Ви є тут

Німецько-фінські відносини в 1933-1939 рр.

Автор: 
Комар Галина Ярославівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U003435
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ОСНОВИ, ПРИНЦИПИ ТА ХАРАКТЕР ПОЛІТИЧНИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН

2.1. Внутрішньополітичні процеси у Фінляндії та їх вплив на зовнішню політику та відносини з Німеччиною
Міжнародне становище на початку 30-х рр. минулого століття істотно змінилось. Нерівномірність економічного та політичного розвитку індустріальних країн призвела до виникнення двох ворожих угруповань держав (Німеччина, Японія та Італія - з одного боку; Англія, Франція та США - з іншого), які прагнули світового панування. Економічна криза загострила ці протиріччя і підштовхувала західні держави до конфлікту з Радянським Союзом, який переслідував свої класові цілі на міжнародній арені, що не виключали використання силового тиску на іншу держави.
У більшості європейських країн вступ незалежної Фінляндії у міжнародне співтовариство був сприйнятий з долею скептицизму. Фінському дипломату, який скаржився редактору лондонського журналу "Economist" на те, що видавництва продовжують друкувати старі мапи, де Фінляндія є частиною Росії, відповіли: " "Economist" розглядає міжнародні стосунки не беручи до уваги цей тимчасовий феномен" [272, с.21]. Для людей, які звикли до світу, яким керують великі династії, нові держави, що постали з руїн Першої світової війни, здавалися штучними утвореннями та не сприймалися серйозно.
Це ставлення було відображене британським автором Ентоні Пауелом (A. Powell) у його романі "Venusberg" (1932), в якому леді, що представляла вигадану нову незалежну маленьку державу (припустимо Фінляндію), розповідає британському дипломату: " Ми лише маленька країна. Ви не повинні дивуватися, якщо інколи здається, що ми робимо справи не так вдало, як ви - великі країни, які такими були довгий час. Ви, великі держави, не знаєте, що означає бути маленькою державою..." [Цит. за: 272, с.21].
У. Черчіль (W. S. Churchill) ставив питання: яка держава в Європі є в даний період найсильнішою і намагається встановити свою гегемонію над Європейським континентом? На його думку французька армія найсильніша, але Франція не становить загрозу для Англії. Інша справа - Німеччина. "Вона нікого не боїться і озброюється в масштабах, прикладів яких немає в історії цієї країни. На чолі її стоїть купка головорізів. Незабаром їм доведеться зробити вибір між економічним і фінансовим крахом... і війною, у якої не може бути іншої мети і яка, якщо вона успішно закінчиться, не може мати іншого результату крім германізації Європи під нацистським контролем" [52, с.185]. Хоча Черчіль давно зрозумів значення німецької загрози для Англії, це не означало, що він вже тоді зайняв суто ворожу позицію стосовно фюрера німецьких фашистів А. Гітлера (A. Hitler). У. Черчілль навіть певним чином симпатизував Гітлеру. Перш за все він цінував і поважав політичний успіх. Черчілль захоплювався тим, що нeвідомий єфрейтор піднявся до рівня глави держави [203, c.261]. В 1937 р., коли звірина суть німецького фашизму і його фюрера була вже очевидною У. Черчілль писав про Гітлера: "Деяким може не подобатись система Гітлера, але вони все ж захоплюються його патріотичними досягненнями" [205, с.190].
Останні парламентські вибори в Німеччині відбулися 5 березня 1933 року. Вони пройшли в обстановці нестримного політичного натиску, розгорнутого нацистами, які були при владі, проти всіх інших політичних сил. Нацисти розганяли збори і мітинги всіх без винятку політичних партій, зривали їх наочну агітацію, влаштовували погроми і підпали в редакціях демократичних видань, забороняли радіовиступи екс-канцлерів тощо. І в підсумку за НСДАП (Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини) проголосувало 43,9% виборців, за КПН (Комуністична партія Німеччини) - 12%, за СДПН (Соціал-демократична партія Німеччини) - 18,3%, за Центр / БНП (блок "Буржуазна партія") - 13, 9%, НДП (Народно-демократична партія) - 0,8%, ННП (Партія німецьких націоналістів) - 8%. Нацистський уряд для того, щоб мати повну волю дій у парламенті, у зв'язку з оголошенням через підпал рейхстагу надзвичайного стану в країні, свідомо пішов на антиконституційний крок, віддавши наказ про арешт депутатів-комуністів. Після оголошення парламентських мандатів КПН недійсними, НСДАП отримала понад 50% місць у рейхстазі, остаточно знецінивши таким чином місце німецького парламенту в структурі державної влади. Дещо пізніше вже в "Третьому Рейху" рейхстаг став місцем почесної синекури для ветеранів і функціонерів НСДАП [109, с.179].
З приходом нацистів у січні 1933 р. до влади в Німеччині встановилась терористична диктатура ультрареакційних сил на чолі з А. Гітлером. Він ще раніше у книзі "Майн кампф" виклав програму завоювання Європи та встановлення світового панування. При цьому підкреслювалось, що "життєвий простір" німецької нації потрібно шукати перш за все на Сході Європейського континенту. За словами Гітлера, "Німеччина сьогодні не є світовою державою. Якщо б навіть нам вдалось перебороти нашу сьогоднішню військову безпорадність, Німеччина все одно не могла б претендувати на таке звання. І справді, яке значення може мати нині на нашій планеті держава з такою несприятливою пропорцією між кількістю народонаселення і кількістю землі?" [45, с.204]. Отже, потрібно було завойовувати нові землі. "Коли ми говоримо про завоювання нових земель у Європі, ми, звичайно, можемо мати на увазі насамперед лише Росію і ті окраїнні держави, які їй підпорядковані [45, с.214]... Навколо Німеччини ми створимо систему малих і середніх васальних держав, до якої ввійдуть Прибалтійські держави, Польща, Фінляндія, Угорщина... Це буде федеративна німецька імперія", - писав Гітлер [Цит. за: 65, с.19].
На момент призначення Гітлера 30 січня 1933 р. канцлером німецька зовнішня політика переживала фазу форсованої ревізії наслідків Першої світової війни. Спадок світової економічної кризи в Дунайсько-Балканському регіоні відкрив Німеччині нове поле економічної, а, як наслідок, і політичної діяльності. Якщо до цього абсолютний пріоритет мали західні проблеми, то віднині в полі зору німецької зовнішньої