РОЗДІЛ 2
УМОВИ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Грунтово-кліматичні умови зони досліджень
Експериментальна частина досліджень дисертаційної роботи виконувалась впродовж
2001–2004 рр. в умовах дослідного поля Білоцерківського державного аграрного
університету (БДАУ) Київської області, яке знаходиться у центрі північної
частини правобережного Лісостепу України.
Рельєф зони рівнинний, інколи слабо хвилястий, з окремими підвищеннями до
100–300 метрів над рівнем моря. Мікрорельєф рівнини представлений поглибленнями
(блюдцями) різної форми та величини.
Рівнинний покрив представлений лісовою і лісостеповою рослинністю. Внаслідок
високого ступеню освоєння земельної території під ріллю, природна рослинність
збереглася на окремих територіях.
Основними материнськими породами, на яких сформувались ґрунти зони, є лес і
лесовидні суглинки. У зв’язку з тим, що у минулому у цій частині Лісостепу було
багато лісів, ґрунтовий покрив досить різноманітний, але великі масиви займають
глибокі малогумусні чорноземи. Ґрунти чорноземного типу у Білоцерківському
районі займають переважну частину. Вони становлять 93,1 % основного земельного
фонду сільськогосподарського виробництва [243].
Ґрунтові води знаходяться відносно неглибоко від поверхні і містять значну
кількість карбонатів кальцію.
Дослідне поле розташоване на території навчально-дослідного господарства БДАУ.
За даними крупномасштабного обстеження ґрунтового покрову, ґрунт дослідної
ділянки – чорнозем типовий малогумусний крупнопилувато-середньосуглинкового
гранулометричного складу.
Результати оцінки якості орного шару ґрунту за допомогою класифікаційних шкал
свідчать, що він має нейтральну реакцію ґрунтового розчину (рН сол. 6.0) і
характеризується низьким вмістом гумусу (3,21 %), середнім рівнем
забезпеченості рослин доступним азотом (154 мг/кг), рухомим фосфором (67 мг/кг)
і обмінним калієм (68 мг/кг).
Клімат області – помірно континентальний з нестійким зволоженням. Значну роль у
його формуванні відіграють такі фактори як надходження сонячної радіації,
переважання континентального повітря помірних широт, вторгнення холодного
арктичного та теплого і вологого морського повітря.
Максимум прямої сонячної радіації припадає на липень, мінімум на грудень. Річні
коливання співпадають з коливаннями хмарності. Середньорічна температура
повітря складає +7,5 0С із значним коливанням по місяцях. Найхолоднішим місяцем
є січень (-5,9 0С). Найвища позитивна середньомісячна температура
спостерігається у липні (19,0 0С). Стійкий перехід середньодобових температур
повітря через +5 0С спостерігається в більшості років у другій половині квітня
та другій половині жовтня. Тривалість теплого періоду становить 237–255 днів.
Сума активних температур (вище 10 0С) коливається від 2616 до 2645 0С,
тривалість цього періоду становить – 160–165 днів, а з температурою вище 15 0С
– 115 днів. Безморозний період триває 165 днів у повітрі і 156 дні на поверхні
ґрунту.
Максимальна глибина промерзання ґрунту 150 см, середня – 75 і найменша – 35 см.
Мінімальна температура взимку становить -40 0С, максимальна влітку +40 0С.
Вологозабезпеченість є одним із важливих кліматичних факторів. Річна кількість
опадів, за багаторічними даними в середньому складає 562 мм. в різні пори року
опади розподіляються нерівномірно: зима 112 мм, весна 123 мм, літо 218 мм,
осінь 109 мм.
Найбільша кількість опадів (85 мм) припадає на липень. Сніговий покрив в
зимовий період – нестійкий.
В.В. Моргун, В.І. Дубовий та В.В. Шелепов [244] відмічають, що за останні 20
років збільшився розмах варіювання погодно-кліматичних умов не тільки впродовж
року, але й за періодами вегетації.
Загалом кліматичні умови сприятливі для вирощування озимої пшениці, але в
окремі роки трапляються відхилення від середньо-багаторічних показників. До
несприятливих умов, що мають місце на території області, слід віднести
нестійкий сніговий покрив, внаслідок чого рослини пошкоджуються і гинуть від
дії низьких температур, малосніжні зими з відлигами і наступним утворенням
льодової кірки, випирання, випрівання, видування, нерівномірний розподіл опадів
протягом весняно-літнього періоду, часті зливи в період збирання врожаю, дія
ґрунтової та повітряної посухи в період наливу і дозрівання зерна.
2.2. Метеорологічні умови у роки проведення досліджень
Найбільш динамічними і не передбачуваними елементами зовнішнього середовища є
метеорологічні фактори, які визначають варіабельність урожаїв по роках на 40–60
% [47].
Через затяжні опади восени 2000 р. (у вересні випало майже три місячні норми)
(табл. 2.1) сівбу проводили у пізні строки (02. 10. 2000 р.). Тривалість
періоду сівба – сходи була оптимальною, а темпи кущіння внаслідок підвищеного
температурного режиму жовтня та втрати вологи дещо загальмувалися.
Агрометеорологічні умови жовтня частково погіршили умови вегетації озимих
культур. На кінець місяця запаси продуктивної вологи в орному шарі ґрунту
знаходилися у межах задовільних значень – 11–20 мм. Поступове зниження
температури з чергуванням денних потеплінь та нічних похолодань сприяло доброму
загартуванню рослин. Підвищений термічний режим перших двох декад листопада
збільшив тривалість осінньої вегетації озимих на 15–20 днів, порівняно з
багаторічними значеннями.
Зима 2000–2001 рр. була досить помірною, що сприяло успішній перезимівлі озимої
пшениці, яка вегетувала практично всю зиму. Березень видався теплим, особливо у
першій і другій декадах (рис. 2.1), коли температура повітря значно
перевищувала багаторічні показники, що сприяло відновленню весняної вегетації
озимих культур у порівняно ранні строки. Опадів за березень випало втр
- Київ+380960830922