Ви є тут

Інтеграція знань як фактор розвитку науки криміналістики.

Автор: 
Гурак Руслан Васильович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U003583
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНТЕГРАЦІЇ ДОСЯГНЕНЬ НАУКИ І ТЕХНІКИ У КРИМІНАЛІСТИКУ
2.1. Організаційне забезпечення інтеграції досягнень науки і техніки у криміналістику

На початковому етапі розвитку криміналістики, як уже зазначалося, інтеграція в неї досягнень природничих і технічних наук носила значною мірою "випадковий" характер. Як правило, вона базувалася на ініціативі окремих подвижників, які реально оцінювали проблеми практики боротьби зі злочинністю і вдало використовували науково-технічні можливості, їх вирішення. Тому не випадково, що в багатьох випадках час від народження наукової ідеї до її реалізації в криміналістичній практиці обчислювався багатьма десятиліттями.
В міру розвитку науки і техніки, а особливо в умовах науково-технічної революції (починаючи з кінця 50-х років) коли і криміналістика як наука набула загального визнання, помітно активізувався процес інтеграції в неї досягнень інших наук. Над вирішенням криміналістичних проблем сьогодні працюють могутні науково-практичні центри (інститути), колективи відповідних кафедр юридичних вузів і досить широкої мережі територіальних експертно-криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ, установ судової експертизи Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров'я й інших відомств. У їх структурі працюють представники практично всіх галузей науки. Багаторазово зросли за обсягом й ускладнилися власне кажучи виконувані ними наукові і практичні завдання. Багато з них вимагають комплексних наукових розробок із залученням сил не тільки власне криміналістичних, але й інших (предметних) наукових установ. Усе це об'єктивно визначило явно зростаючу роль організації в розглянутому процесі інтеграції.
З точки зору сформованого нині уявлення про предмет криміналістики, розглянута проблема начебто б не охоплюється його рамками. Інтеграція - предмет науки управління. Однак, вважаємо, що це питання не таке однозначне, як може показатися з першого погляду, і вимагає пояснення.
По-перше, мова йде про інтеграцію не взагалі, а інтеграцію стосовно конкретної галузі знання і зв'язаної з нею практичної діяльності. Саме ця галузь знання, в даному випадку криміналістика як ні яка інша наука, зацікавлена в удосконаленні своїх пізнавальних можливостей і механізму практичної реалізації знову одержуваних знань. Вирішенням цієї проблеми повинні займатися відповідні фахівці, в нашому випадку криміналісти.
У тій же фізиці, хімії, розробляючи конкретні прилади, матеріали, речовини, вчені одночасно проробляють питання технології їх виробництва, впровадження в практику. Криміналістика в цьому відношенні не виключення.
По-друге, будучи синтетичною галуззю знання, криміналістика використовує в своєму розвитку досягнення всіх інших наук, включаючи і такі науки як інформатика, наукова організація праці, управління і т.п. Вже в існуючому уявленні про предмет криміналістики, справедливо зауважує Н.Є. Суригіна, не виключаються такі проблеми, як планування розслідування злочинів, взаємодія суб'єктів цієї діяльності і техніко-криміналістичне їх забезпечення, вирішення яких базується багато в чому на положеннях зазначених наук [363, с. 110-111].
По-третє, визнання синтетичного характеру криміналістики, як нам вважається, дає підставу для більш широкого тлумачення і її предмета. Зокрема, будь-яка правова наука (а криміналістика, у відомих межах, відноситься до категорії таких) має предметом свого вивчення певну систему суспільно-правових відносин.
Її навколо обіймають відносини (організаційно-правові), що виникають у зв'язку з її розвитком, з удосконаленням її пізнавальних можливостей, методів і засобів вирішення практичних завдань, тобто відносин, характерних для процесу інтеграції досягнень інших наук у криміналістику, і подібні відносини повинні неодмінно регулюватися, тобто керуватися, організовуватися.
До даної проблеми, на нашу думку, може бути застосоване загальноприйняте в науці управління розуміння організації будь-якого виду діяльності як системи послідовно здійснюваних заходів щодо прогнозування, аналізу і оцінки ситуації (обстановки), прийняття рішень, планування заходів і забезпечення їх виконання, включаючи взаємодію виконавців, контроль виконання і т.п. [373, с. 103]. Розглянемо більш детально ці елементи організації стосовно предмета нашого дослідження.
Прогнозування, аналіз і оцінка науково-технічної ситуації, зв'язаної з інтеграцією досягнень природничих і технічних наук у криміналістику, мають визначальне значення для подальших організаційних дій в цьому процесі. При цьому прогнозування являє собою "передбачення майбутнього того чи іншого явища на основі вивчення закономірностей його розвитку в минулому і стану в даний момент, а головне - з урахуванням прогностичного фона" - передбачуваного стану основних факторів на прогнозований час [113, с. 73-80]. Прогнозування в криміналістиці покликано сприяти правильному вибору напрямів наукового пошуку і проведених досліджень на основі новітніх досягнень природничих і технічних наук. Воно в даному випадку являє собою "спеціалізовану форму випереджального мислення, що відображає сучасні соціальні зрушення" [130, с. 33].
"Випереджальне мислення" - необхідна умова випереджального розвитку криміналістичних засобів і методів. Воно припускає використання соціальних прогнозів, облік стану і прогнозів розвитку злочинності, досягнень і прогнозованих перспектив розвитку науки і техніки. Особливої уваги при цьому заслуговує не тільки злочинність як соціальне явище, але і способи, засоби вчинення злочинів; тенденції, що виявляються в технізації, інтелектуалізації і підвищенні організованості злочинності. Це ті фактори, поверхневе і несвоєчасне пізнання яких змушує правоохоронні органи в сучасних умовах або діяти в "пожежному порядку" постійно "доганяючи" злочинців, або робити ставку на силові прийоми і методи боротьби зі злочинністю. Саме з такою ситуацією правоохоронні органи зіштовхнулися в даний