Ви є тут

Фінансово-економічний механізм екологізації виробничої діяльності

Автор: 
Савчук Наталія Василівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U004754
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСІВ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Аналітична оцінка стану та можливостей екологізації економічних систем в Україні
Аналіз, як відомо, це розклад складних систем на елементарні складові. Однак, в практиці існування негативних "зовнішніх ефектів" ряд економістів-екологів поставили під сумнів "...компетенцію економічного аналізу" [124] стосовно об'єктивності, ефективності та, відповідно, доцільності аналітичної оцінки економіко-екологічного розвитку. Головна причина такого підходу полягала в тому, що "...ціни повинні відображати екологічну правду." [125]. Цього підходу дотримувалися В.Капп, Б. Коммонер, Н. Вінер [94, с. 94; 124] та деякі інші вчені. Але практика і, особливо, в сучасних ринкових умовах доводить, що це доволі суб'єктивний підхід до еколого-економічного аналізу. Досвід розвитку ринкових фінансово-економічних відносин у передових країнах світу показав необхідність аналітичної оцінки екологічного та економічного розвитку у їх взаємозв'язку та взаємообумовленості для всіх без винятку держав. Більше того, справа не зупинилася на еколого-економічному аналізі, а об'єктивно окреслила необхідність здійснення екологічного аудиту, що, на нашу думку, є більш широкою функцією екологічного менеджменту. Особливо актуальними ці проблеми є для держав, що реформують практично всі галузі промисловості. В таких умовах виникає бажання піти найкоротшим шляхом досягнення економічних критеріїв господарювання, що нерідко вирішується за рахунок економії на вирішенні екологічних проблем.
На жаль, не стала позитивним винятком в цьому сенсі і Україна, яка за площею своєї території і кількістю населення відноситься до найбільших європейських країн. Розміщуючись у центрально-східній частині Європи, наша держава має сприятливі умови щодо інтеграції в загальноєвропейські структури. Але це накладає і велику відповідальність не тільки стосовно екологізації виробництв, а і в цілому довкілля. Аварія на Чорнобильській АЕС показала, наскільки вразливий наш континент, і якими є глобальні наслідки екологічних катастроф. Повітряними та водними потоками шкідливі речовини з одного кінця континенту можуть бути рознесеними по всій його території. Робота екологічно-небезпечних промислових підприємств в одній країні створює загрозу для населення як своєї, так і інших країн. Враховуючи те, що природоохоронна робота передових світових країн за останні десятиріччя значно посилилась, спроби нашої держави інтегруватись у європейські структури повинні підкріплюватись відповідним рівнем як економічного, так і екологічного розвитку. Тут необхідно зазначити, що за питомими викидами шкідливих речовин в атмосферу (на одиницю площі) Україна у 1990 р. була п'ятою країною світу після Канади (10,2 кг/га), США (62 кг/га), Франції (82 кг/га) і Угорщини (151 кг/га). За Україною (156 кг/га) були: Польща (214 кг/га), ФРН (265 кг/га) і колишня Чехословаччина (361 кг/га) [126]. У 1995 р. цей показник в Україні зменшився до 94 кг/га, проте зрозуміло, що зменшення це відбулося не за рахунок природоохоронних заходів, а через стрімкий спад в промисловому виробництві, про що говорять інші питомі показники. За період з 1990-го року по 2000 рік найбільший спад виробництва продукції спостерігався у харчовій і легкій промисловості, машинобудуванні й металообробці. Це спричинило ріст питомої ваги саме тих галузей, які забруднюють навколишнє природне середовище (електроенергетики, паливної промисловості, чорної металургії, хімічної та нафтохімічної промисловості) у загальному обсязі випуску продукції всієї промисловості з 25,9 % у 1990 р. до 57,4 % у 1998 році, або у 2,22 рази. З 1999 року ця тенденція почала дещо змінюватись, але у 2000 році питома вага названих галузей залишалась високою - 55,5 %. При цьому продовжували зростати показники енерго- і матеріаломісткості продукції, що на фоні спаду випуску продукції спричиняє подвійний, а то й потрійний негативний вплив на довкілля. Відстаючи від промислово розвинутих країн у виробництві ВВП на одну особу населення в 1990 р. у 5 - 7 разів (до речі, в 1995 р. у 13 - 20 разів, а в 1999 році у 20-30 разів), в Україні на одиницю площі викидалось забруднень в 1,9 рази більше ніж у Франції, у 2,5 рази більше ніж у США, у 15,3 рази більше ніж у Канаді [127]. Стосовно питомих викидів шкідливих речовин у розрахунку на 1 $США ВВП, Україна значно випереджала промислово розвинуті країни світу, що відображено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Порівняльний аналіз забруднення атмосфери шкідливими викидами стаціонарних джерел в Україні та розвинутих Західних країнах*
КраїнаПло-ща, тис. км2Насе-лення,
млн. чол.ВВП,
млрд. $СШАВикидиВсього,
по рокахВсього,
млн.тНа 1 кв.км,
тоннНа 1у.о. ВВП,
грам1990 рік2001 рік1990 рік2002 рік2003 рік1990 рік2003 рік1990 рік2003 рік1990 рік2003 рікУкраїна603,751,948,415867,440,149,444,1515,66,5959,8101Франція544,056,459,0492010801454,14,46-8,2-4,8-ФРН357,079,882,2123513452063,09,46-26,5-7,7-США9373,0250274560067388699,258,1-6,2-10,4-Канада9976,026,530,3533640594,110,2-1,2-19,1-* Розраховано на основі даних [80, 126-128].
Наприклад, викидалось забруднень у 12,5 рази більше ніж у Франції, у 7,8 рази більше ніж у Німеччині, в 5,8 рази більше ніж у США, та в 3,1 рази - ніж в Канаді! Негативною є і динаміка цих викидів протягом останніх 13 років в Україні. Враховуючи і те, що наша економіка постійно відчуває нестачу електроенергії і для підтримання енергетичного балансу використовує застарілі теплоелектростанції, витрачаючи більше паливних ресурсів - вугілля і мазуту, то швидкого покращення ситуації стосовно забруднення довкілля очікувати не доводиться. Тому, припустивши, що при нарощуванні промислового виробництва співвідношення між обсягами шкідливих викидів і ВВП України залишиться незмінним, досягнувши рівня передових країн світу, ситуація може стати неконтрольованою. Так, шкідливих викидів на одиницю площі на