РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ І ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ НА РИНКУ РОБОЧОЇ СИЛИ
2.1. Зовнішнє середовище процесу управління конкуренто-спроможністю підприємств на ринку робочої сили
Трансформація економічної системи в Україні, розвиток глобалізаційних процесів та нові чинники формування конкурентного середовища створюють ряд нових, надзвичайно гострих проблем на ринку робочої сили, вирішення яких потребує радикальних заходів на усіх рівнях управління економікою. Закономірно, що передумовою побудови системи управління конкуренто-спроможністю підприємства на ринку робочої сили є дослідження загальних тенденцій розвитку світового, у першу чергу європейського, ринку робочої сили. Це зрозуміло, оскільки включення України до світогосподарських процесів, активізація міграційних потоків потребує при прогнозуванні ринку робочої сили в Україні урахування тенденцій, характерних для ринку робочої сили світу і Європи.
Ринок робочої сили в Україні значною мірою піддається впливові процесів євроекономічної інтеграції. Європейський ринок робочої сили, крім сукупності національних, можна розглядати також як ринок Європейського Співтовариства (ЄС), на якому діють угоди співтовариства щодо права вільного пересування і повсюдного проживання при виборі робочого місця на території іншої держави - члена ЄС; ринок робочої сили держав, що утворюють групу нових членів ЄС, де діє порядок перехідного періоду до запровадження загального для ЄС права вільного переміщення; і ринок робочої сили держав-нечленів ЄС, на якому має пріоритет національне законодавство.
Отже, в Європі існує ринок робочої сили, який поділяється на три зони з різними можливостями і правилами для працюючих за наймом. Можна передбачати, що найближчим часом стосунки між цими трьома зонами будуть регулюватися новими положеннями і впливами, обумовленими міграцією робочої сили, на що ми вказували у своїх публікаціях [191, с.26]. У зв'язку з цим у європейських наукових і ділових колах було проведено багато досліджень, обмінів думками і дискусій з питань впливу на процеси формування ринку робочої сили і вирішення питань свободи пересування. Деякі з них стосуються важливих взаємин ЄС і України, які потребують конкретного розгляду з української точки зору.
Отже, розглядалися наступні критерії, які доповнюють і розвивають один одного [185, c.49-50]:
1. Регулювання квот для відкриття ринків робочої сили на схід. Метою дискусії було виключення ризику шокового зростання притоку робочої сили і зменшення міграційного потенціалу. Це зменшить тиск етапу пристосування на ринки робочої сили ЄС. Акцентувалося, що за умови невичерпаності квот протягом кількох років вони будуть відмінені, і при цьому реалізується право повного вільного пересування.
2. Використання трудових відносин на умовах щоденного приїзду на роботу і від'їзду з місця роботи. Так звані "маятникові" працівники можуть успішно працювати на підприємствах прикордонних областей (особливо прикордонні райони Польща-Німеччина, Чехія-Німеччина, Чехія-Австрія, Словаччина-Австрія, Угорщина-Австрія). Підкреслювалося, що у межах таких областей доцільно гнучко визначати терміни перехідного етапу для різних секторів і регіонів.
3. Максимальна легалізація трудових відносин. Такий підхід виключає бажання у найманих працівників і роботодавців співпрацювати на нелегальних умовах. Зазначалося, що недоцільно запроваджувати жорстке квотування і реалізувати різні можливості найму на роботу.
4. Недоцільність встановлювати будь-які терміни у тих сферах, де економічна співпраця набула високого розвитку або де право вільного пересування створює передумови для прискорення економічного розвитку. Це стосується і до свободи руху товарів і капіталу.
5. Обмеження притоку на ринки ЄС малокваліфікованої робочої сили. Такі види нескладної трудової діяльності пропонуються у готельному бізнесі, громадському харчуванні, на сезонних сільськогосподарських роботах, у будівництві. У цих галузях вже протягом багатьох років видаються офіційні дозволи на роботу для іноземців з держав, що не є членами ЄС.
6. Дотримання вимоги, що кожне робоче місце, зайняте емігрантом, створює попит на місцеві послуги, забезпечуються сплачування податку на додану вартість, соціальне страхування тощо.
Європейські науковці, крім негативних і небезпечних впливів на соціальну сферу ЄС, виділяють і позитивні наслідки міграції. Підкреслюється, що завдяки очікуваній сприятливій віковій структурі мігрантів з Центральної і Східної Європи можна розраховувати на деяке розвантаження загальної системи соціального страхування. Очікується, що у "старому" ЄС будуть шукати роботу переважно особи з добрими шансами на ринку робочої сили [185, c.106-107].
З іншого боку, в європейських економічних колах існують різні думки щодо періоду повного переходу до права вільного пересування найманої робочої сили. Так, ряд німецьких організацій вказують на те, що така умова є значною загрозою для німецької будівельної індустрії. Тому у цій галузі вимагають відстрочити введення такої свободи мінімум на 10 років. Автори такого підходу нагадують негативний досвід вступу до ЄС Іспанії і Португалії: на момент вступу до ЄС заробітна платня у цих країнах складала 47% від середнього рівня по Співтовариству, а в державах Центральної і Східної Європи у 2000р. вона складала лише 13% від середнього по ЄС відповідного показника [186, с.1-2].
Відмінну від зазначеної думку представляє Федеральне Об'єднання Німецьких Спілок Роботодавців (ФОНСР) і Федеральний Союз Німецької Промисловості (ФСНП). У документі, що виражає їх точку зору (березень 2001р.) і присвячений питанням розширення ЄС, говориться: "Запропонований Федеральним урядом перехідний період у 7 років ... є надто тривалим, оскільки при цьому шанси, пов'язані з інтеграцією як нових, так і старих членів ЄС у економічному розвитку, підвищення добробуту і зайнятості будуть реалізуватися з перешкодами". З приводу свободи у сфері надання послуг у док