РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПОДАТКОВОГО ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ
2.1. Системний та проектний підхід до податкового планування на підприємстві
Податкове планування з однієї сторони є процесом, з іншої сторони являє собою систему, що входить до складу системи управління підприємством. Відповідно до Нового економічного словника [168] одним із визначень терміна "процес" є: "сукупність послідовних дій для досягнення якого-небудь результату". Податкове планування відповідає даним ознакам, оскільки може бути представлене у вигляді послідовних дій щодо складання податкових планів підприємства з метою реалізації цільових установок підприємства (власників підприємства), тобто є процесом.
Аналіз існуючих розробок в області податкового планування показав, що в більшості робіт податкове планування розглядається тільки як процес [38, 50, 75, 78, 116], при цьому недостатньо уваги приділяється тому, що податкове планування є також системою.
Між тим необхідно відзначити, що система податкового планування є однією з підсистем системи управління підприємством, і складається із взаємозв'язаних та взаємозалежних управлінських рішень, які приймаються керівництвом підприємства з врахуванням оптимізації податкових платежів (рис.2.1).
Для функціонування системи податкового планування на підприємстві необхідно здійснити заходи з організаційного й методичного забезпечення. Організаційне забезпечення, насамперед, передбачає впровадження заходів з ресурсного забезпечення, методичне - розробку і реалізацію методики обґрунтування доцільності формування системи податкового планування на підприємстві та методики податкового планування.
Рис. 2.1. Складові системи податкового планування на підприємстві
Висновок щодо включення податкового планування до системи управління підприємством підтверджується, зокрема, аналізом взаємодії податкового планування з бюджетуванням. Так, виходячи з того, що зв'язок податкового планування з бюджетуванням здійснюється по двох напрямках (первинний та зворотний зв'язок) можна зробити висновок, що системи податкове планування і бюджетування є взаємозв'язаними та взаємозалежними. При цьому параметри цих систем безпосередньо впливають на майбутні фінансові результати підприємства. Зокрема, від складу заходів податкового планування залежить сума майбутніх податкових платежів підприємства і його майбутні фінансові результати. Бюджетування також впливає на фінансові результати підприємства, оскільки дозволяє спрогнозувати майбутні надходження і витрачання коштів, й намітити на основі проведеного аналізу раціональні напрямки інвестування та забезпечення потреб підприємства власними й позиковими коштами.
Таким чином, можна стверджувати, що податкове планування і бюджетування відповідають критеріям системності, оскільки вони є взаємозалежними та взаємозв'язаними, і поведінка (результати) кожного з них впливає на фінансові результати підприємства, тобто можна зробити висновок, що податкове планування і бюджетування включаються в систему управління підприємством. Крім того, податкове планування взаємозв'язане з формою договірних відносин із контрагентами підприємства, формою власності підприємства, складом обов'язкових відрахувань, що сплачуються державі у вигляді податків, зборів, і є складовою частиною системи економічних зв'язків підприємства.
Системний підхід до податкового планування необхідно враховувати при розробці його цільових установок. Так, цільові установки повинні втілювати інтереси не тільки самого підприємства, а й всіх суб'єктів, що входять у систему економічних зв'язків підприємства.
Аналіз літератури показав, що більшість фахівців визначають цільові установки підприємства як максимізацію прибутку підприємства або його власників. Зокрема, І. О. Бланк зауважує, що сучасна економічна теорія як головну мету фінансової діяльності підприємства визначає забезпечення максимізації добробуту власників підприємства, що одержує конкретне вираження в максимізації ринкової вартості підприємства [33, с. 73]. Д. Хасі відзначає, що: "прибуток повинен являтися головним мотиваційним фактором для всіх кампаній, окрім тих, що були створені як благодійні та подібні їм" [210, с. 41] та що: "незалежно від того, які цілі було встановлено, вони повинні задовольняти власників бізнесу" [210, с. 43]. Аналогічної думки дотримується й І. Ансофф, який вважає атрибутом основної економічної цілі кампанії норму прибутку [23]. Між тим слід зазначити, що в умовах конкуренції у процесі досягнення індивідуальних цілей максимізації прибутку власники кампаній задовольняють потреби суспільства, на що звертав увагу А. Сміт у роботі "Багатство народів" [191].
Можна погодитися з тим, що основною економічною ціллю підприємств виступає максимізація прибутку їх власників, і в процесі її досягнення задовольняються потреби суспільства. Однак, в сучасних умовах господарювання в Україні максимізація прибутку власників підприємства не завжди супроводжується максимізацією ринкової вартості підприємства. Зокрема, на практиці власники підприємства в Україні можуть отримувати прибуток від роботи підприємства не прямо, а побічно, шляхом використання структур-сателітів, на яких "осідає" реальний прибуток підприємства. При цьому власники підприємства отримують реальний прибуток від функціонування підприємства-виробника з низькими фінансовими показниками та ринковою вартістю. Обумовлено таку ситуацію різними причинами, наприклад, н