РОЗДІЛ 2. КОМПЛЕКС МОДЕЛЕЙ ОЦІНКИ
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Розробка концептуальної схеми моделювання оцінки конкурентоспроможності підприємства
Процес розробки моделі оцінки конкурентоспроможності підприємства припускає розробку комплексу моделей, представленого в концептуальній схемі дослідження (рис. 2.1), що складається з шести модулів, кожен з яких є невід'ємною частиною процесу моделювання конкурентоспроможності підприємства. Такий підхід дозволяє поєднати процес оцінки з процесом управління конкурентоспроможністю підприємств.
Щоб найбільш докладно і точно розглянути всі аспекти процесу оцінки конкурентоспроможності підприємства, доцільним є подання оцінки конкурентоспроможності підприємства як системи, тобто використання системного підходу. Під системою розуміється множина елементів, що перебувають у відношенні або зв'язку один з одним, що утворюють цілісність або органічну єдність. Виходячи зі змісту категорії "конкурентоспроможність підприємства", можна стверджувати, що процес оцінки конкурентоспроможності, як система у своїй мінімальній конфігурації, повинен включати два елементи:
об'єкт, що оцінюється - підприємство;
суб'єкт, який оцінюється, що здійснює діяльність, спрямовану на підвищення конкурентоспроможності підприємства, тобто управляюча система.
Зв'язок цих двох елементів системи оцінки конкурентоспроможності підприємства можна проілюструвати у вигляді найпростішої структурної схеми системи (рис. 2.2). З погляду теорії систем обидва елементи системи є підсистемами системи оцінки конкурентоспроможності підприємства.
Рис. 2.1. Концептуальна схема дослідження
На рис. 2.2 1F - підсистема (елемент), що являє собою об'єкт, тобто саме підприємство, a 2F - підсистема (елемент), що відповідає суб'єктові, що здійснює управління підприємством.
Рис. 2.2. Найпростіша структура системи оцінки конкурентоспроможності підприємства
Поєднання цих підсистем у єдину систему повинне забезпечувати досягнення деякої мети підприємства, а отже, розглянута система є цілеспрямованою.
У системі, що представлена на рис. 2.2, вхідні змінні (множина X) визначають вихідний стан оцінюваного об'єкта - підприємства, а змінні представляють вихідні стани підприємства, на яких визначена функція вигоди. Ціль функціонування підприємства - максимізація обраної функції вигоди за допомогою вибору рішення (дії), певного стану змінних U (змінні прийняття рішень).
Відповідно до термінології теорії систем, у системі оцінки конкурентоспроможності підприємств елементи мають наступне трактування:
1F - підсистема (елемент) реалізуюча ціль, тобто підсистема, що описує конкретні процеси функціонування організації;
2F - підсистема (елемент) вибору цілі, основним інструментом якої виступає технологія дій U.
Якщо враховувати той момент, що для формування дій U, що переводять підсистему 1F, що реалізує ціль, у стан , що задовольняє цілі функціонування організації в умовах впливу зовнішнього середовища X, необхідна інформація, то вихідна найпростіша система оцінки конкурентоспроможності підприємства повинна бути доповнена відповідними зв'язками передачі інформації про стани середовища і самої організації. Природно те, що залежно від обсягу зазначеної інформації будуть залежати і обрані дії U.
Будь-яка система F описується своєю функцією поводження:
f: C > {0;1} (2.1)
де C = {c} - множина всіх можливих станів системи, що задає ступінь можливості знаходження системи в деякому стані . Множина станів системи у свою чергу визначається сукупністю станів змінних, що описують систему. Якщо думати, що система F описана множиною змінних , приймаючі свої значення у відповідній множині значень Si, то множина C станів системи F можна визначити як декартовий добуток множин Si значень кожної змінної, що описує систему:
(2.2)
Наприклад, змінними стану підсистеми організації 1F можна вважати змінні, що входять в наступні групи:
1. Внутрішні змінні.
2. Зовнішні змінні, що піддаються управлінню.
3. Зовнішні змінні, що не піддаються управлінню з боку досліджуваного об'єкта.
Вибір відповідних множин змінних входу системи X, U керуючих впливів і змінних виходу ? для опису підсистеми організації 1F буде визначатися конкретним завданням для організації. Загалом, функція поводження F може трактуватися як, поводження, що породжує функція для системи 1F і представлятися у вигляді:
(2.3)
У цьому випадку процес формування породжуваних змінних ? під впливом порождаючих змінних X, U включає два етапи:
1. Для деякого значення часу заданий стан порождаючих змінних X, U; для визначення стану породжуваних змінних ? при тому ж значенні використовується функція поводження F (2.3).
2. Значення часу заміняється на нове (наприклад, для дискретного часу на ) і повторюється етап 1 породження змінних ?.
Використовуючи наведений вище системний принцип походження вихідних змінних системи, можна чітко визначити предмет оцінки конкурентоспроможності підприємства і управління конкурентоспроможністю в термінах системного аналізу. Так як предметом оцінки конкурентоспроможності є можливість реалізації внутрішнього потенціалу організації в умовах зовнішнього середовища, що змінюється, то предмет управління конкурентоспроможністю підприємства асоціюється із самим процесом походження, обумовленим функцією поводження системи.
Так як управління конкурентоспроможністю є діяльністю по забезпеченню реалізації цілей організації, то розглянута система є цілеспрямованою. Ціль розглянутої системи - це конкретне обмеження на множині змінних, що описують систему, що визначає кращий із стратегічних позицій рівень конкурентоспроможності підприємства. Таким чином, з погляду системного подання, ціль підприємства як підсистеми системи управління конкурентоспроможністю може бути представлена у вигляді інваріантного обмеження на множині