Ви є тут

Правове забезпечення соціального захисту дітей-інвалідів в Україні

Автор: 
Тарасенко Вікторія Сергіївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U003196
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ АСПЕКТИ МАТЕРІАЛЬНОГО, СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВОГО ТА МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ
2.1. Матеріальне забезпечення дітей-інвалідів

В Україні історично так склалося, що однією із соціально незахищених категорій залишаються діти та молодь з обмеженими фізичними можливостями. Незважаючи на те, що, за словами екс-міністра праці і соціальної політики М. Папієва, "практичні кроки по реформуванню і оздоровленню економіки країни та відновленню вітчизняного виробництва дали змогу у 2003 році стовідсотково профінансувати програми соціального захисту громадян з особливими потребами відповідно до річних планових призначень" [74], існуюча ситуація, яка склалася із матеріальним забезпеченням дітей-інвалідів, потребує негайного удосконалення.
У зв'язку з проголошенням 2003 року в Україні Роком людей з інвалідністю, питання про стан забезпечення в Україні встановлених чинним законодавством соціальних, економічних, правових і конституційних гарантій у сфері соціального захисту та реабілітації інвалідів привернуло увагу уряду.
Учасники парламентських слухань, які відбулися 10 березня 2004 року, обговоривши підсумки проведення в Україні у 2003 році Року людей з інвалідністю та проаналізувавши сучасний стан гарантій у сфері соціального захисту та реабілітації інвалідів, відзначили недостатність рівня соціальної захищеності осіб з обмеженими можливостями [75]. Метою цих слухань було визначення реальних шляхів розв'язання практичних завдань і забезпечення соціальних, правових і конституційних гарантій у сфері соціального захисту і реабілітації інвалідів, у тому числі дітей-інвалідів.
Належне матеріальне забезпечення дітей з обмеженими можливостями надає не тільки можливості до виживання сім'ї, в якій виховується така дитина, але й сприяє зниженню рівня інвалідності серед малозабезпечених прошарків населення. Адже відомо, що найбільш чітко встановлений взаємозв'язок між інвалідністю й малозабезпеченістю. Народження дитини з обмеженими можливостями або набуття таких обмежень пізніше часто лягає тягарем на обмежені ресурси сім'ї і веде тим самим до подальшого зниження рівня її забезпеченості. Сполучення цих факторів призводить до підвищення кількості інвалідів серед малозабезпечених прошарків суспільства [76].
Існує різнопланова інформація щодо фінансування заходів соціального захисту інвалідів. Так за інформацією Управління взаємодії з громадськістю та ЗМІ Міністерства фінансів України "за січень-лютий 2004 року на фінансування соціального захисту інвалідів із загального фонду державного бюджету України виділено 21, 1 млн. гривень, що становить 100 відсотків від плану". У Законі України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" розмір запланованих видатків Фонду соціального захисту інвалідів на використання програм і заходів із соціального захисту інвалідів по загальному фонду збільшено порівняно з 2003 роком на 3,4 млн. гривень і становить 232,3 млн. гривень" [77], тобто вперше за останні роки програми і заходи щодо соціального захисту і реабілітації інвалідів, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України, в 2003 році були профінансовані у повному запланованому обсязі.
Але всупереч цій інформації Управління взаємодії з громадськістю та ЗМІ Міністерства фінансів у Рекомендаціях парламентських слухань "Про підсумки проведення в Україні у 2003 році Року людей з інвалідністю щодо забезпечення соціальних, економічних, правових і конституційних гарантій у сфері соціального захисту та реабілітації інвалідів" зазначено, що "при розробці та прийнятті Державного бюджету України на 2004 рік не було передбачено реального збільшення видатків на фінансування із загального фонду Державного бюджету України програм та заходів щодо соціального захисту і реабілітації інвалідів, залишився вкрай низьким розмір державної соціальної допомоги інвалідам. Надто повільно впроваджується зазначена допомога дітям-інвалідам. Нині контингент її одержувачів становить лише 8% від загальної чисельності інвалідів цієї категорії". І все це з боку державних органів влади, які на законодавчому рівні визнали заборону дискримінації інвалідів.
Кабінету Міністрів України пропонується "вжити заходів щодо активного впровадження державної соціальної допомоги дітям-інвалідам", "переглянути встановлений рівень та методику розрахунку прожиткового мінімуму для осіб з обмеженими можливостями" та "передбачити при підготовці проекту закону про Державний бюджет України на 2005 рік встановлення рівня забезпечення прожиткового мінімуму, що застосовується для визначення розмірів державної соціальної допомоги дітям-інвалідам, у сумі не менше ніж 200 гривень".
Згідно зі ст.36 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" матеріальне забезпечення інвалідів здійснюється у вигляді грошових виплат - пенсій, допомог, одноразових виплат. Цікаво, що чинним законодавством види необхідної матеріальної допомоги інвалідам визначаються органами медико-соціальної експертизи в індивідуальній програмі реабілітації, однак розробка цієї програми, як вже зазначалося раніше, саме для дітей-інвалідів чинним законодавством не передбачена.
Дітям-інвалідам, згідно з Законом України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", держава гарантує право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму, який визначається як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Так згідно із ст. 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" [78] та ст. 1 Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік" [79] на 2005 рік затверджений пр