РОЗДІЛ 2
ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ ЯК ПРОЦЕС ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ
В ТЕОРІЇ ГЕРБЕРТА РІДА
2. 1. Структура теорії художньої творчості Г. Ріда
У ході дослідження теоретичних праць Герберта Ріда встановлено, що його теорія художньої творчості у порівнянні з іншими теоріями ХХ ст. вирізняється особливою увагою до проблем практичного характеру і зокрема, до такої проблеми, як художньо-професійне виховання творчої особистості. Як показав аналіз, теоретичні здобутки Г.Ріда полягають у тому, що він вперше в історії естетичної думки ХХ століття визначив художню творчість як "духовний простір" для безконфліктного людського існування.
В теорії Герберта Ріда поняття "художня творчість" порівнюється з поняттям "діяльність", "естетична діяльність", "творча діяльність", "діяльність художника" та інші. Але якими б не були семантичні відтінки цього багатозначного естетичного поняття, йому в працях Г.Ріда відводиться ключова філософська роль. Поділяючи соціально-естетичні погляди таких західноєвропейських філософів, як В.Дільтей, Б.Малиновський, Л.Уайт та інших мислителів ХІХ - ХХ ст., Герберт Рід зазначає, що "багатовікова історія світового мистецтва, розпочинаючи з Палеоліту і до наших днів, являє собою єдиний творчий процес, направлений на формування трьох найважливіших соціальних структур: культури, суспільства та особистості" [308, c. 82]. Саме останній Г. Рід надає перевагу перед іншими, тому що, на його думку, за будь-яких історичних умов соціум буде складатися не з "аморфної людської маси", а з конкретних індивідів та особистостей. Отже, в соціально-естетичній концепції Герберта Ріда поняття "індивід" та "творча особистість" стають визначальними. Він їх наділяє тим філософсько-естетичним змістом, в якому розкривається ірраціональна природа художньої творчості. Так, у праці "Мистецтво сьогодні" Герберт Рід пише: "За своєю природою мистецтво є вправою або діяльністю почуттів, пластичним відображенням найпростішої інтуїції" [310, c. 34]. Звернення англійського вченого до психологічних аспектів мистецтва було типовим для естетики першої половини ХХ століття, що підкреслює більшість дослідників його творчості, зокрема Е.Торшилова зазначає: "Найголовнішу роль в практиці мистецтва Герберт Рід відводить інтуїції, уяві, чуттєвості та людським почуттям" [230, c. 73].
Оперуючи поняттям "інтуїція", яке займає одне з провідних місць у творчому процесі, Г.Рід його розташовує на перехресті "обстрілу" таких естетичних категорій, як "катарсис" та "мімезис". Залишаючись до кінця життя прибічником класичної естетики, він постійно звертається до проблем "нової хвилі" сучасних естетичних концепцій. На наш погляд, вміле поєднання ідей класичної та сучасної естетики допомогло англійському вченому створити оригінальну теорію художньої творчості. Проведене автором дисертації дослідження структури теорії художньої творчості Г.Ріда показало, що до її складу входять чотири самостійні дисципліни: "Історія теорій художньої творчості", "Концепція формування художнього стилю", "Вчення про художню форму" та "Концепція художнього виховання творчої особистості".
Історія теорій художньої творчості знайшла відображення у таких творах Герберта Ріда, як "Визначення мистецтва", "Мистецтво і суспільство", "Філософія сучасного мистецтва" та інших. Як показав аналіз літературних джерел [298, 339], "Історія теорій художньої творчості" з'явилася не сама по собі, її появі передувало активне вивчення Г.Рідом духовних засад минулих поколінь, серед яких слід назвати найголовніші: міфологію, античну філософію, філософію Відродження, німецьку класичну філософію та сучасну західноєвропейську філософію.
Звернення вченого до міфологічних засад художньої творчості було не випадковим явищем в його біографії. Як пише Д.Тістлвуд [334], Герберт Рід ще змолоду, працюючи в художньому музеї королеви Вікторії та Альберта, відчув гостру потребу не тільки познайомитися, а й досконало вивчити естетичні принципи архаїчного мистецтва доби Палеоліту. У праці "Визначення мистецтва" [324] англійський естетик приходить до висновку, що провідними формами професійної художньої діяльності часів Палеоліту були дві: просторово-зображувальна символіка природного середовища (печер та гротів) та пластика малих форм, виконаних у вигляді глиняних статуеток та графічних зображень на поверхні бивня або камінної плитки. Але якими б не були художньо-технічні принципи виконавчої майстерності, розмірковує вчений, вони в культурі будь-якого суспільства відіграють другорядну роль у порівнянні з діяльністю існуючих світоглядно-естетичних концепцій. На думку В.Плеханова [176], Ф.Енгельса [265] та інших філософів ХІХ - XX ст., світоглядно-естетичними концепціями архаїчного суспільства були "анімізм" та "антропоморфізм". Герберт Рід, розділяючи погляди названих авторів, разом з тим вважає, що цих двох критеріїв занадто мало, щоб всебічно оцінити поліфункціональну художньо-образну систему естетичного сприйняття людини, а тому звертається до праць таких філософів та культурологів як Б.Малиновський [142], Г.Тайлор [223], Л.Уайт [233], в яких досліджуються соціокультурні основи художньої творчості в первісному суспільстві. Його цікавлять взаємовідносини індивіда та соціуму. Так, досліджуючи історію світового мистецтва, Герберт Рід приходить до висновку, що стародавні суспільства (наприклад, Єгипту) мали таку структуровану соціально-політичну ієрархію, яка віками утримувала свідомість індивіда не тільки в межах морально-етичних законів, а й в рамках певних естетичних, психологічних та практично-математичних вимог. Останні, вважає Г.Рід, приймали безпосередню участь у розвитку світоглядно-естетичних концепцій культури Стародавнього Світу. Так, в культурі Єгипту домінувала "математично-геометрична концепція", в основі якої діяли закони геометричної побудови об'ємно-просторових структур (архітектура релігійних споруд), та закони математичного відношення частини до цілого (правило "золотого перетину").
Якщо мистецтво як особлива фо