розділ 2.2).
Важливого значення набуває взаємодія (комунікація) того, хто пише, і того, хто читає. Письмо розглядається як свого роду засіб міжособистісного спілкування (social activity), яке можна вважати успішним лише за умови розуміння читачем змісту і мети написаного. Якщо в двох згаданих вище підходах до написання текстів у центрі уваги знаходиться або текст (product approach), або той, хто пише (process approach), то в цьому випадку на перший план виходить безпосередньо читач як учасник акту комунікації за допомогою письма, а написаний текст є засобом установлення й розвитку контактів між комунікантами (тим, хто пише, і тим, хто читає).
Таким чином, за допомогою писемного тексту досягаються комунікативні інтенції, вирішуються комунікативні завдання: всі елементи іншомовної системи підкорені певному аспекту діяльності, їх слід інтерпретувати, виходячи з їхньої участі у вирішенні комплексного комунікативного завдання [19, с. 194]. В зарубіжній методиці підхід, орієнтований на акт комунікації, називається соціальним (social approach) [178, с. 26-29; 208, с. 25, 37, 45-61]. При цьому і студент, який написав НПТП, і викладач, і/або одногрупники, які його прочитали, за твердженням К.Тріббла, є учасниками комунікації (participants in the genre), де кожен має свою роль.
Як відмічають І.Л.Колесникова й О.О.Долгіна, при навчанні іншомовного писемного мовлення обов'язковою вимогою є збалансоване поєднання всіх підходів при можливій перевазі одного з них в залежності від рівня володіння мовою і потреб тих, хто вивчає мову [64, с. 111].
У світлі комунікативно-орієнтованої методики навчання іноземних мов значущості набувають класифікації текстів на основі екстралінгвістичних факторів, які відіграють вагому роль у процесі комунікації. Охарактеризуємо НПТП на основі критеріїв, на які посилається Н.В. Безсмертна [10, с. 49-52] і доповнимо їх критеріями з типології текстів А.А. Вейзе [30, с. 6-9] та складниками з логічної структури наукового тексту І.А. Уварової [156, с. 128]. Окремі критерії запозичено з робіт А.Л. Бердичевського [7], S.L.Langosch [192], J.M.Swales i Ch.B.Feak [207].
1. За функціонуванням у певних сферах комунікації, семантичною інформацією або функціональним типом змісту НПТП відноситься до розряду академічних текстів. Цей же критерій лежить в основі типологій текстів, запропонованих Т.Хедж і Е.Пінкас [186, с. 96; 198, с. 3]. Зазначимо, що ці методисти не користуються терміном "наукове писемне мовлення", але пропонують виділити в окрему групу писемні тексти, які належать до академічної сфери.
2. За відношенням відправник мовлення ? предмет висловлювання НПТП, як правило, нейтральне, тобто емоційно не забарвлене.
3. За відношенням відправник ? адресат мовлення НПТП є, головним чином, інформуючим текстом, але в залежності від характеру висловленої інформації також може впливати на читача.
4. За видом комунікативного зв'язку (каналом зв'язку) НПТП первинно є писемним текстом, який пізніше може бути презентований в усній формі.
5. За формою комунікації НПТП є монологом, який характеризується літературно-книжковою лексикою, поширеністю висловлювань, логічною послідовністю, завершеністю, синтаксичною оформленістю, розгорнутою системою зв'язкових елементів тощо [36, с. 17].
6. За кількістю учасників комунікації НПТП є текстом інтерперсональної комунікації.
7. За характером інформації, яка передається (емоційно-естетична чи семантична), НПТП відноситься до нехудожніх текстів.
8. За композицийно-мовленнєвою формою (формою висловлювання думки) НПТП є політипом: в ньому можуть бути представлені опис, роздум, розповідь та їхні комбінації. В логічній структурі наукового тексту І.А. Уварової [156, с. 128] цей складник має назву "спосіб викладу інформації". Подібний критерій класифікації текстів пропонує А.А. Вейзе, але він різниться з точкою зору Н.В. Безсмертної, яка прирівнює повідомлення до розповіді. Ці композиційно-мовленнєві форми, в свою чергу, поділяються на класи, виділені В.В.Одинцовим: визначення, умовивід, характеристика й повідомлення [30, с. 8]. Представленні форми є типовими для сфери академічної комунікації, до якої ми відносимо НПТП. Опис, роздум і розповідь у чистому вигляді зустрічаються значно рідше, ніж їхні комбінації. Для НПТП типовими є комбінації опис ? роздум і розповідь ? опис.
9. За методом викладу інформації НПТП є текстом, де превалює дедуктивно-індуктивний метод. Інакше кажучи, в НПТП спочатку формується тема/теза/головна думка роботи, далі наводяться факти/деталі/приклади, які її розкривають, і потім робиться висновок.
10. За композицією НПТП складається з титульної сторінки, змісту/плану роботи (Front matter); анотації, вступу, основної частини, висновків (Text), а також бібліографії та додатків (Back matter) [192, с. 6].
Підсумовуючи викладене вище, перелічимо основні характеристики НПТП. Це академічний, діловий, нехудожній, нейтральний (емоційно незабарвлений) монолог, який первинно готується як письмовий текст інтерперсональної комунікації. Текст НПТП є дескриптивним (інформуючим) і містить інформацію з певної теми/проблеми. Інформація подається переважно дедуктивно-індуктивним методом і добирається з різноманітних джерел, які представлені в бібліографії у кінці роботи. За мовленнєвою формою НПТП є політипом: у ньому можуть бути представлені такі експозитивні форми як опис, роздум/переконання, пояснення тощо. Композиція НПТП охоплює титульну сторінку, зміст/план роботи (Front matter); анотацію, вступ, основну частину, висновки (Text), бібліографію та додатки (Back matter).
До мовних особливостей НПТП відносяться наявність академічної (формальної), загальнонаукової, термінологічної та тематичної лексики; вставних слів/зворотів, кліше; засобів міжабзацного зв'язку; повних дієслівних форм; умовного способу; модальних дієслів; узгодження часів; пасивного стану; дієприкметникових і герундіальних зворотів.
Тема НПТП, яка містить у собі компресовану текстову інформацію, має бути вузькою та вказувати на предмет досліджен
- Київ+380960830922