РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика експериментальних і клініч- них спостережень
Дана робота була проведена у відділенні захворювань стравоходу і шлунково-кишкового тракту Інституту загальної та невідкладної хірургії АМН України.
Робота виконана на підставі вивчення результатів хірургічного лікування 153 хворих з великими і гігантськими ПОВГ, що розділені на основну групу (63 пацієнта) і групу порівняння (90 пацієнтів). Контрольну групу склали 15 хворих з первинними умбілікальними грижами невеликих розмірів. Експериментальні дослідження проведені на 72 піддослідних тваринах (лабораторні щури).
Відповідно до мети і задач дослідження робота складалася з експериментальної і клінічної частин. З огляду на специфічність як експериментального, так і клінічного розділів, їх матеріали і методи представлені роздільно.
2.1.1 Матеріали експериментального дослідження.
Експеримент проводився відповідно до Міжнародних принципів Європейської конвенції по захисту хребетних тварин (Страсбург, 1985)[Фролькис В.В., Мурадян Х.К. Экспериментальные пути продления жизни. - Л.: Наука, 1988.-246 с.].
Метою експериментальної частини роботи явилася розробка способу запобігання розвитку спайкового процесу між кишечником та імплантуємим синтетичним протезом на підставі вивчення патоморфологічних процесів в органах і тканинах, що контактують з зоною алогерніопластики при різних способах розміщення протезаі.
Необхідність експериментальних досліджень на тваринах обумовлена тим, що ряд поставлених задач: динаміка морфологічних змін в імплантаті і навколишніх тканинах; реакція кишечнику на післяопераційний рубець черевної стінки й імплантат; терміни формування сполучної тканини в зоні імплантації при різних способах розміщення протеза, не могли бути вирішені в клінічних умовах.
Вивчення процесів, що відбуваються в тканинах передньої черевної стінки і кишечнику, після імплантації синтетичного поліпропіленового протеза Ethicon компанії "Johnson&Johnson", зроблено на 72 статевозрілих щурах-самцях лінії Вистар масою 160-180 г. Відповідно завданням експерименту, тварини були розділені на 4 групи:
1 група - (18 щурів) протез імплантували в черевну стінку без зведення країв грижового дефекту, роблячи профілактику спайкового процесу в зоні пластики поліетиленовою плівкою-протектором (використовувалась плівка для операційного поля виробництва ВАТ "Гемопласт");
2 група - (18 щурів) протез імплантували в черевну стінку без зведення країв грижового дефекту, профілактика спайкового процесу не проводилася;
3 група - (18 щурів) протез імплантували під прямі м'язи живота передочеревинно, очеревина ушивалася, проводилася профілактика утворення спайок між кишечником і рубцем очеревини плівкою-протектором;
4 група - (18 щурів) протез імплантували під прямі м'язи живота передочеревинно, профілактика спайкового процесу в зоні герніопластики не проводилася.
Тваринам всіх груп виконувалася резекція сальника.
2.1.2. Методика експерименту.
Синтетичний поліпропіленовий протез імплантували в умовах експериментальної операційної під загальним знеболюванням шляхом внутрішньом'язового введення 1% розчину тіопентала натрію в дозі 6 мг на кг маси. Тварин виводили з експерименту на 3, 7, 14, 30, 60 і 90 добу, шляхом внутрішньом'язового введення їм 1% розчину тіопентала натрію в летальній дозі 12 мг на кг маси.
Об'єктом дослідження були ділянки м'язів у зоні імплантації; імплантат; поверхня кишечнику, що контактувала з імплантатом у 1 і 2 групах тварин; поверхня кишки, що контактувала з черевною стінкою в зоні алопластики в 3 і 4 групах. Матеріал фіксували в 10% розчині формаліну на фосфатному буфері (PH 7,2-7,4) протягом 2-3 днів. Досліджувався вид тканини на розрізі, візуально враховувалися особливості будівлі. З досліджуваних об'єктів брали 4-5 фрагментів, заливали в целоідин-парафін, після спиртової проводки виготовляли зрізи товщиною 4-5 мкм офарблювали гематоксиліном і еозином, пікрофуксином за методом Ван-Гізона з використанням стандартних методик (Лилли Р., 1969; Автандилов Г.Г., 1998).
Отримані мікропрепарати використовувалися для гістологічного дослідження. Зміни в тканинах вивчалися в динаміці. Гістологічні зрізи виготовляли на мікротомі МС-2. Препарати досліджувалися в мікроскопі для морфологічних досліджень МБР-1Е. Збільшення підбиралося відповідно до поставленої мети дослідження. Для одержання фотокарток використовувалися негативні роликові фотоплівки МИКРАТ-900.
Стан тканин в зоні імплантації оцінювали шляхом визначення щільності сполучної тканини, ступеня колагеноутворення в ній, виразності запальної реакції, кількості гігантських клітин сторонніх тіл, стану судин у зоні імплантації.
Для електронно-мікроскопічного дослідження висікалися ділянки тонкої кишки, що містилися для попередньої фіксації в 2,5%-ний забуферений розчин глютарового альдегіду на 3-4 години при температурі 4?С. Після попередньої фіксації, шматочки тканини тонкої кишки промивали в буферному розчині поміщали для остаточної фіксації в 1%-ний забуферений розчин на 2-3 години при температурі 4?С. Дегідратацію проводили в спиртах зростаючої концентрації й ацетоні. Після дегідратації тканини просочували й укладали в блоки в суміші епоксидних смол (эпонаралдит) за загальноприйнятими методиками. Полімеризацію блоків здійснювали в термостаті при температурі 60?С на протязі двох діб.
З отриманих блоків, на ультрамікротомі УМТП-6, виготовляли ультратонкі зрізи, монтували їх на електролітичні сіточки і, після контрастування цитратом свинцю, вивчали під електронним мікроскопом ЕОМ-100 БР при напрузі, що прискорює, 75 кв. Збільшення підбиралося відповідно до мети дослідження і коливалася в межах 30-50 тясяч крат. Контролем якості гістологічної обробки служили шматочки тканини інтактної кишки.
Розподіл тварин по групах і термінах дослідження представлені в таблиці 2.1.