Вы здесь

Методологічна функція категорії "рівність" при аналізі перехідних процесів у суспільстві

Автор: 
Левкулич Василь Васильович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
3405U004580
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ГЕНЕЗИС КАТЕГОРІЇ "РІВНІСТЬ" В
ІСТОРІЇ СУСПІЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ
2.1. Категорія "рівність" в античній науці і в період Відродження
Фундаментальні філософські вчення та традиції суспільного життя, що зародилися в античні часи, зараз є невід'ємною частиною світової культури. Надбання античних вчених-філософів лягли в основу суспільно-філософської думки. Так, у період Відродження ми знаходимо своєрідне розуміння різних соціальних явищ, понять, категорій і принципів регулювання суспільних відносин через призму античної культури.
Дослідження впливу соціальних вчень Платона, Аристотеля та багатьох інших античних філософів на суспільно-філософську думку епохи Відродження має давню традицію, однак проблема в цілому не втратила наукової актуальності. Більшість наукових праць, що присвячені цій темі мають предметом свого дослідження ідеї побудови ідеального суспільства та держави, теоретичної розробки категорії справедливості, натомість категорія "рівність" у контексті порівняльного аналізу доби античності та періоду Відродження залишається мало дослідженою. Тому, ми будемо намагатися показати, що осмислення концепції соціальної рівності на цих двох етапах соціально-історичного пізнання має спадкоємний характер. У міру розвитку людського суспільства, утвердження в ньому нових цивілізованих форм суспільних взаємин зростає і сама потреба їх історично-виправданого, справедливого регулювання. У цьому відношенні соціальна рівність завжди виконувала регулятивну функцію в моральних, правових, економічних, політичних та інших сферах суспільного життя і дуже часто проявлялася у формі політичного ідеалу.
Очевидно, що зародження політичного ідеалу можливе лише на рівні рабовласницького суспільства. У крайньому випадку з цим періодом ( VІІ ст. до н.е.) пов'язують виникнення першого із відомих суспільних ідеалів - античного ідеалу "золотої доби", коли люди жили щасливо та безтурботно, в повній гармонії з природою. Немає потреби детально зупинятися на його характеристиці, бо потрібний ідеал "золотої доби" існував у багатьох народів, але його не можна вважати політичним ідеалом хоча б тому, що політика в цей час ще не виокремлювалася із рамок синкретичної свідомості.
Однак, грецький епос, на наш погляд, виконував одну дуже важливу функцію: він забезпечив можливість появи історично першого ідеалу суспільного ладу, потреба в якому виникла в міру поглиблення майнової нерівності. Цей процес досить детально проаналізував Ф.Енгельс. У праці "Походження сім'ї приватної власності і держави" він пише, що грецькі племена об'єднувалися у невеликі народності. Вони жили вже у містах з укріпленими стінами: кількість населення збільшувалася, розвивалося скотарство, землеробство та ремесла. Одночасно зростала і майнова нерівність, а з нею формувалася аристократія.. Деякі невеликі народи вели безперервні війни за володіння кращими землями, а рабство військовополонених було загальноприйнятим явищем. Нові групи людей, що утворилися завдяки поділу праці створили відповідні суспільні інститути для захисту власних інтересів. Молодій грецькій державі для ведення війн і для оборони торгових суден, знадобилися, перш за все, власні військові сили, які стали, враховуючи географічне розташування Греції, морськими силами. Формується публічна влада, яка через деякий час починає відстоювати виключно власні інтереси, нехтуючи думкою всього народу. Це спровокувало людей до спогадів про минулі часи, коли рід турбувався про своїх членів. Уявлення про щасливе минуле формується перш за все у землеробів, котрі в ті часи складали значну частину населення Греції. Те саме можна сказати і про рабів, яких було набагато більше ніж вільних греків. Так, у часи найвищого розвитку Афін, загальна кількість вільних громадян, включаючи жінок і дітей, складала приблизно 30000 чоловік, а рабів - 365000 чоловік [52, 131]. І, нарешті, пожвавлення торгівлі привело до Афін багатьох іноземців, котрі оселялися тут заради легкої наживи. Однак, вони залишалися чужими в афінському суспільстві, бо так само були безправними та беззахисними. Інтереси цих груп були дуже суперечливими, але без з'ясування їхнього соціального становища неможливо відповісти на питання: чому розпочалася ідеалізація родового ладу первіснообщинних відносин, за яких рабство було так само невідоме людям, як і приватна власність.
Ідеал грецької "золотої доби" пов'язаний з іменем Гесіода, який на фоні недосконалих суспільних відносин описує бажане суспільство, в якому повністю задовольняються всі потреби людей. Він створює образ несуперечливого ідеалу суспільного ладу. У своїй праці "Роботи і дні" Гесіод описує п'ять віків людської історії, де кожний наступний був гіршим за попередній: "золотий вік" - відмінний, "срібний" - добрий, "бронзовий" - посередній, "залізний" - поганий [64, 39]. Для того щоб уявлення про минулі часи перетворилися в ідеал, Гесіод вилучає його з контексту історичного розвитку, переміщуючи його в глибину віків, у часи Кроноса і описує його неіснуючі переваги: люди живуть безпечно, благополучно і щасливо, в умовах рівності, справедливості і свободи.
Зауважимо, що проблема рівності між людьми, як вираз політичного ідеалу, являється для нас особливо цікавою, але вона не може існувати автономно, без зв'язку з такими поняттями як "справедливість", "право", "свобода", "ідеальна форма правління" і т.п. Тому доцільно розглядати еволюцію поняття рівності в контексті цих основних понять.
Так при висвітленні проблеми права та справедливості піфагорійці першими почали теоретичну розробку поняття "рівність", яке мало велике значення для розуміння ролі права як рівної міри нормування нерівних відносин і нерівних осіб.
Згідно з піфагорійцями, справедливість полягає у віддаванні рівним за рівне. Але суть справедливості як рівного віддавання за рівне змінюється у залежності від характеру конкретних відносин, у яких опиняються люди.
Піфагорійці вважали ідеальною ту державу, в якій панували справедливі закони. Піфаг