РОЗДІЛ III
ПРОФЕСІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ СНАЙПЕРСЬКИХ ГРУП СПЕЦІАЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ МВС УКРАЇНИ
Питання всебічної професійно-психологічної підготовки фахівців снайперських груп спеціальних підрозділів МВС України залежать від цілого комплексу чинників. Серед цих чинників найбільш важливими, на наш погляд, є:
* загальнодержавна доктрина із чітким визначенням основних стратегічних напрямів формування, використання і розвитку спеціальних підрозділів МВС України, а також найбільш важливим і конкретним закріпленням кроків з реалізації цих напрямів на даному етапі розвитку держави;
* законодавча база, що дозволяє здійснювати відповідну спеціальну діяльність і визначає повноваження і відповідальність конкретного фахівця спецпідрозділу МВС України;
* поліпшення організаційно-кадрової структури відповідних відомчих і міжвідомчих утворень, покликаних протидіяти соціально-небезпечним явищам;
* фінансова забезпеченість процесу діяльності, включаючи порядок фінансування і можливі резерви;
* соціальна й політична адекватність ухвалених політичних рішень.
Парадокс сучасного загальнопедагогічного процесу полягає в тому, що "вчорашніми знаннями сьогодні вчать людей, як працювати завтра". Основні шаблонні характеристики, наявні в професійно-психологічній підготовці спеціальних підрозділів МВС України, можна охарактеризувати наступними положеннями:
* наявність загальноприйнятої для нашої країни військової або міліцейської базової освіти і кар'єри у більшості представників спеціальних підрозділів силових міністерств і відомств;
* відставання забезпечуючої методичної бази від кон'юнктури реального часу в середньому від 3-5 до 7-10 років і більше залежно від відомчої освітньої системи;
* великий рівень роз'єднаних "надбудовних" освітніх програм, які ступінчасто доповнюють або поволі удосконалюють загальногуманітарну освітню базу;
* пріоритет лінійного підходу (принцип "так прийнято") до питань формування методичного забезпечення в підготовці конкретного фахівця спеціального підрозділу;
* недостатність системи внутрішньовідомчих і особливо міжвідомчих обмінів і взаємоприйнятної системи передачі досвіду від покоління до покоління в рамках затвердженої державної доктрини;
* структурна й психологічна роз'єднаність інформаційно-аналітичних і оперативно-бойових структур навіть в межах одного відомства;
* неповороткість адміністративно-управлінського апарату, як у самих відомствах, так і в інших загальнодержавних установах, що помітно уповільнює процес впровадження інноваційних елементів;
* тривалість існування застарілих доктрин раніше проведених успішних операцій і тиражування їх у якості кліше як у професійно-психологічному, так і в методологічному аспектах;
* односпрямована психологічна мотивація особового складу спеціальних підрозділів на елітування самим фактом знаходження в даних підрозділах і тривале тиражування цих психологічних штампів, часом погано підкріплених реальними діями з боку окремих працівників цих підрозділів;
* не завжди адекватний аналіз невдалих операцій і відсутність переробки матеріалу з "банку негативного досвіду" (хоча далеко не всі невдалі операції мають повністю провальну схему);
* методична й кваліметрична (оцінна) одноманітність в базовій підготовці, що не дозволяє науково й практично обґрунтовано скласти професіограму конкретного фахівця і групи в цілому. Часто повне заперечення можливості не тільки застосування, але й самого факту існування альтернативних методик;
* мізерність ситуаційно-практичного й аналітично-штабного досвіду розробки нестандартних варіантів організації спеціальних операцій з регулярними "мозковими атаками", які дозволяють розширити варіабельний ряд базових методичних прийомів.
Перелічувати подібні особливості можна достатньо довго. Проте, справедливості заради, відзначимо, що цей ряд характерних елементів відомчої й загальнолюдської відсталості характерний для більшості силових структур багатьох країн світу з урахуванням місцевих геополітичних і етнопсихологічних особливостей.
Загальновідомо, що будь-яка, навіть найконсервативніша держава, кожні 3-5 років зазнає більш менш м'які або жорсткі зміни у своїй інфраструктурі, що не може не позначитися на загальній ситуації в суспільстві. Динамічніші держави, особливо в періоди розпаду, об'єднання, реформування, міняють свої характеристики набагато швидше. Таким чином, ми отримуємо ситуацію, коли кримінальний світ може використовувати зміни в соціальній структурі суспільства ефективніше, ніж та частина суспільства, яка покликана це суспільство захищати. В результаті аналізу виходить картина протистояння "вільного художника" і "ремісника", затиснутого в лещатах цехових законів, які часто суворо регламентують всі питання діяльності і не допускають відходу від статутних норм.
На нашу думку, такий підхід є малоефективним і тупиковим за своєю суттю, що не дозволяє оперативно реагувати на ситуацію й використовувати сильні сторони державного апарату в захисті суспільства від небезпечних злочинних проявів. Будь-яка концептуальна база, яка розробляється в надрах державних організацій повинна зважати на специфіку застосування наявних сил і засобів у сьогоднішніх умовах і визначати прогностичні аспекти хоч би на найближчий час.
Зважена політика керівництва нашої країни дозволила зберегти мир у державі. Ми не відчули на собі всі жахи релігійних, міжетнічних і локальних збройних конфліктів, що мали місце практично у всіх колишніх республіках СРСР. Проте реальна загроза безпеки нашої країни існує. Вона виходить від міжнародних терористичних і транснаціональних злочинних формувань, вітчизняних організованих злочинних угруповань та релігійних сект кримінальної спрямованості. Тому, питання підвищення професійної підготовки фахівців спеціальних підрозділів МВС України набувають в умовах сьогодення першочергового значення.
3.1. Комплексна методика професійно-психологічної підготовки фахівців снайперських груп спеціальних підрозділів МВС України
- Київ+380960830922