РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Дослідження у вагітних з лейоміомою матки проводилися у відділені патології
вагітності та пологів Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН
України та в пологовому будинку Суворовського району м. Херсона на протязі
2000-2004 років.
Обстеження вагітних проводилося за допомогою анамнезу, загальноклінічних та
спеціальних методів дослідження.
Дослідження проводилися у динаміці за триместрами вагітності до і після
лікування.
Обов’язково всі вагітні оглядалися терапевтом і, у разі необхідності, окулістом
та невропатологом.
Поза загальноклінічних обстежень (загальний аналіз крові та сечі, група крові і
резус приналежність, залишковий азот крові, коагулограма, бакпосів піхвових
виділень, артеріальний тиск та інші), проводились кардіотокографія плода,
ультразвукове дослідження плода з доплерометрією, дослідження плаценти, рівень
гормонів фетоплацентарного комплексу, вивчався психоемоційний стан вагітних
[80, 200], та гормони стресу.
Для оцінки стану фетоплацентарного комплексу проводилося дослідження КТГ, рівня
стероїдних статевих гормонів та УЗД.
Кардіотокографія плода проводилась за допомогою кардіомонітору
“Біомедіка”(Італія), протягом 30 хвилин зі швидкістю руху стрічки 1см/хв.
Для оцінки стану плода розраховувались такі показники: базальна частота
серцевих скорочень (БЧСС), кількість, амплітуда і тривалість акцелерацій,
пов’язаних з рухом плода, амплітуда миттєвих осциляцій (АМО), кількість,
глибина і тривалість спонтанних децелерацій, пов’язаних з рухами чи
фізіологічною переймою. Відомо, що нормальна БЧСС плода становить 120-160
уд/хв. Збільшення ЧСС понад 160 уд/хв характеризує фетальну тахікардію,
збільшення ЧСС, пов’язане з його рухом чи з переймою, розцінюється як
акцелерація, і уповільнення ЧСС при цьому – децелерація.
Функціональний стан симпато-адреналової системи оцінювали за екскрецією із
сечею катехоламінів – адреналіну (А) та норадреналину (НА) – за методом
Е.М.Матліної та співавт., 1969 (апарат флюориметр ЕФ-ЗМА, 1971).
Вміст серотоніну (С) в крові визначали флюорометричним методом (С.Юденфред,
1965) [204].
Рівень кортизолу (К) визначався радіоімунним методом (лічильник гама-12,
стандартні тести-набори для визначення кортизолу у сироватці крові виробництва
ХОП ІБОХ АНБ (Білорусь).
Ультразвукове дослідження плода і плаценти проводилось за допомогою
діагностичного апарату “Aloka 630 SSD”(Японія) з доплерометричним датчиком в
терміні гестації 29-38 тижнів.
При фетометрії плода вимірювались біпарієтальний розмір голівки, діаметр
живота, окружність живота, довжина стегна в третьому триместрі вагітності. При
цьому оцінювали відповідність біометричних показників нормативним, а
відставання росту плода визначались в тижнях вагітності згідно класифікації
А.Н.Стрижакова [66]. При першому ступені ЗРП відставання розмірів плода
складало до 2 тижнів, при другому ступені – 2-4 тижні, і при третьому ступені –
більше, ніж 4 тижні.
При ультразвуковій плацентометрії визначали місце розміщення плаценти, її
товщину і ступінь зрілості, згідно нормативам P.A. Grannum et al. (1979) [66,
111], наявність петрифікатів інфарктів та кількість навколоплідних вод.
Стан матково-плацентарного і плодового кровотоку вивчався за допомогою
доплерометрії. Реєструвалися криві швидкостей кровотоку в маточній артерії,
пуповинній артерії черевному відділі аорти і середній мозковій артерії плода. В
кожній вищевказаних судин визначали наступні показники судинного опору – СДС і
РІП. Порушення гемодинаміки в фетоплацентарному комплексі оцінювалось за
значеннями СДС. Згідно класифікації А.Н. Стрижакова (1990) [114]: І А стадія
підвищення опору току крові тільки в маткових артеріях; І Б стадія – підвищення
опору току крові тільки в артеріях пуповини; ІІ – виражені порушення як в
маткових, так і в пупкових артеріях; ІІІ стадія – критичний стан з наявністю
нульових або від’ємних значень діастолічного компоненту в артеріях пуповини.
Оцінка стану внутрішньоутробного плода проводилася з врахуванням УЗД та
кардірмоніторингу, що складає основу БПП за шкалою F Manning [108], яка включає
реєстрацію дихальних і активних рухів плода, м’язового тонусу, визначення
кількості навколоплідних вод та нестресовий тест (таблиця 2.1).
1) Оцінка 8-10 балів свідчить про нормальний стан плода.
2) 4-6 балів та наявності ознак зрілості плода – термінове проведення пологів.
При недостатній зрілості плода – через 28 годин дослідження повторюють, та при
підтвердженні несприятливого результату – дострокове розродження
3) Оцінка 0-2 бали – дуже несприятлива для плода і служить ознакою для швидкого
розродження.
Психоемоційний стан вагітних вивчався за допомогою індексу стресостійкості і
тесту Люшера (В.В. Абрамченко) [4, 25].
За одержаними балами кожної досліджуваної особи визначали індекс
стресостійкості за формулою:
Іс = А/ Е+Т (1)
де А – адаптивність:
А = а (сума балів у даної вагітної) x 2,78
Е – емоційність:
Е = е (сума балів у даної вагітної) x 4,16
Т – тривожність:
Т = t (сума балів у даної вагітної) x 4,76
Звідки Іс = а x 2,78/е x 4,16 + t x 4,76
Показник Іс ? 1 – висока стресостійкість, від 0,5 до 0,99 – помірна і 0,5 –
низька.
Таблиця 2.1
Критерії оцінки біофізичного профілю плода
Параметри:
Бали
Нестресовий тест
5 і більше акцелерацій амплітудою не менше 15 уд./хв., тривалістю не менше 15
с., пов’язаних із рухами плода за 20 хв. спостереження
2-4 акцелерацій амплітудою не менше 15 уд./хв., тривалістю не менше 15 с.,
пов’язаних із рухами плода за 20 хв. спостереження
1 акцелерація або відсутність її за 20 хв. спостереження
Дихальні
- Київ+380960830922