РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ КУЛЬТУРИ ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Складові процесу управління розвитком культури підприємства
Сучасна організація постає як самостійне культурне утворення зі своїми цінностями, нормами, традиціями, ритуалами, героями, міфами, легендами, фольклором, субкультурою тощо. Фірмовий стиль, імідж, організаційна культура, корпоративний дух є частиною сучасної парадигми менеджменту. Все це радикально змінило технологію роботи з персоналом. На відміну від підходу, за яким персонал розглядається лише як джерело витрат, у межах сучасних концепцій менеджменту затверджується підхід, відповідно до якого людський ресурс є найважливішим чинником стратегічного розвитку організації. В Україні існують певні особливості, що впливають на формування складу груп менеджерів та визначають необхідність належної їх адаптації: домінування на вищих ієрархічних рівнях вітчизняних підприємств керівників віком старше 55 років зі значним виробничим і управлінським досвідом, але при відсутності достатнього рівня підготовки в жорстких умовах конкуренції; домінування першого керівника, невисоке бахання працювати в команді, низький рівень формалізації управлінських процедур; поширення практики прийняття рішень х нестандартних проблем винятково на вищому рівні управління.
Для переходу до більш високого рівня управлінської діяльності необхідне оволодіння керівниками методологією системного менеджменту і практичних навичок її використання у різних складних ситуаціях ринкового господарювання. Це означає уміння завжди бачити взаємозв'язок, взаємовплив, взаємозалежність і взаємозумовленість явищ і процесів у різноманітній управлінській практиці. Успіх в основному вирішують не сугубо адміністраторські здібності керівників, а оптимальна стратегія і ситуаційна тактика, що базується на системній методології.
Ефективний менеджмент базується на знаннях, уміннях, інформації, культурі. Роль культури постійно зростає, наповняючись сучасними ідеями та підходами.
Сьогодні більшість вчених, що займаються дослідженням менеджменту, визнають, що культура підприємства впливає на його конкурентоспроможність і становище на ринку. Причина, через яку багато років ігнорувалася культура підприємства, полягає в технократичному підході до управління підприємством. Нове розуміння ролі персоналу в успішності функціонування підприємства висуває в число домінантних проблему управління розвитком культури підприємства.
Система управління розвитком культури підприємства в умовах ринку повинна сприяти підвищенню ефективності і зростанню доходів підприємства, внаслідок чого вона повинна бути гнучкою, тобто швидко й відповідно реагувати на зміни в зовнішньому середовищі. Відсутність у наш час гнучкої системи управління розвитком культури підприємства, яка дозволяє відповідним чином реагувати на зміни, що відбуваються в зовнішньому середовищі, багато в чому зумовлена тим, що на чолі більшості підприємств залишилися керівники, виховані в умовах адміністративно-централізованого управління. Вимоги до системи управління промисловим підприємством, розглянуті з погляду нової парадигми управління, можна пред'явити і до управління розвитком культури підприємства, яке є однією з підсистем системи управління підприємством (табл. 2.1).
Сучасні концепції менеджменту передбачають формування в менеджерів спеціальних знань з теорії управління, математичного моделювання, психології людських відносин. Такі спеціальні знання формуються на основі взаємодії підходів, що одержали поширення в практиці ефективного управління - це процесний, системний і ситуаційний підходи, суть яких докладно описана в наукових працях з менеджменту [20].
Таблиця 2.1
Вимоги до управління розвитком культури підприємства
Загальні вимогиСутність вимогиАдаптивність - здатність змінюватися відповідно до сформованих умовЧіткий і збалансований розподіл обов'язків, прав, відповідальності, дій, погодженість процедур і операцій ПослідовністьВрахування потреб і традицій, сформованих у суспільстві і на підприємствіЄдність напрямкуВстановлення єдності цілей підприємства, інтересів і принципів управлінняГнучкість - сприйнятливість до технічних і організаційних нововведень Відповідність цілям управління і своєчасність управлінського впливуНауковістьЗастосування досягнень системного, ситуаційного, процесного підходів, науки про людське поводження для досягнення його цілей формування і розвитку культури підприємства.Удосконалення - наявність і реалізація потенційних можливостей випереджального розвиткуМоніторинг новітніх тенденцій технологій і потреб зовнішнього середовища, який дозволяє здійснювати випереджальну адаптацію структури підприємства.Економічність - досягнення необхідної ефективності управління при мінімальних витратахРозробка і реалізація стратегії управління розвитком культури будується виходячи з наявних ресурсів і націлена на перевищення результатів над витратами.Адекватність - створення умов для розвитку людських ресурсів відповідно до освітньої структури суспільства, способом життяСприйняття людини на виробництві як специфічного капіталу. Самостійність у виборі методів управлінського впливу, заснованого на сучасних досягненнях психології і менеджменту. Розвиток особистості, її ціннісних орієнтацій.Підпорядкованість особистих інтересів загальнимІнтереси одного працівника чи групи працівників не повинні превалювати над інтересами підприємства
Управління розвитком культури, як підсистема підприємства, повинна також ґрунтуватися на взаємодії процесного, системного й ситуаційного підходів. Сучасні умови господарювання, що базуються на протизатратному механізмі розвитку, потребують принципово нового підходу до рішення проблем формування культури підприємства і кадрів управління нею. Досягнення дослідників, які вивчали феномен культури підприємства, підтверджують необхідність впровадження новітніх менеджмент-технологій.
Управління розвитком культури підприємства -