Вы здесь

Неоліт Південно-Східної України

Автор: 
Манько Валерій Олександрович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U003938
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ПРИРОДНА ОБСТАНОВКА, МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1. Природна обстановка
Область поширення неолітичних пам'яток донецької, тубинської та платовоставської культур знаходиться на території сучасних Харківської, Донецької і Луганської областей України, а також на території сучасної Ростовської області Росії. Окреслена територія зараз входить до степової зони, але у неоліті вона неодноразово опинялася у лісостеповій ландшафтній смузі, що було пов'язано з кліматичними змінами.
Єдиною гірською системою регіону є Донецький Кряж. Максимальна висота Кряжу - 322 м. Схили кряжу вкриті розвинутою балочною системою, пов'язаною з басейном Сіверського Дінця. Тераси балок у мезоліті-неоліті були заселеними.
Основною рікою регіону є Сіверський Донець. Правий берег Сіверського Дінця, як правило, високий, з неширокою (30-100 м) надзаплавною терасою, яка стикується з високою терасою, складеною з крейдових відкладень. Лівий берег ріки має широку заплаву, в якій розташовані озера, деякі з них досягають більше 10км у довжину. Звичайна ширина таких озер - 50м. Заплава, яка займає смугу шириною до 1 км, вкрита лісовою рослинністю. Дальні від Сіверського Дінця береги озер стикуються з боровими терасами, які вкриті дюнними пагорбами, розчленовані руслами діючих і зниклих струмків, які при впадінні у озера створюють миси. Приуроченість більшості пам'яток неолітичної епохи до краю борової тераси озер Сіверського Дінця пояснюється великою щільністю біомаси заплави Дінця, можливостями риболовецького промислу, збиральництва.
Заселення борових терас над заплавою Дінця відбувалося в атлантичний час. Пам'ятки палеоліту й мезоліту тут невідомі. Імовірно, заселення борової тераси Дінця носіями ДК й початок експлуатації природних ресурсів заплави пов'язані з природними змінами, які відбувалися на початку атлантикуму.
При описі хронології окремих комплексів і етапів розвитку археологічних культур Південно-Східної України використовується термінологія, розроблена М.Ф.Векличем [1987] і Н.Г.Герасименко [1997].
За даними палінології, початок атлантикуму був пов'язаний з підвищенням вологості і з поширенням лісів далеко на південь у степову смугу. Цей процес підтверджується даними М.Н.Грищенко [Грищенко, 1976], Т.Ф.Трегуб [Трегуб, 1988], К.В.Кременецького [Кременецький, 1991]. Початок атлантичного етапу характеризувався пониженням ґрунтових вод у заплаві Сіверського Дінця, розповсюдженням у річкових долинах лісів (в'яз, липа, вільха, верба) [Герасименко, 1997, с.53]. За шкалою М.Ф. Веклича час початку атлантичного етапу відповідає етапу hlb11, який характеризується папороттєво-різнотравним наземним покровом лісових просторів [Веклич, 1987].
Близько 7300 ВР ситуація змінилася. Поступово починався процес аридизації і просування степу на північ [Герасименко, 1997, с.52]. Так, степ поглинув простори Нижнього й Середнього Дону, раніше зайняті лісовою рослинністю [Спиридонова, 1991]. Є.А.Спиридонова датує ці процеси у басейні Дону часом 7400-7000 ВР. Однак, аридизація не торкнулася заплави Сіверського Дінця, де у етап 7300-6900 ВР зберігається лісостепова рослинність. Н.П.Герасименко вважає, що це було наслідком більш високого положення Донецького Кряжу, що обумовлювало більшу кількість опадів.
Саме у цей час, за даними радіовуглецевого аналізу, борові тераси Дінця й заселяються вперше носіями ДК [Манько, Телиженко, 2003]. Не виключено, що освоєння борових терас стало наслідком погіршення природних умов на просторі від Дніпровського Надпоріжжя до Середнього Дону, коли деякі групи населення вимушені були шукати більш придатні для проживання ландшафти. Таким чином, описаний етап відповідає у шкалі М.Ф.Веклича етапу hlb12 і характеризується поширенням різнотравно-дерново-злакових степів [Веклич, 1987].
Час 6900-6300 ВР за М.Ф.Векличем (hlb13) [Веклич, 1987] характеризується потеплінням і зволоженням, поширенням у лісах різнотравно-папоротникового покрову. Є.А.Спиридонова вказує, що цей час характеризується максимальним просуванням на південь лісових масивів [Спиридонова, 1991]. На думку Н.П. Герасименко, у Подонеччі цей час характеризується максимальним пониженням ґрунтових вод і осушенням заплавних боліт, розповсюдженням у Подонеччі лісостепової рослинності [Герасименко, 1997, с.53].
В інтервалі 6100-5800 ВР (hlb14) відбувається поступова зміна лісостепового ландшафту степовим. Дуже значні зміни сталися у заплавах річок, де підвищення ґрунтових вод призвело до зникнення заплавних лісів і збільшення площі боліт. М.Ф. Веклич [Веклич, 1991] виділяє етап 6200-6000 ВР як етап максимального осушення. Цей процес супроводжувався високим рівнем повеней, що обумовлювало розташування неолітичних стоянок на різних рівнях відносно заплав. Так, стоянки Туба 1 і 2 розташовані на дюнних узвищеннях на висоті 10-12 м над рівнем заплави, стоянки Зановське і Старобільськ, навпаки, розміщувалися дуже низько над рівнем заплави. Ці факти можуть свідчити про зв'язок цих стоянок з певними сезонами року (зима-весна і літо-осінь відповідно). Надалі кліматичні умови на сході України пом'якшилися. Близько часу 5500 ВР за М.Ф. Векличем настає етап зволоження в умовах кліматичного оптимуму атлантичного етапу (hlb15). В цей час відбувалася поступова зміна неолітичного населення носіями енеолітичних культур.
2.2. Прикладні методики
2.2.1. Методика польових досліджень. З 1990 р. дослідження пам'яток неоліту Подонеччя здійснює Луганська археологічна експедиція (ЛАЕ), очолювана В.О.Маньком і С.А.Теліженком. За роки своєї роботи працівниками ЛАЕ були досліджені 15 неолітичних стоянок у хронологічному діапазоні останньої третини VII - третьої чверті V тис. до н.е. [Манько и др., 1999, с.4-23; Манько, Телиженко, 1999а, с.13-23; 1999б, с.24-39; 2000а, с.5-34; Манько и др., 2001, с.27-53; Манько, 2001, с.161-162; 2002а, с.47-49; 2002б, с.132-153; 2003, с.150-186]. У ході досліджень ЛАЕ і була виділена тубинська культура, теоретично обґрунтована її відмінність від донецьких комплексів.
На момент початку робіт ЛА