Правове регулювання індивідуальних трудових відносин

РОЗДІЛ 2
ЗМІСТ ТА СУБ'ЄКТИ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
2.1 Юридичний зміст індивідуальних трудових правовідносин
Юридичний зміст індивідуальних трудових правовідносин складають суб'єктивні права та обов'язки працівника і роботодавця. "Встановлення трудових правовідносин означає регулювання фактичної діяльності працівника, з одного боку, та організації, від імені якої виступає адміністрація, - з іншого. Ця діяльність торкається різних аспектів відносин в сфері праці: виконання працівниками певної трудової функції, оплати результатів їх праці з адміністрацією, створення нормальних умов для роботи", - відзначає О.В. Смирнов [76, с.108]. Погоджуючись з вченим в тому, що трудове правовідношення має матеріальний та юридичний зміст, вкажемо на неточність визначення сторін індивідуального трудового правовідношення. Однією стороною такого правовідношення є працівник, а іншою не організація, від імені якої виступає адміністрація, а роботодавець. Термін "організація в обличчі адміністрації" в якості сторони індивідуального трудового правовідношення є анахронізмом і не відповідає реаліям сьогодення. Він був доречним у часи, коли держава була єдиним власником основних засобів виробництва. Сьогодні держава є одним з таких власників, тому іншою стороною індивідуального трудового правовідношення є роботодавець. Термін "роботодавець" є універсальним і охоплює усіх власників засобів виробництва, які наймають працівників для виконання певної трудової діяльності щодо створення матеріальних чи духовних благ на умовах трудового договору або контракту.
Фактична діяльність працівника та роботодавця є матеріальним змістом індивідуального трудового правовідношення. Матеріальний зміст даного правовідношення нерозривно пов'язаний та підпорядкований вольовому або юридичному змісту, тобто суб'єктивним правам та обов'язкам учасників індивідуального трудового правовідношення. Фактичні дії, які складають необхідний компонент індивідуальних трудових правовідносин, набувають за допомогою норм права якісну визначеність та цілеспрямованість. Саме у цьому полягає основна особливість механізму регулюючого впливу норм трудового права на фактичну поведінку суб'єктів індивідуальних трудових правовідносин. Відтак, вольовий або юридичний зміст індивідуальних трудових правовідносин складають суб'єктивні трудові права та обов'язки працівника і роботодавця. Цей факт підкреслюється багатьма вченими А.Р. Мацюк доводить, що в основі обов'язку працівника виконувати певну трудову функцію, що складає головний зміст індивідуально-трудового правовідношення, полягають виробничі відносини по суспільному розподілу праці, які й знаходять відображення в закріпленні трудящих за різними сферами її застосування. В основі обов'язку роботодавця оплачувати працю згідно з кількістю та якістю є виробничі розподільчі відносини, які виступають зворотною стороною виробництва і є формою відтворення робочої сили. "Зв'язок означених основних обов'язків (прав) працівника і роботодавця, або інакше, виконання трудової функції з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку і оплата праці з забезпеченням належних її умов, є головним трудовим зв'язком, що визначає зміст індивідуального трудового правовідношення" [52, с.92]. Погоджуючись з автором у тому, що змістом індивідуального трудового правовідношення є права та обов'язки сторін трудового договору, відзначимо, що цей зв'язок полягає не лише у виконанні певної трудової функції, підпорядкуванні правилам внутрішнього трудового розпорядку, оплаті праці та забезпеченні належних умов для трудової діяльності працівника, але й інших трудових правах та обов'язках. Зміст індивідуальних трудових правовідносин є складним за характером, бо передбачає існування цілої системи прав та обов'язків працівника і роботодавця, без яких стає неможливим розвиток цих відносин. Чи можна собі уявити належне виконання трудової функції без підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку, без певних меж робочого часу, без відпочинку та норм праці, без її оплати, охорони, без систематичного підвищення кваліфікації? Звичайно, ні. Зв'язок саме цих елементів складає зміст індивідуальних трудових відносин.
Як ціле індивідуальне трудове правовідношення не може існувати без складових частин, передбачаючих постійну, систематичну реалізацію у просторі та у часі відповідних прав та обов'язків сторін, узятих на себе по трудовому договору. В.П. Скобєлкін індивідуальним трудовим правовідношенням вважає зв'язок права громадянина на отримання оплачуваної та безпечної роботи і обов'язку її виконання відповідно до встановлених правил з обов'язком роботодавця надати таку роботу і з правом вимагати належного її виконання. Відносини, пов'язані з оплатою праці, робочим часом, часом відпочинку, охороною праці, дисципліною праці тощо він відносить до доповнюючих основне індивідуальне трудове правовідношення [134, с.48]. Вважаємо, що автор припускається тут невиправданого роз'єднання відносин, які складають єдність індивідуальних трудових правовідносин. У нашому розумінні єдність індивідуальних трудових правовідносин полягає не в тому, що виокремлення з них того чи іншого елементу означає припинення трудового договору, а в тому, що лише в єдності обов'язкових елементів (прав та обов'язків) вони мають цілісний зміст. Система індивідуально-трудових правовідносин має складну структуру, яка характеризується не однією якоюсь правомочністю на одній стороні та відповідаючим цій правомочності обов'язком - на іншій, а багатьма взаємопов'язаними правами та обов'язками. В.І. Прокопенко зазначає з цього приводу, що трудові правовідносини є зобов'язальними відносинами. В рамках трудових відносин кожний суб'єкт має визначені законом і взаємною угодою права і обов'язки. Відносини, що встановлюються між працівником та роботодавцем, зобов'язують цих суб'єктів проводити певні дії по виконанню трудової функції, виплаті винагороди за проведену роботу. Ці зобов'язання носять майновий характер. Але виробництво здійснюються не тільки для того, щоб створювати ма