РОЗДІЛ II. УМОВИ ПЕДАГОГІЧНОГО СТИМУЛЮВАННЯ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБОМ ОНОМАСТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ..............................................103
2. 1. Вихідні теоретичні положення експериментального навчання......103
2. 2. Система дослідної роботи з ономастичним матеріалом на уроках рідної мови в початкових класах.......................................................................120
2. 3. Результативність пропонованої методики стимулювання навчально-пізнавальної активності учнів початкової школи............................................156
Висновки до розділу II................................................................................173
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.............................................................................177
СПИСОК ОСНОВНОЇ ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......................183
ДОДАТКИ (окремий том)
Додаток А. Тлумачний ономастичний словник-мінімум для молодших школярів на позначення імен з їхніми варіантами, назв свят, символічних та божественних назв...................................................................................................3
Додаток Б. Система вправ з використанням ономастичної лексики у роботі над іменником і правописом слів з великої букви.................................19
Додаток В. Дидактична система вправ з використанням ономастичної та апелятивної лексики (на матеріалі міжпредметних зв'язків: мова - читання)..................................................................................................................23
Додаток Г. Словник тематичних груп лексики з використанням ономастичного та апелятивного матеріалу (для розвитку зв'язного мовлення у роботі над іменниками)......................................................................................46
Додаток Д. Види етимологічних вправ для пропедевтичного розуміння етимології ономастичної та апелятивної лексики учнями 1-2 класів..............50
Додаток Е. Тлумачний словник-мінімум для використання у 5-8 класах на уроках української мови, історії, географії....................................................62
ВСТУП
Актуальність дослідження. Проголошення суверенності України поставило перед державою ряд невідкладних завдань, вирішення яких виступає як важлива умова її національного відродження і подальшого розвитку.
Однією із проблем, яка вимагає постійної уваги, є вдосконалення системи освіти. Провідною ідеєю державної національної програми "Освіта (Україна ХХI століття)" є створення життєздатної системи безперервного навчання та виховання для досягнення високих освітніх рівнів, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації.
Особливо важливим є "формування національної свідомості у молодшого покоління, любові до рідної землі і свого народу, прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, народних традицій і звичаїв" [74, с. 11-12].
У Державному стандарті загальної середньої освіти в Україні зазначається, що заміна соціальних функцій української мови, надання їй статусу державної послужили важливою підставою для переорієнтації мети її навчання в загальноосвітній школі в цілому, що зміст предмета "українська мова" повинен визначатися комунікативно-діяльнісним підходом, який передбачає активну участь школярів у навчальному процесі з мови, де особливого значення набувають саме мовленнєві дії - слухання / розуміння, говоріння, аудіювання, читання й письмо [75, с. 8].
Свідоме ставлення до мови починається із проникнення в її лексичне багатство. Оскільки слово - найактивніша одиниця мовлення, то вивченню лексеми слід приділяти належну увагу на всіх освітніх рівнях. Достатній лексичний запас і свідоме його розуміння - одна з умов вільного володіння усним і писемним мовленням, що є фундаментальною основою розвитку навчально-пізнавальної активності дітей молодшого шкільного віку не лише на уроках мови, а й у процесі вивчення всіх інших предметів початкової ланки освіти.
Саме у початковій школі закладаються основи світосприймання дитини, виховуються почуття патріотизму і гуманізму, формується добросовісне ставлення до навчання, активізується пізнавальний інтерес, поглиблюється внутрішня потреба до здобуття й усвідомлення знань. Тому кожному вчителеві потрібно відповідально ставитися до осмислення основного змісту навчання, закладеного в чинних підручниках, а в разі необхідності, творчо підійшовши до його аналізу, самому розробити або дібрати з кращих художніх творів той необхідний матеріал, який розширив би світогляд учнів і викликав у них потребу самостійно пізнавати сутність виучуваного.
Одним з ефективних засобів, який може допомогти молодому поколінню у частковому розв'язанні проблеми національного відродження, є використання ономастичного матеріалу, що має практично невичерпні навчальні і виховні можливості. Такий зміст навчання, як засвідчує практика роботи окремих учителів загальноосвітніх шкіл, постійно стимулює пізнавальну активність учнів, сприяє виробленню у них умінь користуватися словом, допомагає виявляти та розвивати потенційні можливості школярів, впливає на формування україномовної особистості в цілому.
На необхідність використання локального ономастичного матеріалу у навчально-виховному процесі з дітьми у свій час вказували А. Ф. Дістервег, Я. А. Коменський, Й. Г. Песталоцці, Ж. Ж. Руссо [78, 115-116, 200, 223]. Їхні ідеї були творчо розвинуті В. П. Вахтеровим, О. В. Духновичем, Т. Г. Лубенцем, Д. Д. Семеновим та іншими педагогами [144, 231].
У спеціальних дослідженнях А. М. Алексюка, Б. Г. Ананьєва, Л. П. Аристової, Ю. К. Бабанського, Н. М. Бібік, П. Я. Гальперина, В. В. Давидова, М. А. Данилова, Г. С. Костюка, І. Я. Лернера, М. М. Махмутова, О. Я. Савченко, Т. І. Шамової, І. І. Щукіної та ін. [7, 8, 10-12, 22, 54, 68, 122-123, 134-135, 159, 281-284, 289-292] розкривається сутність навчально-пізнавальної активності, ставляться і вирішуються окремі питання, пов'яз