РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА Й ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Об'єкти дослідження
У відповідності з метою та задачами дослідження на базі науково-дослідного центру Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова в рамках загально-університетської наукової тематики "Розробка нормативних критеріїв здоров'я різних вікових та статевих груп населення на основі вивчення антропогенетичних та фізіологічних характеристик організму з метою визначення маркерів мультифакторіальних захворювань (підлітковий вік)" проведено комплексне обстеження міських дівчаток віком від 12 до 15 років та хлопчиків від 13 до 16 років, згідно схеми вікової періодизації онтогенезу людини, яка була прийнята на VII Всесоюзній конференції з проблем вікової морфології, фізіології та біохімії АПН СРСР [76].
Для дослідження відбирались міські підлітки представники української етнічної групи, які у третьому поколінні проживали на території України і не мали будь-яких скарг на стан здоров'я на момент обстеження та хронічних захворювань у анамнезі. Відібраним дівчаткам і хлопчикам, після попереднього психофізіологічного та психогігієнічного анкетування для визначення суб'єктивного стану здоров'я, було проведено детальне клініко-лабораторне дослідження, яке включало: ультразвукову діагностику серця, магістральних судин, щитоподібної залози, паренхіматозних органів черевної порожнини, нирок, сечового міхура, матки та яєчників; рентгенографію грудної клітки (тим, які досягли 15 років); спірографію; кардіографію; реовазографію; стоматологічне обстеження; визначення основних біохімічних показники крові; встановлення рівня гормонів щитоподібної залози та яєчників; прик-тест з мікст-алергенами).
Після первинного анкетування було відібрано 485 міських підлітків, які не мали будь-яких скарг на стан здоров'я на момент обстеження та хронічних захворювань у анамнезі. Після проведення скринінг-оцінки стану здоров'я було виключено з обстеження 175 підлітків. В результаті із 310 обстежених підлітків різної статі було відібрано 211 практично здорових (108 дівчаток та 103 хлопчика). В кожній віково-статевій групі підлітків було не менш 25 осіб.
Для подальшого поглибленого дослідження були обрані антропо-метричні, соматотипологічні та ехокардіографічні особливості підлітків різного віку та статі.
2.2. Методи дослідження
2.2.1. Антропометричне дослідження.
Основним методом вивчення особливостей статури людини є антропометрія, виконана відповідно до указівок В.В.Бунака [229]. Антропометричне обстеження містило в собі визначення тотальних (довжини і маси тіла) і парціальних розмірів - обхватних, поперечних, передньо-задніх і товщини шкірно-жирових складок. Розрахунковим шляхом визначалася площа поверхні тіла (табл. А.1-2) за методикою Дю Буа [230]:
S = W0,425 x H0,725 x 0,007184
де, W - маса тіла (кг);
H - зріст (см).
Вимірювали п'ятнадцять обхватних розмірів: грудної клітки (при паузі, глибоких вдиху і видиху), плеча (при максимальній напрузі та в розслабленому стані), передпліччя (у верхній та нижній частині), стегна, гомілки (у верхній та нижній частині), шиї, талії, стегон, стопи, кисті. Вимірювання проводилися по найбільшій чи найменшій окружності вимірюваних об'єктів, при розслаблених м'язах (табл. А.5-6).
Визначали ширину дистальних епіфізів:
- плеча (найбільша відстань по горизонталі між зовнішнім і внутрішнім надвиростками плечової кістки);
- передпліччя (найбільша відстань по горизонталі між шилоподібними відростками променевої і ліктьової кістки);
- стегна (найбільша відстань по горизонталі між внутрішнім і зовнішнім надвиростками стегнової кістки);
- гомілки (найбільша відстань по горизонталі між зовнішньою і внутрішньою кісточками гомілки) (табл. А. 3-4).
Визначали товщину шкірно-жирових складок (табл. А.7-8) у восьми місцях:
- на задній поверхні плеча - вимірюється при опущеній руці у верхній третині плеча над триголовим м'язом, береться вертикально;
- на передній поверхні плеча - вимірюється у верхній третині внутрішньої поверхні плеча над двоголовим м'язом, береться вертикально;
- на передній поверхні передпліччя - вимірюється на внутрішній поверхні, у найбільш широкому місці, береться вертикально;
- під нижнім кутом лопатки - вимірюється в косому напрямку (зверху вниз, зсередини назовні);
- на боці (верхньоклубова) - вимірюється вище гребеня клубової кістки, береться вертикально;
- на животі - вимірюється на рівні пупка праворуч від нього на відстані 5 см, береться вертикально;
- на стегні - вимірюється в положенні сидячи на стільці, ноги зігнуті в колінних суглобах під прямим кутом, у верхній частині стегна на передньолатеральній поверхні, паралельно паховій складці;
- на гомілці - вимірюється в тому ж вихідному положенні, що і на стегні, береться майже вертикально на задньолатеральній поверхні верхньої частини гомілки, на рівні нижнього кута підколінної ямки.
Всі антропометричні виміри проводилися на правій половині тіла. Лише ширину дистальних епіфізів кінцівок визначали зліва. Обхватні розміри тіла вимірювали сантиметровою стрічкою з точністю до 0,5 см, після кожних 100 вимірів стрічку змінювали. Штангенциркулем робили вимір ширини дистальних епіфізів з точністю до 0,01 см. Товщину шкірно-жирових складок вимірювали циркулем-каліпером. Масу тіла визначали на спеціальних медичних вагах з точністю до 0,1 кг через 3-4 години після їжі [231]. Довжину тіла вимірювали за допомогою спеціально сконструйованого універсального дитячого антропометра, з точністю до 0,5 см (див. табл. А.1-2). За допомогою даного приладу визначали висоту п'яти антропометричних точок:
- верхньогрудинної - знаходиться на середині краю яремної вирізки рукоятки грудини;
- акроміальної (плечової) - зовнішня точка акроміону;
- пальцевої - відповідає найнижчій точці кінцевої фаланги третього пальця;
- лобкової - відповідає верхньому краю лобкового симфізу;
- Київ+380960830922