому, ми вважаємо, основна відмінність педагогічного моніторингу від інших (медичного, екологічного, психологічного тощо) видів. Педагогічний моніторинг покликаний не тільки забезпечувати учасників освітнього процесу об'єктивною інформацією, але і справляти на них безпосередній педагогічний вплив, для цього у цьому розділі ми ставимо перед собою завдання провести структурно-функціональний аналіз технологічного змісту педагогічного моніторингу в системі вищих педагогічних навчальних закладів освіти, розглянути зміст його основних технологічних етапів, запропонованих у першому розділі.
На основі теоретичних принципів і методів, розглянутих нами раніше, ми покажемо як організується педагогічний моніторинг освітнього процесу у вищому педагогічному навчальному закладі. При цьому особливу увагу приділимо практичній реалізації запропонованих моделей педагогічного моніторингу. Критерій практичної реалізації теоретичних розробок, у численності яких важко дорікнути сучасній педагогічній науці, у даний час, на наш погляд, набуває домінуючого значення. Якщо можна так сказати, можливість практичної реалізації принципу чи методу свідчать про його рівень науковості й значущості. Такий висновок ми робимо, спираючись на посткласичну традицію філософського обґрунтування істини, відомими представниками якої є К. Поппер і Л. Вітгенштейн.
2.1 Організація і методика проведення експерименту
Для проведення експерименту були обрані групи студентів першого курсу факультету фізичного виховання і другого курсу історичного факультету Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Всього дослідженням було охоплено 200 студентів і 14 викладачів. Для зручності опису результатів дослідження для кожної групи введено такі позначення: Е1 (100 студентів) і Е2 (14 викладачів кафедри правової освіти) - дотримувались розробленої нами методики; К (100 студентів) - заняття проводились традиційно. Експериментальна робота проводилася в процесі вивчення студентами таких дисциплін, як "Основи правознавства України" і "Основи конституційного права України". В ході експерименту ми перевіряли які зміни відбуваються як в навчально-виховному процесі, так і в особистому розвитку студентів і викладачів.
Перший етап - підготовчий. - був орієнтований на одну з основних тенденцій розвитку вищої освіти на сучасному етапі тобто гуманізацію всіх складових освітнього процесу і на цій основі підвищення ролі особистості студента у процесі здобуття знань, набуття навичок і умінь практичної діяльності майбутнього фахівця. "Гуманізація освіти викликана потребами самого життя, зокрема, потребою у творчо мислячих людях, здатних до постійної самоосвіти й самовдосконалення у своїй діяльності, адаптивних при зміні одного виду діяльності на інші, творчих, які активно прагнуть до блага людства й окремої особистості", - зазначає Н. Бурмістрова [29; с. 11]. Гуманістична парадигма сучасної вищої освіти в Україні має у своїй основі світоглядні погляди таких видатних вчених і мислителів як Н. Бердяєв, Ф. Достоєвський, І. Ільїн, Б. Кістяковський, Н. Котляревський, К. Леонтьєв, А. Макаренко, К. Неволін, П. Новгородцев, Л. Петражицький, Г. Сковорода, В. Соловйов, В. Сухомлинський, Є. Трубецькій та ін.
Виходячи з гуманістичної традиції, І. Торопов, В. Чегрінов, Н. Миколаївський зазначають, що "професійний вигляд фахівців різних профілів складається з особливої згоди ділових, політичних, моральних, психологічних якостей, що утворюють систему, в основі якої лежить розвиток громадської самосвідомості" [199; с. 8].
На підставі принципу системного підходу до визначення змісту освіти М. Нечаєв системоутворюючим началом, "яке дозволить розгорнути увесь цей зміст і в його "логічній" і психолого-педагогічній наступності" [138; с. 3], називає "проблему створення індивідів, яка найбільш повно і виразно виражає специфіку й характер їх суспільного буття в системі поділу праці" [138; с. 8]. "Фахівець з вищою освітою, - продовжує він, - безумовно, людина, яка володіє знанням (усвідомленням) сутності своєї діяльності, яка системно орієнтується в інваріантних характеристиках відповідних явищ і яка вміє виявляти їх у кожному конкретному випадку" [138; с. 9]. Зі сказаного М. Нечаєв та Г. Резницка зробили висновок проте, що "вищий навчальний заклад повинен здійснювати психологічну підготовку людини до професійної діяльності, яка полягає насамперед у тому, що в людині повинні сформуватися певні форми психічної діяльності, що дозволяють їй далі вирішувати поставлені громадські завдання" [140; с. 4].
Розглядаючи основні світові тенденції розвитку вищої освіти, необхідно також відзначити, що психологічній підготовці фахівців, а саме: розвитку інтелектуальних здібностей і на цій основі більш творчому й ініціативному ставленню до обраної спеціальності - приділяється першочергове значення в педагогічних концепціях вищої освіти більшості розвинутих країн. В. Єлманова зазначає, що "мета вищої освіти в США полягає в тому, щоб підготувати людину до здійснення індивідуальної відповідальності у справах зрілого життя. Ця мета припускає три окремих характеристики освіченої людини: здатність системно мислити; здатність і бажання робити правильні й усвідомлені судження; здатність застосовувати творчу уяву" [67; с. 52].
Для досягнення цих цілей гуманізації змісту навчання в закордонних вищих навчальних закладах здійснюється шляхом:
- періодичного перегляду напрямків підготовки фахівців відповідно до