РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПОБУДОВИ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ З ПЕРЕГЛЯДУ СУДОВИХ
РІШЕНЬ У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
2.1. Роль та місце касаційної інстанції господарської юрисдикції
Питання про те, якою має бути вища інстанція в сучасній системі господарських
судів України, червоною ниткою пройшло через всі здійснені етапи нинішньої
судової реформи і попередньо отримало відображення в Законі України „Про
арбітражний суд” (1991 р.), в схваленій Верховною Радою України Концепції
судово-правової реформи в Україні (1992 р.), в пакеті законів малої судової
реформи, зокрема, в Законі України „Про господарські суди” (2001р.) та в
процесуальному законодавстві. Кожен черговий крок розвитку законодавства про
судоустрій надавав нової якості в розумінні статусу вищого спеціалізованого
суду.
Нині, відповідно до Конституції України, Законом України „Про судоустрій
України” за Вищим господарським судом України як вищим судовим органом
спеціалізованих судів господарської юрисдикції закріплено повноваження щодо
розгляду справ у касаційному порядку, ведення та аналізу судової статистики,
вивчення й узагальнення судової практики, надання методичної допомоги судам
нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції України та
законів у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової
статистики, надання спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційних
роз’яснень з питань застосування законодавства (ст.39).
Реалізація цих напрямків функціонально вимагає чіткої діяльністної
диференціації між окремими організаційними утвореннями, із яких складається
касаційна інстанція, чіткої міжінстаційної взаємодії всіх ланок судової
системи. Дана компетенційна визначеність, звичайно, не є результатом лише
абстрактного моделювання, вона цілковито відображає об’єктивні потреби
сьогодення і ті сучасні задачі, що стоять перед системою господарських судів. В
її основі лежить соціально обумовлена функціональна схема діяльності вищої
спеціалізованої судової інстанції.
Запровадження відповідно до вимог Конституції України на рівні спеціального
законодавства даного принципу спеціалізації судів стало однією з принципових
новацій закону про судоустрій. Цим принципом визначено, що в судовій системі
діють підсистеми органів правосуддя, завданням яких є вирішення судових справ
певної категорії. Основним критерієм спеціалізації судів виступає предмет
спірних матеріально-правових відносин та властива цим відносинам відповідна
процедура. Теоретичні питання функціонування системи господарських
(арбітражних) судів України за принципом спеціалізації вже неодноразово
розглядалися в спеціальній науковій літературі[111,264,268] [128 Арбітражні
суди України: історико-правовий нарис, портрети, події / За заг. ред. Д.М.
Притики. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2001. – С. 30–31; Притика Д.М.
Арбітражний суд: проблеми організації та діяльності: Монографія. – К.: Оріяни,
2000. – С. 45–48; Притика Д.М. Організаційно-правові засади становлення і
діяльності господарських судів України / Автореф. дис… д.ю.н. – Х., 2003. – С.
12-16.]. При цьому, детально аналізувались можливості та перспективи створення
окремих судових ланок відповідно до критерію спеціалізованої юрисдикції,
наголошувалось на необхідності оптимізації процедури розгляду конкретних справ,
що підлягають юрисдикції спеціалізованих судів, відповідно до їх властивостей,
розглядалася правова природа та компетенція господарських (арбітражних) судів
як спеціалізованих органів по вирішенню господарських спорів.
В науці, предметом вивчення якої є судові системи, існують різні погляди на
спеціалізацію судів та спеціалізацію суддів. Одними авторами[327] [129 Шишкін
В.І. Судові системи країн світу: Навч. посіб. [ У 3-х кн.]. Кн. 2. – К.:
Юрінком Інтер, 2001. – С. 6.] пропонується поділ спеціалізації судів на два
види: галузеву та суб’єктну. При цьому, з галузевою спеціалізацією пов’язується
створення відповідної підсистеми судових установ в державі, які, зазвичай,
мають відповідні ланки та інстанції. Суб’єктна ж спеціалізація вважається
вужчою і означає створення в судових установах окремих структурних підрозділів
(колегій, палат, дивізіонів) для розгляду певних категорій справ. Інші
автори[196] [130 Конституція України: Науково-практичний коментар / В.Б.
Авер’янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.; Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк,
Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: В-во “Право”; К.: Концерн “Видавничий дім “Ін
Юре”, 2003. – С. 615.] виділяють “зовнішню” та “внутрішню” спеціалізацію. При
цьому, під “зовнішньою” розуміється утворення згідно з Конституцією України
судових гілок відповідно до спеціалізованої компетенції з окремих галузей
законодавства, а під “внутрішньою”, яка властива загальним судам, –
спеціалізацію в межах однієї судової установи, яка реалізується або розподілом
між суддями обов’язків по розгляду відповідних категорій справ, або створенням
судових палат. Крім того, прихильники цієї класифікації також відносять до
“внутрішньої” спеціалізації запровадження спеціалізації суддів з розгляду
конкретних категорій справ даної юрисдикції. Проте аналіз наведених точок зору
дозволяє дійти висновку щодо наявності багатьох спільних рис між ними.
Спеціалізація суддів є широко розповсюдженим явищем в судових системах країн
світу. Відповідні структурні форми, що об’єднують суддів певної спеціалізації,
мають у своєму складі такі вищі судові інстанції як Вищий Арбітражний суд
Російської Федерації [112] [131 Арбитражный процесс: Учебник /Под ред. проф.
М.К. Треушникова. – М.: ООО «Городец-издат», 2003. – С. 22.], Касаційний суд
- Київ+380960830922