РОЗДІЛ 2
Становлення сучасних фінансових інститутів
в структурі промислово-фінансової групи
2.1. Функції центрів промислово-фінансової групи
У підрозділі 1.2. дослідження були визначено, що одна з головних задач центрів ПФГ - розробка варіантів фінансових схем, визначення шляхів розширення бізнесу, шляхи виходу на нові ринки та форми залучення до бізнесу нових суб'єктів господарювання, структур, регіонів. Апріорі відзначимо, що ця діяльність здійснюється в умовах обмеженого обсягу фінансового ресурсу. (На думку автора ця теза не підлягає додатковому науковому обґрунтуванні. Найбільш яскравими її доказами є ступень зношеності основних фондів (в середньому 40-70% по підприємствах базових галузей народного господарства), рівень депозитних та кредитних ставок комерційних банків, загальний стан фондового ринку в Україні тощо).
Таким чином, в практичному плані задача центрів ПФГ полягає в мобілізації внутрішнього потенціалу групи та концентрації фінансових ресурсів на певних пріоритетних напрямах, які повинні забезпечити максимальні темпи росту виробництва. Роль економічних досліджень полягає у виборі та обґрунтуванні таких пріоритетів, розробці рекомендацій по найбільш раціональним способам мобілізації та розподілу інвестиційного ресурсу.
Констатуючи той факт, що метою створення та функціонування ПФГ є максимізація прибутку, зазначимо, що така постановка питання є вельми абстрактною, тобто не наповненою конкретним змістом. А відтак, в практичному плані вона не є науково коректною. В практичному плані перед центром ПФГ постає задача встановлення певних кількісних та якісних орієнтирів на конкретному інтервалі часу (стратегічне планування). Пояснимо цю тезу на конкретному прикладі. Припустимо, що на кінець фінансового року до сфери впливу ПФГ входить 20 структур. Частина з них є виробничими підприємствами та підприємствами торгівлі (збуту) (11 одиниць). Решта складають структуру забезпечення (професійні учасники фондового ринку, страхові компанії, аудиторські фірми, незалежні оцінювачі тощо) (9 одиниць). Сукупний прибуток ПФГ за результатами фінансового року складає 1 млн. грн. Підприємства ПФГ виробляють 200 найменувань продукції, доля ринку яких коливається від 3 до 15 відсотків. Ринками збуту продукції є 9 областей України. Номенклатура продукції ПФГ відноситься до 4 базових галузей народного господарства.
Усі вказані параметри будемо вважати такими, що характеризують певний економічний стан ПФГ на певну звітну дату. В цьому випадку задача центра ПФГ полягає в тому, щоб визначити та обґрунтувати систему заходів, за допомогою яких, наприклад, через 2 роки ПФГ досягне нового стану, який характеризуватиметься такими параметрами:
* кількість найменувань продукції - 240;
* кількість базових галузей народного господарства - 5;
* кількість ринків збуту - 11 областей України;
* доля ринку - від 5 до 20 відсотків.
Для цього потрібно ввести в структуру ПФГ ще 2 промислових підприємства та лізингову компанію. Зазначені заходи дозволять довести річний прибуток ПФГ до 1,5 млн. грн. Маємо підставу стверджувати, що в цьому випадку ПФГ досягло нового економічного стану. (Кількість показників в наведеному прикладі є умовною. На практиці він значно ширший ).
Опишемо вищевикладене в загальному вигляді за допомогою функціонально-параметричної моделі (див. рис. 2.1). Тут Y - множина можливих економічних станів ПФГ. Елемент цієї множини - стан y Є Y - є певна функція f від минулого стану ПФГ y та від впливу трьох типів: a Є A, z Є Z, d Є D. Множина екзогенних (зовнішніх) впливів А визначає економічні та фінансові умови функціонування ПФГ (рівень інфляції, середні ставки відсотку по кредитах, депозитах та інших боргових фінансових інструментах, ставки податків тощо). Множина Z визначає ресурсні можливості ПФГ, які формуються як сума екзогенних впливів
(обсяги залученого грошового ресурсу) та ендогенних (внутрішніх) впливів, обумовлених власним ресурсом системи, який може бути спрямований на розвиток ПФГ. Множина D визначає внутрішні резерви розвитку ПФГ (удосконалення структури активів та пасивів, економія податкових витрат, зниження рівня ризиків фінансових операцій тощо). Множина G характеризує фінансові потоки, що виходять з структури ПФГ (податкові та інші відрахування).
Таким чином, функціонування ПФГ визначається зовнішніми (неконтрольованими в цій моделі) факторами a Є A, властивостями власне ПФГ (її динамічними та інерціальними характеристиками), а також досягнутим рівнем розвитку ? та контрольованими факторами (керуючими впливами z Є Z, d Є D), які здатні вплинути на формування її нового економічного стану. (Окремо зазначимо, що фактор А можна назвати умовно неконтрольованим. В деяких випадках лобістський потенціал ПФГ здатен поставити під контроль окремі зміни у законодавстві, ставки відрахувань, податкові пільги тощо).
Саме вибір керуючого впливу і є функцією центру ПФГ. Такий вибір здійснюється на підставі аналізу відхилень поточного стану ПФГ Y від певного ідеального (запланованого) Y0. Останній визначається стратегією розвитку ПФГ, яка формується, виходячи з довготермінових цілей та пріоритетів ?.
Формування стратегії Y0 - центральне питання діяльності ПФГ, яке виходить за межі схеми, що аналізується. Така науково-практична задача не піддається вирішенню в цілому в силу великої кількості суб'єктивних факторів (в першу чергу стратегія віддзеркалює бачення та очікування власників бізнесу). Вона може бути вирішені лише на рівні поодиноких випадків з урахуванням пріоритетів конкретних персоналій (груп персоналій). Один з поодиноких випадків такої стратегії буде розглянутий в розділі 3 цього дослідження.
В нашому випадку важливе значення має така особливість схеми, як наявність контуру управління (позначений на схемі штриховою лінією), представленого зворотнім зв'язком, який мінімізує відхилення поточного стану ПФГ Y від ідеального Y0. Зображений тут контур управління є регулюючим та відповідає поодинокому випадку задачі управління по відхи