РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СТАТИСТИЧНОГО ВИМІРЮВАННЯ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ ЯК ДЕТЕРМІНАНТИ СОЦІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ
2.1. Аналіз економічної стратифікації як основний напрямок статистичної оцінки диференціації суспільства
Практично всі дослідники соціальної диференціації основним критерієм соціальної приналежності індивіда в умовах ринкової економіки вважають розмір поточних доходів і накопиченого майна. Тому вивчення соціальної диференціації населення за рівнем доходів є магістральним напрямком стратифікаційних досліджень. В подібних дослідженнях можуть бути широко використані статистичні методи аналізу масових явищ і процесів.
Основні аспекти досліджень диференціації за доходами [40,с.39]:
1. Вимірювання нерівності між країнами. При цьому підході індикатором слугує рівень доходів на душу населення. На збереження структури міжнародної нерівності вказує той факт, що країни, які мали найбільші доходи на душу населення на початку ХІХ ст., і сьогодні відносяться до категорії найбагатших країн.
2. Вимірювання нерівності між населенням світу (без врахування національних кордонів). Доходи в світі розподілені більш нерівномірно, ніж в найбільш неблагополучних з точки зору розподілу доходів країнах. Коефіцієнт Джині для всього світу становить 0,66, тоді як для Бразилії - 0,61. Доходи 5 % найбагатших людей світу в 114 разів перевищують доходи 5 % найбідніших.
3. Вимірювання нерівності між населенням всередині країн. Цей підхід може використовуватись для аналізу кореляції між політикою країни (економічною відкритістю/закритістю; заходами по перерозподілу) та розподілом доходів населення.
Наше подальше дослідження спрямовано на оцінку диференціації населення за доходами в третьому аспекті.
Л.Ф.Удотова визначає диференціацію за рівнем доходів як об'єктивно зумовлений існуючою системою виробничих відношень результат розподілу доходів, який виражає ступінь нерівномірності розподілу благ і виявляється в різниці часток національного доходу, одержуваних різними групами населення [140,с.197].
Дослідники феномену диференціації відзначають її раціональний характер, оскільки нерівність становища окремих індивідів виступає в ролі потужного стимулу соціально-економічного прогресу. Однак вплив диференціації на суспільні процеси є позитивним лише тоді, коли для всіх членів суспільства створено рівні можливості реалізувати свій потенціал. У зв'язку з цим великою є роль держави як регуляторного механізму, який за допомогою податкової системи та системи соціального захисту має стримувати нерівність в суспільно безпечних межах.
О.Є.Суринов наголошує на необхідності розмежовувати диференціацію оплати праці та диференціацію доходів домогосподарств. Якщо в першому випадку економічна нерівність відповідає принципам соціальної справедливості, то нерівність в доходах зумовлена причинами, що діють за межами сфери праці [134,с.277-278].
Диференціація доходів формується під впливом двох факторів:
1. Диференціації оплати праці та інших первинних доходів. В свою чергу, відмінності в оплаті праці зумовлені розбіжностями в характері та умовах праці, рівні освіти та кваліфікації працівника.
2. Співвідношення працюючих та непрацюючих членів домогосподарства.
Статистичну інформаційну базу для вивчення доходів населення країни формують три складові: 1) система національних рахунків (СНР); 2) річний баланс доходів і витрат населення; 3) вибіркові обстеження умов життя домогосподарств (ОУЖД).
Основою статистики соціального розшарування О.Є.Суринов вважає побудову рядів розподілу домогосподарств (населення) за рівнем доходів на основі даних вибіркових обстежень умов життя домогосподарств.
В Україні це обстеження з 1999 року регулярно здійснюється Державним комітетом статистики. Вибіркова сукупність репрезентує все населення країни [Додаток Ж.1]. З 2002 року програма обстеження гармонізована по агрегованих рівнях з міжнародною класифікацією індивідуального споживання товарів та послуг за цілями (СОІСОР-НВС), рекомендованою Євростатом для обстеження доходів і витрат домогосподарств [24,с.22].
Результати обстеження широко використовуються для вивчення рівня життя населення, моніторингу бідності, визначення соціальних стандартів та нормативів. Однак доволі часто ці результати піддаються критиці як з боку користувачів даних офіційної статистики, так і представників структур, що здійснюють аналогічні спостереження (найчастіше соціологічних установ).
Зауваження зводяться до двох основних моментів:
1. Неповнота охоплення населення обстеженням (як правило, поза обстеженням залишаються полярні соціальні групи: представники так званого "соціального дна" суспільства та елітних прошарків).
2. Неповнота обліку доходів домогосподарств.
Слід зауважити, що подібні проблеми стоять не лише перед українською статистикою. Так, російські вчені О.Ю.Шевяков та О.Я.Кирута засвідчують, що вибірка домогосподарств репрезентує економічне становище 92 - 97 % населення країни [151,с.21]. Причину цього дослідники вбачають в тому, що домогосподарства з різними рівнями доходів мають неоднакові ймовірності потрапити до вибірки: що вищим є доход, тим нижчою є ймовірність. Як наслідок, низькодоходні групи представлені у вибірках надлишково, тоді як високодоходні групи - недостатньо. Це зумовлює зміщення вибіркових даних, а відтак - необхідність їх корегування. На практиці подібне корегування здійснюється двома шляхами:
1. Порівнянням результатів вибірки з результатами найближчого в часі перепису населення. Цей метод застосовується в ряді західних країн, де програмою перепису передбачається збір інформації стосовно економічного становища домогосподарств.
2. Застосуванням моделей, що грунтуються на сумісному використанні вибіркових та макроекономічних даних. При таких порівняннях вибіркові середні значення доходів і витрат домогосподарств є значно нижчими, ніж згідно макроекономічних оцінок. Корегування вибіркових даних пров