РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Групи хворих, методи лікування та реабілітації
В даний час гнійно-запальні захворювання додатків матки є однією з основних причин патології репродуктивної системи [11, 12]. Не зважаючи на значну кількість консервативних методів лікування, оперативне лікування займає від 30 до 40 відсотків при даній патології [89, 83, 93]. Однак проведення самої операції ще не означає повне відновлення репродуктивної функції, так як для цього необхідне проведення ефективних реабілітаційних міроприємств. Цьому і присвячено теперішнє наукове дослідження.
Для вирішення поставленої мети і задач нами було обстежено 150 пацієнток, що були розділені на три групи.
Контрольна група - 50 гінекологічно і соматично здорових жінок репродуктивного віку.
1 група - 50 пацієнток після різних варіантів хірургічного лікування ЗЗОМТ, які одержували загальноприйняті реабілітаційні заходи (підгрупа 1.1 - 25 пацієнток після лапароскопічного лікування і 1.2 - 25 пацієнток після лапаротомічного лікування).
2 група - 50 пацієнток після різних варіантів хірургічного лікування ЗЗОМТ, які одержували запропоновану нами методику реабілітації (підгрупа 2.1 - 25 пацієнток після лапароскопічного лікування та 2.2 - 25 пацієнток після лапаротомічного лікування).
Загальноприйняті реабілітаційні заходи проводилися відповідно до рекомендацій В.І. Кулакова і співавт. [37] і включали використання антибактеріальної терапії; гормональ-них препаратів; імунокорекцію і фізичні фактори дії.
Основні відмінності запропонованих нами реабілітаційних заходів включали корекцію виникаючих імунних, ендокринних і мікробіологічних порушень: використання препарату Траумель С внутрішньом?язево або внутрішньовенно в день операції та інтраопераційно в черевну порожнину; після операції повторно інтраопераційно; потім 2 дні внутрішньом?язево або внутріш-ньовенно з подальшим переходом на сублінгвальну форму по 1 т. 3 рази на день; препарат Гінекохеель за наявності запалення з 1 дня сублінгвально по 10-15 крапель; Лімфоміозот для зняття післяопераційного набряку по 10-15 крапель щоденно; за наявності порушень функції яєчників - Оваріум композітум 2,2 мл внутрішньом?язево 1 раз на 5 днів; при злуковому процесі Коензим композітум 2,2 мл внутрім?язево 1 раз на 3-4 дні; за наявності гнійного вмісту - Ехінацея композітум по 2,2 мл внутрім?язево 2 рази на тиждень; для зняття болевого синдрому Вібуркол свічки ректальні 3-5 днів; за наявності порушень мікробіоценозу статевих шляхів інтравагінально - Агнус- космоплекс. Тривалість реабілітаційного курсу склала 14 днів. Після лапароскопічного лікування запальних процесів геніталій використовували 1-2 курси, а після лапаротомічного - не менше 3-4 курсів. Питання використовування антибактеріальної терапії за профілактичними або лікувальними схемами розв'язувалося індивідуально з врахуванням вираженості запального процесу і наявності гнійного вмісту.
Наш вибір для корекції порушень репродуктивної системи після різних варіантів хірургічного лікування ЗЗОМТ був зроблений на похідних фірми "Heel" (Німеччина) у зв'язку з тим, що вони є комплексними антигомотоксичними препаратами, що мають широкий спектр дії стосовно різноманітних ланок ендокринної і репродуктивної систем. Вони не мають побічних й алергічних ефектів, добре переносяться пацієнтами.
Антигомотоксична терапія стала закономірним результатам наближення класичної медицини та гомеопатії. В результаті вона поєднує в собі позитивні якості цих двох напрямків, що дозволяє отримати більш високі клінічні результати. Перевагою антигомотоксичної гомеопатії перед іншими напрямками в гомеопатії є близькість її теоретичних постулатів до багатьох сучасних уявлень про патогенез акушерської та гінекологічної патології, що дозволяє органічно включити антигомотоксичну терапію в систему існуючих методів лікування.
Основу антигомотоксичної гомеопатії складає вчення про гомотоксини - речовини, які або надходять до організму людини зовні або утворюються усередині його. Ці речовини у випадку нездатності організму їх знешкодити викликають розвиток захворювання. У ролі гомотоксинів можуть виступати різні фактори, наприклад, ендотоксин. Сучасними науковими дослідженнями доведена роль останнього у розвитку основних акушерських та гінекологічних ускладнень. Безсумнівною перевагою антигомотоксичної терапії є цілісний підхід до організму, що забезпечує реальне втілення на практиці принципу "лікувати не хворобу, а хворобливого". Це виключає також розвиток феномену "міграції хвороби". Важливим, особливо для акушерів-гінекологів, є те, що антигомотоксичні засоби представляють собою гомеопатичні препарати, які містять малі дози речовин рослинного, клітинного та тваринного походження. Відповідно антигомотоксичні препарати, як правило, не викликають властивих звичайним медикаментам алергічних реакцій, лікарської хвороби та ін.
Основні переважаючі властивості комплексних антигомотоксичних препаратів:
- містять малі дози речовин рослинного, мінерального та тваринного походження;
- повністю сумісні з іншими лікарськими препаратами та методами лікування;
- не викликають побічних реакцій, властивих іншим групам лікарських препаратів;
- не мають навіть потенційного ембріотоксичного, тератогенного та іншого негативного впливу на плід; представлені у звичайних та зручних лікарських формах (таблетки, краплі, свічки, розчин для ін?єкцій в ампулах).
Антигомотоксична гомеопатія має ряд переваг, які дозволяють рекомендувати її до широкого впровадження в акушерсько-гінекологічну практику заходів в системах державної, страхової та приватної медицини:
1. Засоби теоретичної бази антигомотоксичної гомеопатії та сучасних наукових уявлень про патогенез багатьох патогенетичних станів в акушерстві та гінекології.
2. Чіткий алгоритм становлення схем антигомотоксичної терапії дозволяє лікарю грамотно назначити лікування у відведений йому регламентом час.
3. Застосування гомеопатичних препаратів не потребує детальног
- Київ+380960830922