РОЗДІЛ 2
ПРОБЛЕМИ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНКИІВ УКРАЇНИ
2.1. Зміст, структура і форми науково-методичного забезпечення закладів і установ післядипломної педагогічної освіти
У процесі теоретичних досліджень та аналізу існуючої практики було звернено увагу на визначення самого поняття "методична робота", необхідність якого зумовлена потребою надати цьому феномену новий, більш широкий, динамічний характер. Причиною є те, що до початку 70-х років існувало досить обмежене розуміння сутності методичної роботи: вона зводилася переважно до заходів, спрямованих на вдосконалення методики викладання окремих навчальних предметів; традиційні заходи мали епізодичний характер і залежали від рівня компетентності окремих методистів; не розглядалась у цілісному контексті система підвищення кваліфікації педагогічних працівників.
У контексті системного підходу до підвищення кваліфікації педагогічних працівників у 80-90-ті роки розроблялись лише деякі проблеми методичної роботи, зокрема у міжкурсовий період.
Нові погляди на методичну роботу, які стали домінувати у цей період, відображені в роботах С.В.Крисюка, В.І.Пуцова, Т.І.Бєсєди, Г.О.Штомпеля, Г.С.Данілової та інших. Насамперед, у них підкреслюється всебічність і більш широкі цілі цієї діяльності. С.В.Крисюк пише: "Методична робота - це складна, динамічна система взаємопов'язаних заходів, які спрямовані на всебічне підвищення кваліфікації кожного вчителя і вихователя, включаючи їх професійну самоосвіту, на розвиток і підвищення їх творчого потенціалу..." [144, с. 12].
У другому визначенні, яке є продовженням попереднього, С.В.Крисюк акцентує увагу на тому, що, насамперед, у методичній роботі реалізується принцип неперервної освіти педагогів, що вона є засобом наукового впливу на практичну діяльність вчителя і отже на якість навчально-виховного процесу у школі. "... Вона носить неперервний характер, тісно пов'язана з повсякденною педагогічною діяльністю та вирішенням навчально-виховних завдань, що висуваються практикою. Забезпечуючи доведення до вчителів інформації про наслідки наукових досліджень і передового досвіду, озброюючи їх технологією застосування оптимальних методів навчально-виховної роботи, здійснюючи дійову допомогу вчителям і вихователям у вдосконаленні їх професійної майстерності, методична робота є засобом управління навчально-виховним процесом" [145, с. 113].
Такий підхід значною мірою зумовив як реальне розширення меж і функцій діяльності працівників методичних служб України, так і самого характеру міжкурсового підвищення кваліфікації педагогічних працівників як одного із пріоритетних. Уточнюючи завдання та сутність методичної роботи, В.І.Пуцов визначив функції методичної роботи щодо конкретного вчителя, а саме: розвиток його загальної культури; удосконалення фахової та методичної майстерності; формування мотивів професійного вдосконалення; сприяння розвиткові творчого потенціалу [208].
Ми розглядаємо методичну роботу як систему, що грунтується на досягненнях науки і передового педагогічного досвіду і характеризується аналітичною, організаційною, діагностичною, пошуковою, дослідницькою, науково-практичною, інформаційною діяльністю з підвищення наукового та загальнокультурного рівня педагогічних працівників, удосконалення їхньої професійної компетентності та підвищення ефективності навчально-виховного процесу [195].
Основним документом з питань методичної роботи є рекомендації щодо організації і проведення методичної роботи з педагогічними кадрами в системі післядипломної педагогічної освііти, схвалені листом МОН України від 23.07.2002 р., № 1/9-21.8.
Згідно з цим документом змістом методичної роботи є:
- вивчення постанов уряду про школу; опанування методологічними і теоретичними основами відповідної галузі науки (за фахом), сучасними досягненнями психолого-педагогічної науки, методикою викладання предмета; підвищення рівня управлінської діяльності, загальної культури;
- систематичне вивчення й аналіз навчальних планів, програм, підручників, посібників, інструктивних матеріалів, методичних рекомендацій щодо змісту, форм і методів проедення уроку, факультативних та інших занять, позакласної та позашкільної роботи, навчально-виховного процесу в цілому;
- вивчення та використання на практиці сучасних досягннеь психолого-педагогічної науки; передового педагогічного досівіду, розвиток ініціативи і творчості, новаторських пошуків педагогів; упровадження результатів наукових досліджень;
- вивчення й аналіз стану викладання, якості навчальних досягнень учнів; рівня їх вихованості; виявлення труднощів у засвоєнні програмного матеріалу;
- підготовка та проіведення заходів, спрямованих на вдосконалення навчально-виховного процесу, підвищення загальноосвітнього рівня школярів, їх вихованості, загального розвитку; надання практичної допомоги педагогічним кадрам в оволодіння сучасними методами навчання і виховання; підвищення фахової майстерності та психолого-педагогічної підготовки вчителів;
- аналіз умов забезпечення психофізичного здоров'я дітей та учнів [195].
Сучасний стан розвитку системи методичної роботи вимагає розв'язання таких завдань, як:
- інформаційне забезпечення педагогічних працівнкиів з проблем освіти, педагогіки, психології;
- сприяння виробленню в учителів умінь і навичок самостійної роботи з метою неперервного підвищення своєї кваліфікації і вдосконаленя педагогічної майстерності;
- апробація та введення нових освітніх технологій та систем;
- всебічний розвиток творчих здібностей педагогів, формування в них навичок науково-дослідницької роботи, зацікавленості новими педагогічними технологіями;
- поліпшення методологічної підготовки педагоігчних кадрів, перенесення акценту з інформаційних на інтерактивні аспекти навчання;
- допомога вчителям з правильних позицій аналізувати якість навчальних досягнень учнів, рівень