РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матерiали дослiдження
Матерiалом дослiдження стали первиннi медичнi документи (медичні карти амбулаторних та стацiонарних хворих, на основi яких заповнені протоколи), офiцiйна державна медична статистика МОЗ України, статистика Держкомстату України, Стандарти та Нормативи надання амбулаторної та стацiонарної допомоги населенню.
В дослiдженнi використанi статистичнi бази даних Регiонального (Копенгаген) та Центрального (Женева) департаментiв ВООЗ. Опрацьованi матерiали МОЗ України "Показники здоров'я населення i використання ресурсiв охорони здоров'я України" за 1985-2002 роки.
В дослiдженні вивчались тарифи медичних послуг в амбулаторнiй та полiклiнiчнiй мережi, закупiвлю медикаментiв та обладнання, харчування хворих, видатки на заробiтну плату, комунальнi послуги тощо; нормативнi документи Мiнiстерства економiки та Мiнiстерства фiнансiв по економiцi здоров'я; законодавчi акти Верховної Ради; офiцiйна статистична звiтнiсть ВООЗ i Всесвiтнього Банку; нормативна база дiючого в охоронi здоров'я законодавства; данi фiнансово-економiчної звiтностi віддiлу планування бюджету Головного управлiння економiки МОЗУ АМНУ та лiкувально-профiлактичних закладiв МОЗ та АМН України; дані фінансово-економічної звітності МФУ по бюджету на охорону здоров'я з 1980 по 2002 роки.
Значна частина дослiджень присвячувалась опрацюванню галузевих стандартiв надання медичної допомоги населенню та обрахуванню їх вартості.
Вивчався вплив на термiн перебування в стацiонарi, i, вiдповiдно, вартiсть лiкування при використаннi тих чи iнших методiв надання допомоги.
Для отримання достовiрних даних використовувався статистичний метод, що включає збiр базових матерiалiв, їх згрупування та аналiз процесiв i явищ, що вивчаються. Математичний та економічний методи застосовувались при визначенні вартості медичної допомоги. За допомогою соціологічного метода проведено опитування лікарів та пацієнтів. Аналітичний метод використовувався під час узагальнення отриманих результатів та формулювання висновків дослідження.
Завданням дослiдження було вивчення структури та об'єму бюджетного фiнансування охорони здоров'я в динамiцi з 1980 року, аналiз ефективностi витрат та стану здоровєя населення i його середню тривалiсть життя в Українi та деяких iнших державах, обрахувати реальну вартiсть медичної допомоги кардiологiчним хворим у вiдповiдностi до державних стандартiв та визначити мiнiмальну потребу фiнансування на забезпечення необхiдної медичної допомоги. Головним же завданням було розробити науково обгрунтовану модель цiноутворення медичної допомоги на прикладi кардiологiчних хворих та її реального фiнансування в сучасних умовах України.
2.2. Методичнi пiдходи до цiноутворення медичної допомоги
Для вивчення вартостi i цiни медичної допомоги, запропоновано два основних методичних пiдходи - визначення цiни окремої медичної послуги та випадку медичної допомоги [18]. Враховуючи запропонований механiзм розподiлу коштiв, найбiльш рацiональним вважається орiєнтацiя на останнiй, що дозволить визначити вартiсть медичної допомоги конкретному пацiєнту на всiх рiвнях її надання i застосувати механiзм фiнансування iз розрахунку на одного жителя.
2.2.1. Р о з р а х у н к и в а р т о с т і м е д и к а м е н т о з н о г о л і к у в а н н я.
Потреба коштів на лікування хвороб системи кровообігу розраховувалась згідно рекомендованих Стандартів медичної допомоги, а реальні витрати згідно протоколів експертної оцінки медичних карт амбулаторних та стаціонарних хворих.
Для розрахунку вартості необхідного медикаментозного лікування кардіологічної патології у цінах на 1.01.2004 року були обрані найпоширеніші та найважливіші в соціальному значенні нозології - гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, гострий інфаркт міокарда, ревматичні хвороби серця, а також гострий міокардит, гіпертрофічна та дилятаційна кардіоміопатія.
Визначалась вартість випадку стаціонарного лікування та пітримуючої терапії протягом місяця і року. Фармакологічні препарати та схеми лікування обирались згідно Стандартів надання медичної допомоги.
При виборі терапії перевага надавалась вітчизнаним препаратам, що склало групу з найменшими витратами. Для порівняння проводились розрахунки вартості лікування препаратами найдорожчої та середньої цінової групи, фармакологічні властивості яких дозволяють використовувати зручний режим дозування і мають кращу переносимість.
Спочатку проводились розрахунки вартості лікування одного хворого. Виходячи з ціни препарату та кількості одиниць в упаковці, за середньою терапевтичною дозою визначалась вартість одного дня, яка помножувалась на термін перебування на стаціонарному лікуванні.
Отримана сума помножувалась на кількість хворих, що отримали допомогу у стаціонарі з приводу даної патології по Україні протягом року і таким чином розраховувалась потреба у коштах на медикаментозне забезпечення стаціонарів.
Вартість підтримуючої терапії на одного хворого на рік помножувалась на кількість зареестрованих з приводу конкретної патології.
За розробленими протоколами аналітичної оцінки проводився розрахунок фактичної вартості фармакотерапії, лабораторного та інтрументального обстеження, що базувався на даних отриманих з медичних карт амбулаторних та стаціонарних хворих, по описаній вище методиці.
Медичні карти амбулаторних та стаціонарних хворих обирались за методом випадкової виборки у певний проміжок часу. Обраховані протоколи в кожному закладі та на кожному рівні згруповувались по основним діагнозам і математично визначалась середня вартість надання медичної допомоги. Так як рекомендації в Стандартах вважаються оптимальними для надання медичної допомоги, то отримані за протоколами медичних карт дані про фактичну вартість лікування на різних рівнях медичної допомоги порівнювались із мінімальною потребою визначеною за Стандартами.