Ви є тут

Експериментальне обгрунтування застосування комбінації глюкозаміну гідрохлориду та диклофенаку натрію при остеоартрозі

Автор: 
Отрішко Інна Анатоліївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
3405U004522
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Об'єктами наших досліджень були обрані D-(+)-глюкозаміну гідрохлорид, диклофенак натрію і комбінована лікарська форма для внутрішнього застосування на основі композиції диклофенаку натрію з глюкозаміну гідрохлоридом.
D-(+)-глюкозаміну гідрохлорид (2-дезокси-2-аміно-D-глюкози гідрохлорид) - білий кристалічний порошок без запаху, солодко-солоного смаку, легко розчинний у воді, мало розчинний у 96 % спирті, практично нерозчинний в ефірі, хлороформі.
У роботі використовувався D-(+)-глюкозаміну гідрохлорид виробництва фірми "Sigma" (США) та Protein chemicals Ltd. (Японія).
Диклофенак натрію (натрієва сіль 2-?(2,6-дихлорфеніл)-аміно?-фенілоцтової кислоти) - кристалічний порошок від жовтувато-білого до світло-бежевого кольору. Добре розчинний у метанолі, розчинний у етанолі, практично нерозчинний в хлороформі.
У якості субстанції використовували диклофенак натрію виробництва фірми "Lufthansa Cargo" (Німеччина).
Технологія таблетованої лікарської форми на основі композиції диклофенаку натрію з глюкозаміну гідрохлоридом розроблена на кафедрі заводської технології ліків Національного фармацевтичного університету докт. фарм. наук, професором П.Д. Пашневим і канд. фарм. наук, доцентом
А.А. Січкар.
Вміст діючих речовин у таблетці складає: диклофенаку натрію - 0,015 г, глюкозаміну гідрохлориду - 0,125 г. Як допоміжні речовини до складу таблеток уведені натрію метабісульфіт, лактоза, мікрокристалічна целюлоза, крохмаль картопляний, тальк і кальцію стеарат.
Експериментальні дослідження проведені на 407 білих безпородних щурах масою 180-200 г і 260 безпородних білих мишах масою 22-23 г. Піддослідні тварини утримувалися у віварії Національного фармацевтичного університету, утримання тварин відповідало необхідним стандартним умовам [55]. Загальна кількість тварин та їхній розподіл у залежності від виду дослідження представлено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Розподіл експериментальних тварин у залежності від виду дослідження
Вид дослідженняВид
тваринК-ть
тваринФармакологічне вивчення композиції диклофенаку натрію з глюкозаміну гідрохлоридомщури307миші260Вивчення біохімічних і морфологічних показників тварин з посттравматичним артрозом і ад?ювантним артритомщури100
Вивчення антиексудативної активності в ході скринінгових досліджень композицій диклофенаку натрію з глюкозаміну гідрохлоридом різних за кількісним вмістом діючих речовин проводили на моделі карагенінового набряку у мишей масою 17-22 г [131, 166]. Досліджувані об'єкти вводили однократно перорально за 1 годину до субплантарного введення 0,05 мл 1 % розчину карагеніну в дозах 1 мг/кг, 4 мг/кг і 8 мг/кг (диклофенак натрію). Глюкозаміну гідрохлорид вводили в дозах, що відповідають дозам диклофенаку натрію в екстемпоральних сумішах, що склали в композиції (1:8) - 8, 32 і 64 мг/кг; у композиції (1:4) - 4, 16 і 32 мг/кг відповідно. Також окремо проводилося вивчення протизапальних властивостей 6 серій композицій.
Через 3 години тварин виводили з досліду (з обов'язковим дотриманням біоетичних вимог роботи з тваринами). На рівні тазостегнових суглобів ампутували набряклі та ненабряклі задні лапи. Активність досліджуваних речовин визначали по їхній здатності зменшувати розвиток набряку в порівнянні з контролем і виражали у відсотках, що показують, на скільки дана речовина пригнічує розвиток карагенінового набряку стосовно контролю, де величина набряку приймається за 100 %. Активність досліджуваних сполук розраховували по формулі:
,
де А - антиексудативна активність, %;
Мн - маса набряклої лапи в досліді, мг;
Мз - маса здорової лапи в досліді, мг;
Мнк - маса набряклої лапи в контролі, мг;
Мзк - маса здорової лапи в контролі, мг.
За результатами досліджень було розраховано DE50 композиції [116].
З метою встановлення можливого механізму антиексудативної дії досліджуваних об'єктів нами проведено їхнє порівняльне вивчення на моделі асептичного запалення [31]. У якості флогогенів використовували 1 % р-н карагеніну, 0,25 % р-н гістаміну, 0,5 % р-н серотоніну і 1?10-6 г/мл PG E2. Набряклість стоп у тварин вимірювали в динаміці експерименту за допомогою онкометра.
Вивчення антиальтеративних властивостей проводили на моделі скарифікованих ран у щурів [31]. Під барбаміловим наркозом (1 % розчин 0,7 мл/100 г маси тіла тварини) на попередньо депільовану поверхню наносили стандартного розміру і глибини рани шляхом обертання до щільно притиснутої шкіри скарифікованого пристрою діаметром 9 мм, глибиною 5 мм. Оцінювали ранозагоюючу здатність планіметрично. Ефективність препаратів оцінювали за показниками швидкості загоєння та активності зменшення площі ран при призначенні досліджуваних препаратів. Швидкість загоєння ран визначали по формулі:
,
де So - початкова площа рани, мм2;
St - площа рани в день вимірювання, мм2.
Антипроліферативну активність композиції диклофенаку натрію з глюкозаміну гідрохлоридом досліджували на моделі "ватної" гранульоми у щурів [31].
У щурів масою 160-180 г, що знаходяться під легким ефірним наркозом, на спині депілювали ділянку шкіри та в асептичних умовах робили поздовжній розріз шкіри і підшкірної клітковини довжиною 1,5 см, куди поміщали стерильну ватну кульку масою 20 мг. Досліджувану комбінацію глюкозаміну гідрохлориду і диклофенаку натрію (8:1) у вигляді суспензії таблеток вводили в дозі 36 мг/кг, препарат порівняння - таблетки диклофенаку натрію вводили в дозі 4 мг/кг, що відповідає дозуванню диклофенаку натрію в комбінованих таблетках (препарати вводили протягом 7 днів). Потім тварин виводили з експерименту, виділяли гранульому, що утворилася, висушували до постійної маси при температурі 60° С. Масу грануляційно-фіброзної тканини, що утворилася, визначали за різницею між масою висушеної гранульоми та імплантованої ватної кульки. Результати виражали в мг і в % пригнічення утворення сполучної тканини в порівнянні з контролем.
Для ви