Ви є тут

"Структурні та функціональні особливості вторинної предикації в сучасній англійській мові (досвід формально-граматичного моделювання)"

Автор: 
Карамишева Ірина Дамірівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U004922
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ
ЗАСОБІВ ВИРАЖЕННЯ ВТОРИННОЇ ПРЕДИКАЦІЇ
В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
Дослідження диференційних ознак СВП проводиться з метою встановлення повного
переліку їхніх основних типів і структурних моделей.
Для досягнення мети застосовується новий підхід до представлення структурної
характеристики СВП. Уперше в лінгвістиці робиться спроба дослідити тип їхнього
входження до синтаксичної структури речення і пропонується класифікація СВП за
компонентом, який виражає вторинний присудок. Це дає можливість розкрити суть
самого явища структури вторинної предикації.
2.1. Структурні особливості засобів вираження вторинної предикації
Синтаксичні структури вторинної предикації не мають безпосереднього аналогу в
українській мові і тому створюють певні труднощі під час вивчення англійської
мови як іноземної, і під час їхнього аналізу в межах синтаксичної теорії
англійської мови. До засобів вираження вторинної предикації належать структури,
що традиційно іменуються у нормативних граматиках Complex Object, Complex
Subject, For-to-Infinitive Construction, Absolute Construction, Gerundial
Predicative Construction. Усі названі одиниці різняться за своїм граматичним
оформленням, проте характеризуються такою спільною рисою як неузгодженість
суб’єктно-предикатних відношень у їхній поверхневій структурі. Як показує
аналіз наукової літератури, присвяченої питанням теорії вторинної предикації,
не всі англісти схильні відносити названі структури до вторинно-предикаційних.
Відтак на початковому етапі дослідження необхідно встановити структурні
особливості СВП та укласти повний перелік засобів вираження вторинної
предикації.
2.1.1. Диференційні ознаки об’єктно-предикаційної структури. Найбільше вивченою
серед СВП є об’єктно-предикаційна структура, відома в нормативній граматиці як
Complex Оbject. Існує кілька трактувань цієї структури:
1) Сomplex Оbject розглядають як тричленну конструкцію з так званим
“об’єктно-предикативним” членом [18, с. 130; 234, с. 256; 322, с. 77].
Структури Сomplex Оbject є складними дієслівними сполученнями з об’єктним та
кваліфікаційним додатком. До цього типу словосполучень відносять конструкції на
взірець to see one smile, to make him weep etc., де дієслово – ядро
словосполучення – належить до закритого лексичного списку. Перший додаток –
об’єктний – у цьому словосполученні може бути репрезентований іменником,
субстантивним займенником чи субстантивним (рідше – займенниковим)
словосполученням. Другий додаток – кваліфікаційний – може бути виражений
частиною мови, словосполученням чи формою слова, яке може вживатися як
кваліфікаційний додаток у простому дієслівному словосполученні. Це може бути,
наприклад, іменникове чи субстантивне словосполучення (I consider it a
privilege), прикметникове чи ад’єктивне словосполучення (The thaw made the ice
insecure) тощо. У словосполуеннях типу to see him run обидва залежні члени –
him та run – є додатками (complements) при дієслові [18, с. 104-106].
2) Розрізняють два поняття Complex Object та Objective Predicative [356, с.
33].
У першому випадку маємо справу з Complex Object, тому що тут іменна частина з
предикативним елементом можуть утворювати одне ціле, що буде перебувати в
об’єктних відношеннях із дієсловом і за значенням прирівнюватиметься до
підрядного речення, хоча не завжди може бути ним замінене:
You’ll find it dry = You’ll find that it is dry.
У другому випадку – це Objective Predicative. Іменна частина сама перебуває в
об’єктних відношеннях із дієсловом, тимчасом як предикативний елемент,
кваліфікуючи іменний компонент, пов’язаний із дієсловом, перебуває з ним у
відношеннях, схожих на відношення іменної частини присудка до свого
дієслова-зв’язки:
[…] she wrenched it free she wrenched it and it became free.
3) Complex Оbject розглядають як складний член речення, або нексус [49, с.
28-30; 247, с. 170-171; 351, с. 7-8].
Це трактування, що запропоноване свого часу О.Єсперсеном, випливає з його
теорії про існування в мові типу синтаксичного зв’язку, що називається
“нексусом”. Згідно з цим трактуванням, у словосполуці to see him run два
останні елементи – him run – утворюють “залежний нексус” (dependent nexus),
який є “нексусним”, чи “складним додатком” (nexus object чи complex object) при
дієслові.
Розглядаючи речення типу: (a) I want him to come, (b) They saw him run, (c) We
watched the children playing, (d) They found him gone, (e) She made him angry,
(f) The committee elected him a chairman, (g) They proved him (to be) wrong.
They thought him a gentleman., вважають, що всі ці конструкції можна записати у
вигляді такої формули: N1 V1 N2 ”X”, де елемент в позиції Х названо
вторинно-предикативним елементом. Ці конструкції утворюють окрему мовну
підсистему не лише і не стільки через однорідність їхнього конструктивного
оформлення, скільки завдяки спільним синтаксико-семантичним (структурним)
ознакам, притаманним більшості таких речень [49, с. 28-30]. Вони містять не два
додатки (як у реченні I gave her a ring), а лише один, який є нексусом.
Ми схильні дотримуватися погляду, який історично започаткував О.Єсперсен.
Вважаємо, що приклади, якими він ілюструє свої положення, належать до одної
морфолого-синтаксичної структури, яка є структурою вторинної предикації, а саме
об’єктно предикаційною структурою.
Об’єктна предикаційна структура має кілька різновидів в залежності від того як
виражається вторинний присудок. Розмежування підвидів цієї структури залежить
від того, чи ми будемо розрізняти дієприкметник І та герундій, чи будемо їх
об’єднувати під поняттям інгової форми.