РОЗДІЛ 2 ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ УКРАЇНИ
Промислова політика України повинна бути адекватна умовам ринку та інтересам держави в процесі інтеграції в світову економічну систему. Тому особливо актуальним є визначення пріоритетних галузей для створення дієвого механізму підтримки пріоритетних виробництв та удосконалення на цій основі структури виробництва. На сьогодні у політиці держави практично немає економічно обґрунтованих пріоритетів щодо забезпечення інтересів виробників окремих галузей. Така ситуація значною мірою обумовлена тією обставиною, що український ринок все ще не функціонує як частина цілісної світової економічної системи, тоді як логіка економічного розвитку передбачає створення однакових сприятливих економіко-правових умов для ефективної діяльності вітчизняних підприємств у межах відкритої економіки.
Формування заходів економічної політики щодо підвищення конкурентоспроможності повинно базуватися на результатах проведеного аналізу конкурентних позицій галузей чи окремих виробництв, який би допоміг виокремити головні її напрямки. Об'єктом для аналізу слід обирати такі галузі, більша частина продукції яких призначалася б для експорту та мала високий рівень переробки. Сьогодні головними експортоутворюючими галузями української економіки є чорна металургія та хімічна промисловість. Але підприємства цих галузей виробляють та експортують продукцію з низьким ступенем переробки. Завдяки цьому українська економіка недотримує частину прибутку, а на світовому ринку про Україну формується уява, як про сировинну країну. Щоб уникнути такої ситуації, слід розвивати високотехнологічні галузі, такі як електротехнічне машинобудування.
В цій галузі розрізняють такі підгалузі як виробництво електричних двигунів, а також виробництво трансформаторів. Саме підприємства трансформаторобудування після отримання Україною незалежності змогли зберегти свій експортний потенціал та завоювати закордонних замовників. Більш докладно розглянемо підгалузь трансформаторобудування.
Всі підприємства, що спеціалізуються на виробництві трансформаторів в Україні було засновано у перші 15 років в післявоєнний період (1945-1960 рр.). До таких підприємств відносяться: ВАТ "Запоріжтрансформатор", ВАТ "Запорізький завод надпотужних трансформаторів", ВАТ "Завод мало-
габаритних трансформаторів", ВАТ "Хмельницький завод трансформаторних підстанцій "Укрелектроаппарат", АТЗТ "Симферопольський електротехнічний завод", АТЗТ "Трансформатор" (м. Донецьк). Перші три підприємства разом з Всеукраїнським інститутом трансформаторобудування утворювали Запорізький вузол трансформаторобудування, який виробляв біля 50% трансформаторів у радянські часи. Конкурувати з цим об'єднанням міг лише московський завод "Електроапарат". Головним в Запорізькому вузлі було ВАТ "Запоріжтрансформатор", яке є одне з найбільших спеціалізованих підприємств по виробництву трансформаторів у світі.
Саме ВАТ "Запоріжтрансформатор" і є основою сучасної підгалузі українського трансформаторобудування. На сьогодні це підприємство виробляє близько 85% всіх українських трансформаторів. Більше того, у 2003 році ВАТ "Запоріжтрансформатор" придбало контрольні пакети акцій двох інших запорізьких виробників - ВАТ "Запорізький завод надпотужних трансформаторів" та ВАТ "Завод малогабаритних трансформаторів" - та активно співпрацює з ВАТ "Всеукраїнський інститут трансформаторо-
будування", відтворюючи таким чином Запорізький вузол з виробництва трансформаторів.
Зовнішня конкурентоспроможність для ВАТ "Запоріжтрансформатор" має дуже велике значення, оскільки на експорт відправляється до 87% виробленої продукції. Тому проведення аналізу конкурентоспроможності саме цього підприємства викриває конкурентні переваги та недоліки всієї галузі трансформаторобудування.
Прийняття адекватних заходів щодо підтримки та розвитку конкурентних переваг галузі трансформаторобудування та їх ефективність вирішальною мірою залежить від якості відповідних досліджень. Виконане нами прикладне дослідження з питань стану та перспектив конкурентоспроможності окремих підприємств даної галузі дасть підставу для висновків, які базуватимуться на аналізі оцінок провідних підприємств-експортерів України. Оскільки останнє є не лише первинною ланкою формування конкурентоспроможної економіки, а і кінцевим продуктом усіх об'єктивних економічних реалій і конкуренто-
утворюючих факторів, що діють у державі, то проведений аналіз дозволить зробити узагальнення і отримати картину конкурентного потенціалу держави. Для дослідження будуть використані наступні методи: метод ефективної конкуренції, оцінки якості продукції, матричні методи, аналіз конкурентних переваг, SWOT-аналіз, бенчмаркінг та комплексний метод.
2.1 Метод оцінки конкурентоспроможності заснований на теорії ефективної конкуренції
Для оцінювання конкурентоспрможності пiдприємства застосовують різні методики, що детально описанi в [68]. Один з пiдходiв вpaxoвує резерви у використаннi факторiв виробництва. Другий - ефективнiсть застосування потенцiалу компанiй. Третiй - вартість конкретних факторів виробництва в конкретнiй країні. Четвертий - ефективнiсть виробничо-збутовоi дiяльностi. П'ятий - зусилля у сферi пiдвищення: якостi товарів та ін. Однак жоден iз них не є унiверсальним.
Оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства являє собою складну роботу, оскільки:
- по-перше, в конкурентоспроможності фокусуються всі показники якості та ресурсоємності роботи всієї організації по всім стадіям життєвого циклу суб'єкта [69];
- по-друге, на сьогодні відсутні міжнародні документи (за аналогією зі стандартизацією інших об'єктів) по оцінці конкурентоспроможності;
- по-третє, в Україні технічна, економічна, кадрова, соціальна політики не орієнтовані на забезпечення конкурентоспроможності різних об'єктів.
В наш час відсутня загальноприйнята методика визначення та оцінки конкурентоспроможності організації. Взагалі, в теорети
- Київ+380960830922