Ви є тут

Співвідношення метаболітів андрогенів і глюкокортикоїдів у хворих з гострим порушенням мозкового кровообігу.

Автор: 
Білобрин Марія Степанівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U005021
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ І МАТЕРІАЛ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методика визначення метаболітів андрогенів і глюкокортикоїдів у добовій сечі. Оцінку міжгормональних відношень наднирникової ланки ГГНС здійснювали за вмістом метаболітів андрогенів і глюкокортикоїдів у добовій сечі, що позволило уникнути помилок, пов'язаних з випадковими або гомеостатичними коливаннями у крові. Ми брали до уваги ту обставину, що імунологічне тестування індивідуально кожного гормону може дати недостатньо інформації, так як в організмі біологічний ефект зумовлюється часто синергічним впливом двох або кількох гормонів [182].
Розвиток радіоімунної техніки визначення гормонів дав можливість отримати відомості про гормони, які циркулюють у крові в дуже низьких концентраціях [267, 268]. Проте необхідно брати до уваги, що при використанні таких чутливих методів тестування гормонів у багатьох випадках разом з біологічно активними гормонами визначаються також ендогенні анагормони або продукти деградації вихідного гормону. У зв'язку з нагромадженням досвіду вивчення порушень гіпофізарно-наднирникової і гіпофізарно-гонадної функції вияснилось, що рівень гормонів значно змінюється у відповідності з біоритмами [267]. Тому ми використали методи дослідження гормонів, які вже випробувані рядом авторів при інших патологіях (андрогенів - за кількістю 17-КС, глюкокортикоїдів - за кількістю 17-КГС у добовій сечі) [34, 269-272].
1. Визначення 17-кетостеродів (17-КС) у сечі. В основі методу лежить: кислотний гідроліз, екстракція органічним розчинником (дієтиловий ефір), очистка від пігментів, випарювання розчинника і кількісне визначення, яке здійснювали за допомогою кольорової реакції з метадінітрабензолом [273]. Для гідролізу забирали 20 мл сечі із добової кількості, переносили в конічну колбу, додавали 6 мл концентрованого КСL і 0,4 мл формальдегіду (розведення 1:5), ставили на кип'ячу водяну баню на 10 хв. Потім колбу поміщали в холодну баню. Після охолодження її переносили у ділильну лійку. Колбу споліскували 20 мл ефіру і добре перемішували (випускали пари ефіру). Потім рідину відстоювали протягом 3-4 хвилин. Нижній шар зливали у конічну колбу. Робили 3 рази промивання (1 раз з 10 мл Н ?О, 2 рази - з 10 мл 3Н NаОН) і струшували, чекаючи на розподіл фаз. Виливали нижній шар і знову додавали 10мл 3Н NаОН. Знову чекали розподілу фаз. Знову виливали нижній шар. Далі вміст лійки переливали порціями у пробірку, яка знаходилась у водяній бані (60?). Проводили випарювання. Пробірка після випарювання повинна бути сухою, чистою. Робили напис на пробірці. Одержаний сухий залишок гормонів після випарювання розчинника розчиняли в етиловому спирті і визначали сумарні 17-КС за допомогою кольорової реакції з метадінітробензолом [273].
2. Визначення 17-кетогенних стероїдів (17-КГС) в сечі. Використовували метод Norymberski [274] в модифікації Ю.В. Кулачковського і Б.С. Мар'єнко [275]. Метод ґрунтується на окисленні кортикостероїдів вісмутом натрію, при цьому розривається боковий вуглеводневий ланцюжок у 17-му положенні (С17) циклопентаногідрофенантрена, а із стероїдного ядра утворюється відповідний 17-КС, кількість якого визначають за реакцією з метадінітробензолом [273]. За різницею 17-КС до і після окислення вісмутом натрію оцінювали кількість кортикостероїдів, що виділилася. Цим методом оцінюється екскреція з сечею приблизно 50-60% кортизолу, який секретується наднирниковими залозами, а при визначенні 17-оксікортикостероїдів в сечі методом Porter and Silber тільки 25-35% [276].
Зважували 2 г вісмуту натрію. Пересипали у конічну колбу. Брали 8мл сечі з добової кількості в циліндр і додавали 8мл концентрованої оцтової кислоти (утворювалось 16 мл розчину), який доливали в колбу до вісмутату натрію, закривали темним папером і струшували протягом 30 хвилин. Потім вміст переливали в пробірку і центригували 5 хв. У колбу відливали 10 мл надосадової рідини з пробірки, додавали 10 мл води, 0,5 мл 30% розчину метабісульфіту натрію, 3 мл концентрованої НСL, 0,4 мл формальдегіду. На 10 хв. колбу ставили на кип'ячу водяну баню. Далі виконували все так само, як і при визначенні 17-КС.
2.2. Матеріал досліджень. Протягом 1999-2002 р.р. у другому неврологічному відділенні міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова нами обстежено 155 пацієнтів у віці 48-73 років (82 чоловіків і 73 жінок ), серед них - 17 хворих з церебральним атеросклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою, 23 хворих з транзиторними ішемічними атаками, 75 хворих з ішемічним інсультом, 40 хворих з геморагічним інсультом. Хворі з гострими порушеннями мозкового кровообігу були обстежені у динаміці гострого періоду.
Вивчали також вміст андрогенів і глюкокортикоїдів у сечі 30 практично здорових людей (15 чоловіків і 15 жінок ) віком від 18 до 35 років та 20 осіб (10 чоловіків і 10 жінок) віком від 48 до 78 років. У осіб більш старшого віку виключались патологія ендокринних залоз, порушення функції печінки, нирок, гострі періоди хронічних захворювань, прийом медикаментів, цереброваскулярні порушення. Особи віком, який відповідав віку хворих з з церебральним атеросклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою та гострими порушеннями мозкового кровообігу, склали контрольну групу.
Усі хворі були обстежені в повному обсязі. Клінічно вивчали неврологічний статус, функцію ССС (ЕКГ, артеріальний тиск). Проводили реоенцефалографію, ехоенцефалолографію, рентгенографію, комп'ютерну томографію, люмбальну пункцію, біохімічні аналізи крові (цукор, холестерин, ?-ліпопротеїди, тригліцериди, сечовина, креатинін, електроліти, коагулограма, білірубін, печінкові проби, загальний білок, білкові фракції), консультації суміжних спеціалістів (офтальмолога, кардіолога). Дані обстеження та аналізи зафіксовані в картах обліку хворих і будуть наведені при характеристиці окремих груп пацієнтів. Всі хворі з цереброваскулярними захворюваннями після комплексного обстеження і встановлення клінічного діагнозу були поділені на групи, згідно прийнятій класифікації МКХ-10 (табл. 2.1)