Розділ 2.
МЕТОДИ ТА МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Визначення асоціації
При роботі був використаний комплексний підхід, який об'єднує в собі різнобічні методи досліджень і аналізу. А таку базу може дати лише робота з живими рослинами, детальне вивчення складу природних ценопопуляцій, порівняльне спостереження за розвитком рослин в однорідних умовах середовища, їх продуктивністю і якістю сировини.
Поняття асоціації є найважливішим поняттям в питаннях класифікації рослинності. Нині термін асоціація використовується геоботаніками всіх країн світу, хоч той зміст який вкладається в це поняття сильно різниться. Вперше термін був використаний і описаний Ф. Гумбольтом, для визначення угруповань, що характеризуються повторюваними сполученнями рослин певного флористичного складу [10]. Значне поширення даний термін набув після Брюсельського ботанічного конгресу (1910 року) хоч поруч з даним терміном використовувався і термін формація запропонований А.Гризебахом (1880 року) [7].
В радянській геоботаніці термін "рослинні угруповання" використовували як синонім терміна "фітоценоз" і означало це за В.Н. Сукачовим, відносно гомогенну ділянку рослинного покриву (тобто територіальну одиницю рослинного покриву) і фітоценотичне поняття рослин, що зростають разом [252]. В школі Браун-Бланке ці два поняття розділяються і кожен з них має свій термін [5]. В рамках термінології школи Браун-Бланке виходить, що до числа "рослинних угруповань" належать не тільки асоціації, але і будь-які інші типологічні одиниці, в тому числі формації.
Найбільш послідовно застосовували трактування асоціації як нижчої, досить гомогенної одиниці, що виділяється за спільністю домінантів всіх ярусів Н.Я. Кац, а за ним А.І. Лесков [131, 167]. Ще більш вузький об'єм надає асоціації А.А. Ніценко, додаючи до ознаки домінування комплекс інших ознак, за якими повинні бути подібні фітоценози, що відносяться до однієї асоціації. Таке доведення до логічної межі концепції нижчої таксономічної одиниці викликає сумніви в його доцільності, так як виділені подібним чином дрібні одиниці повинні розглядатися скоріше, як рослинні комбінації за розробкою В.І.Василевича [68].
Використання при виділенні асоціацій не домінант або не тільки домінант, а "характерного ядра спряжених видів", до якого ввійдуть і достатньо стенотопні домінанти, застосувала в своїх роботах Г.І. Дохман [109, 110]. Подібний підхід був використаний цілим рядом авторів [249, 279]. Б.М. Міркін в своїх роботах використовував так званий "домінантно-детермінантний" підхід, він також був застосований в роботах Ю.І. Самойлова та Х.Х. Трасса [186, 235, 257]. Проте далеко не всі радянські дослідники-геоботаніки були схильні розглядати розуміння асоціації як нижчої одиниці класифікації. В.Н.Сукачовим запропонував ввести російську систему фітоценотичних одиниць і як нижчу одиницю визнати соціацію, що характеризується певним флористичним складом і об'єднує ділянки з однією і тією ж кількістю ярусів з одними і тими ж едифікаторами, домінантами і кондомінантами. За В.В. Аьохіним , асоціація - це друга за об'ємом таксономічна одиниця, що має певний флористичний склад, та об'єднує подібні соціації при спільності едифікаторів і більшості домінантів [36].
Аналіз сучасного стану проблеми виділення рослинних асоціацій дозволяє висловити наступні уявлення про об'єм і методи виділення асоціацій.
Асоціацію доцільно розглядати, як основну з нижчих одиниць, яка є вихідною при побудові класифікаційної схеми рослинності. Асоціація виділяється на підставі, спільних домінуючих форм. На флористичній основі рослинні асоціації об'єднують в групи асоціацій, класи асоціацій, формації, групи формацій, класи формацій та типи рослинності. Виконання цих умов можливе лише при достатньо крупному об'ємі асоціації яка виділяється за домінантним принципом. Асоціації виступають при цьому як природні одиниці, що мають певний ареал. Частина з них може відрізнятися таксономічною дискретністю, що як правило спостерігається при різко вираженій екологічній специфічності, решта буде пов'язана з певними переходами. Крупний об'єм асоціацій є доцільним при господарському використанні рослинних ресурсів, а також через широко розвинуті в наші дні зміни, які спостерігаються в природних фітоценозах під впливом людської діяльності та природних чинників.
2.2. Методи збору та обробки геоботанічних описів
Для одержання достовірних для наукової роботи даних в польових умовах ми вирішували наступні питання:
- визначити об'єкт дослідження та способи його ідентифікації в польових умовах;
- обмежити дослідження регіонально;
Загальна схема вибору об'єктів подається в методичній розробці [36, 173].
Розміщення площинок при дослідженнях було регулярним, випадковим та вибірковим [176]. Інколи використовувалися і комбінації цих способів: наприклад, випадкове в регулярних блоках, вибірковий на основі ознак виявлених випадковими пробами, тощо.
Вибір ознак рослинності, які необхідно визначити на окремих площинках і вибір пріоритетів і методів, а також встановлення точності для їх визначення.
В багатьох випадках ці критерії залежали від того, яким чином оброблені отримані дані і які ознаки були взяті в основу подальшого групування матеріалу і його класифікації [100, 132, 174].
Методи, які були використані в геоботанічних дослідженнях, а саме синтетичній обробці серій описів можуть бути розділені на наступні основні групи:
- структурно-аналітичні, які базуються на ознаках структури (в основному ярусного і мікроценотичного складу угруповань) [176];
- флористичні, які засновані на аналізі видового складу угруповання [183];
- кореляційні, які засновані на наявності кореляційних зв'язків між різноманітними геоботанічними ознаками, а також між ботанічними та екологічними показниками [67, 111, 248].
Таким чином, приступаючи до роботи, ми прийняли цілий ряд суттєвих рішень, які визначили характер і методику тих чи інших фаз наших досліджень. Окремі пр
- Київ+380960830922