РОЗДІЛ 2
ДУНАЙСЬКИЙ ВОДНИЙ КОРИДОР ЯК НАЙБІЛЬШ ЕФЕКТИВНИЙ ВАРІАНТ ВХОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ФЛОТУ В ЄВРОПЕЙСЬКУ ТРАНСПОРТНУ СИСТЕМУ
Метою даного розділу дисертаційної роботи є визначення особливостей та напрямків розвитку унікального Дунайського коридору (МТК № 7), в якому єдиним перевізником виступає водний транспорт, їх узагальнення та формування передумов для розробки теоретичних і методичних положень щодо входження українського флоту в подібні транспортні системи.
Супутньою задачею, яка при цьому вирішується, можна вважати обґрунтування більш високого рейтингу МТК № 7 у системі коридорів, що проходять по території України.
Для досягнення вказаної мети необхідно досліджувати такі пов'язані з нею питання, як:
- європейські пріоритети щодо внутрішнього водного транспорту та МТК № 7;
- орієнтація України на європейські пріоритети в галузі водного транспорту і МТК № 7;
- наявність ознак, які вже сьогодні визначають Дунайський водний шлях як повноцінний транспортний коридор;
- транспортний потенціал України в Дунайському водному коридорі;
- економічний потенціал українських територій, що прилягають до Дунаю.
За результатами дослідження буде сформульований перелік задач, вирішення яких сприятиме підвищенню ефективності роботи українського флоту в міжнародних коридорах, головною складовою частиною яких є водний транспорт.
2.1. Європейська політика щодо внутрішнього водного транспорту та Дунайського водного коридору (МТК № 7)
Аналіз політики ЄС щодо внутрішнього водного транспорту та МТК № 7 будемо основувати на нормативно-правових актах і аналітичних матеріалах, ухвалених і виданих останнім часом [62 - 70].
Основними цілями ЄС у сфері ВВТ оголошено [67]:
- сприяння зростанню ВВТ і збільшенню його частки в перевезеннях вантажів;
- подальше поліпшення (підвищення) стійкості, безпеки та ефективності ВВТ;
- формування прозорого та інтегрованого (єдиного) пан'європейського ринку ВВТ, що базується на принципах взаємодії, свободи навігації, чесної конкуренції та рівних умов обслуговування користувачів внутрішніх водних шляхів.
Для досягнення даних цілей визначені заходи, яких необхідно вжити в таких напрямках:
- інфраструктура;
- гармонізація законодавчої (правової) бази і доступ до ринку;
- безпека та надійність;
- пропаганда.
Основною проблемою Європи на сьогоднішній день, як видно з [66], є існуючий дисбаланс між видами транспорту, внаслідок якого виникають негативні наслідки для всієї економіки, соціальної сфери та екології. Тому питання перерозподілу вантажопотоків між видами транспорту є центральним у стратегії стійкого розвитку європейської транспортної системи. Для його вирішення пропонується комплекс заходів, що включає регулювання цін на автомобільному транспорті, пожвавлення альтернативних автомобільному видів транспорту та цільові інвестиції в транс'європейську водну систему.
Частка внутрішнього водного транспорту в загальному обсязі перевезень є найнижчою. Тому він став одним з головних об'єктів докладання сил у європейській транспортній системі. Наголос робиться на основних перевагах водного транспорту: економічність (низькі транспортні витрати), екологічна чистота, безпека, у т.ч. низькі шумові характеристики. Переваги перекривають такі відомі недоліки річкового транспорту, як низька швидкість і ризики невиконання перевезень через несприятливу навігаційну обстановку. Цей транспорт ідеальний для перевезення дешевих масових вантажів на великі відстані (конкурентоспроможна альтернатива залізничному транспорту). У той же час його недоліки, на думку європейських експертів, можуть бути нівельовані при його включенні в систему змішаних перевезень (водний транспорт - автомобільний транспорт, водний транспорт - залізничний транспорт, водний транспорт - морський транспорт і т. ін.). Для зміцнення позиції водного транспорту в інтермодальній системі пропонується створення "філій водних шляхів" - нових канальних з'єднань, утворення перевалочних вузлів, що забезпечують обслуговування вантажопотоків протягом цілого року. Сприяти цьому процесу повинна і нова європейська програма "Марко Поло", спрямована на підтримку інноваційних ініціатив в галузі змішаних перевезень.
Підвищенню ефективності роботи ВВТ буде сприяти як можна більш повна гармонізація технічних вимог до суден, уніфікація дипломів капітанів невеликих суден і поліпшення соціальних умов для екіпажів.
У перерозподіл вантажів на користь екологічно чистих видів транспорту повинна зробити свій внесок ідея різної ціни за користування інфраструктурою залежно від категорії цієї інфраструктури, часу доби, розмірів і ваги транспортного засобу та інших факторів, що впливають на завантаженість магістралей, на заподіяння збитків інфраструктурі або довкіллю. Крім того, викликає інтерес пропозиція щодо створення інвестиційних фондів для розвитку названих пріоритетними видів транспорту з доходів інших видів (насамперед, автомобільного).
Якщо говорити конкретно про Дунайський водний шлях, то Європейський Союз має намір зміцнювати свої позиції в Дунайській Комісії для того, щоб взяти під контроль ефекти глобалізації й у цьому регіоні, а також брати участь у виробленні найважливіших для цього регіону рішень.
Включення внутрішнього водного транспорту в інтермодальні перевезення безпосередньо залежить від портів на стику річок і морів. Портам пропонується дати перевагу на державному рівні. Робота портів повинна ґрунтуватися на принципах регульованої конкуренції. Передбачається, що будуть сформульовані більш жорсткі умови допуску до ринку портових послуг, і одночасно спрощені правила, за якими працюють системи управління портами.
Цікавим є заклик - подумати про з'єднання всіх ланок інтермодального ланцюга за участю ВВТ у єдине підприємство, що забезпечує надійність, гнучкість і простоту доставки вантажів споживачам (по суті, формування транспортно-логістичної системи з єдиним координуючим ц