РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФУНКЦІЇ ПРОФСПІЛОК ПРИ УКЛАДЕННІ КОЛЕКТИВНИХ
ДОГОВОРІВ І УГОД
2.1. Функції профспілок у становленні соціально-партнерських відносин
Реалізація курсу на проведення економічної реформи, активної соціальної
політики, всебічної демократизації та побудови громадянського суспільства
пов’язана з необхідністю підвищення захисту трудових прав і
соціально-економічних інтересів працівників, ветеранів праці, жінок та
інвалідів у сучасних умовах ринкової економіки. У зв’язку з цим особливого
значення набувають проблеми реалізації своїх функцій профспілками, основною
метою яких є захист, контроль та представництво інтересів своїх членів.
Нові умови господарювання більше націлені не на формально закріплені функції та
напрями діяльності профспілок, а на конструктивні заходи у становленні системи
соціально-партнерських відносин. І тому, на нашу думку, дієвий захист інтересів
працівників сьогодні можливий завдяки колективно-договірному регулюванню
соціально-партнерських відносин на рівні підприємства, галузі та держави. Це
ставить певні завдання перед наукою трудового права з дослідження функцій
профспілок при укладенні колективних договорів та угод.
Конституційні права і свободи особи в Україні деталізуються в низці нормативних
актів і створюють механізм їх реалізації. Основний Закон держави наголошує, що
людина, її права і свободи є вищою цінністю. Визнання, дотримання і захист прав
і свобод людини і громадянина є змістом і спрямованістю діяльності держави (ст.
3). Державний захист прав і свобод людини і громадянина в Україні гарантується
Конституцією (ст. 45). Однак, відповідно до ч. 2 ст. 22 Конституції України, в
державі не повинні видаватися закони, що скасовують чи звужують права і свободи
людини та громадянина.
У цьому зв’язку можна стверджувати, що великого значення набуває проблема
забезпечення гарантій прав і свобод особи, а також забезпечення їх захисту саме
в трудових відносинах через призму колективно-договірного регулювання.
Гарантії в юридичній літературі розглядають як сукупність об’єктивних і
суб’єктивних факторів, що спрямовані на реалізацію прав і свобод громадян на
усунення можливих причин і перешкод їх неповного чи неналежного здійснення
[127]. Одні з цих факторів визначаються умовами реалізації конституційних прав
і свобод, а інші — засобами та методами їх забезпечення й захисту.
Вивчення таких факторів і створення активно діючого механізму захисту прав і
свобод особи, особливо в соціально-економічній сфері, мають вагоме значення для
побудови громадянського суспільства та правової, соціальної держави.
Основний Закон держави закріплює цілу систему прав особи, найважливіші з яких:
– право на працю в умовах, що відповідають вимогам безпеки і гігієни;
– право на винагороду за працю без будь-якої дискримінації і не нижче
встановленого державою мінімального розміру;
– право на захист від безробіття;
– право на відпочинок;
– право на розгляд індивідуальних і колективних трудових спорів, включаючи
право на страйки.
Слід зазначити, що в Україні вироблені і діють механізми державного і
недержавного захисту трудових прав та законних інтересів особи. Вони працюють
насамперед через систему органів державної влади:
– законодавчої — за допомогою прийняття нових законів, спрямованих на
забезпечення й захист прав та свобод людини і громадянина;
– виконавчої — у зв’язку з діяльністю її органів щодо виконання прийнятих
законів, контролю за їх дотриманням;
– судової — через здійснення правосуддя, відновлення порушених прав та захисту
законних інтересів особи в сфері праці.
З цього приводу доцільно було б погодитися з думкою О.М. Обушенка, який
зазначає, що „держава, крім забезпечення прав, зацікавлена і в захисті законних
інтересів. З огляду на це в дефініції вжито словосполучення “законного
інтересу”. Право і законний інтерес — різні категорії. Під правом у цьому сенсі
розуміються певні блага, які закріплені нормативно й до реалізації та
забезпечення яких можна приступити негайно. Законним інтересом слід вважати
певні блага, котрі нормативно не закріплені, але досягнення їх не суперечить
законодавству і держава зацікавлена в їх досягненні, оскільки вони не
суперечать основам державної політики. Багато органів та осіб, крім захисту
прав, здійснюють захист або представництво законних інтересів (наприклад,
професійні спілки, народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради з
прав людини, адвокати) [110, с.37].
Отже, важливою ланкою в механізмі захисту трудових прав та законних інтересів
працівників є професійні спілки.
З огляду на це від початку створення профспілок їх основним завданням було і
залишається захист трудових і соціально-економічних інтересів працівників.
Наприклад, протягом історичного періоду свого існування, профспілки наділялись
різними функціями, які навіть не були властивими цим громадським організаціям.
Так, у КЗпП (редакція 1918 року) встановлена трудова повинність для всіх
громадян у віці від 16 до 50 років (ст. 2), а на профспілки покладено обов’язок
контролювати обґрунтованість припинення трудового договору працівником за
власним бажанням і, якщо фабрично-заводський комітет знаходив необґрунтованими
причини звільнення, працівник був зобов’язаний продовжити роботу (ст. 53).
У КЗпП 1922 року було встановлено, що предметом діяльності профспілкового
комітету є сприяння виробництву на державних підприємствах і участь в
регулюванні народного господарства (ст. 158 „д”).
Згідно з нормами КЗпП Української РСР 1971 року, на профспілки було покладено
владні функції з нагляду й контролю за дотриманням законодавства про працю й
охорону праці (ст. 244). Правова
- Київ+380960830922