Ви є тут

Принципи генетичного аналізу жита посівного (Secale cereale L.) за генетично моно- або поліморфними ознаками

Автор: 
Мартиненко Вікторія Сергіївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U005051
129 грн
Додати в кошик

Вміст

<p>РОЗДІЛ 2<br /> МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ<br /> 2.1. Рослинний матеріал<br /> <br /> Матеріалом досліджень слугували чотири популяції озимого жита, що походять від популяції місцевого жита з Болгарії. Спрямованим рекурентним добором найбільш короткостеблих рослин із популяції жита Болгарське короткостебле на Носівській селекційно-дослідній станції за період 1974-2002 рр. створено принципово нові донори карликовості Гном 1 (Г1), Гном 2 (Г2) та Гном 3 (Г3) (рис. 2.1). Середня висота рослин вихідної популяції Болгарська короткостебла (БК), з якої було започатковано добір, складала близько 121,4 см, а висота створених з неї донорів карликовості Гном 1 - 112,3 см, Гном 2 - 95,5 см, а Гном 3 - до 35,7 см, що в чотири рази менше, ніж у вихідної форми [37]. Матеріал люб'язно надав селекціонер озимого жита доктор с.-г. наук В.В. Скорик. Було отримано гібриди F1, F2 та беккроси від схрещування досліджуваних популяцій БК, Г1, Г2 та Г3 (рис. 2.2). Посів насіння батьківських форм та гібридів було проведено в оптимальний термін з розміщенням рослин з інтервалом 30 х 5 см. Під основний обробіток ґрунту вноситься через 3-4 роки гній з розрахунку більше 100 т/га. Застосування мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин виключене. Протягом вегетаційного періоду проводились необхідні агротехнічні заходи. Рослини збирали з коренем та вимірювали висоту стебла від кореня до основи головного колоса (см). Дослідження по темі дисертаційної роботи виконувалися протягом 1999 - 2002 років на базі Інституту агроекології та біотехнології. <br /> Схеми схрещувань між популяціями в різні роки представлено на рис. 2.1. Кількість рослин у популяціях, що не розщеплюються, варіювала від 29 до 93 рослин для батьківських форм та від 25 до 217 рослин для F1.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> А Б<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> В Г<br /> Рис.2.1 Популяції озимого жита Болгарське короткостебле (А), Гном 1 (Б), Гном 2 (В) та Гном 3 (Г).<br /> <br />Кількість рослин у популяціях, що розщеплюються, складала від 44 до 373 рослин для беккросних поколінь та від 33 до 213 рослин для F2.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> Всі гібриди F1 отримано у реципроках. Від усіх гібридів F1 отримано популяції F2 (за виключенням комбінації Г3 х Г1) та беккроси до материнського та батьківського компонентів схрещування крім тих комбінацій, де материнським компонентом був Гном 3.<br /> Вивчалися кількісні ознаки: висота рослин (см), продуктивна кущистість (шт.), довжина головного колоса (см), кількість квіток у колосі (шт.), кількість зерен у колосі (шт.), щільність колоса, маса зерна з колоса (г), маса зерна з рослини (г), маса 100 зерен (г). Для батьківських популяцій та гібридів між ними щодо кількісних ознак визначено статистичні та біометричні параметри з відповідними похибками: середнє значення ознаки - ?X, стандартне квадратичне відхилення - S, коефіцієнт варіації - V, ліміти - Lim [32]. <br /> <br />2.2. Методика гібридизації жита<br />Для одержання гібридів материнські форми висівали рядками довжиною 1 м, обсіваючи їх з обох боків батьківськими. За 3-4 дні до цвітіння колосся материнських рослин емаскулювали методом стрижки. Для цього після виколошування квіткові луски зрізають на 2/3 їх довжини разом з пиляками, після чого пошкоджені пиляки засихають. Рослини накривають груповими (разом з батьківськими формами) або індивідуальними ізоляторами. Під індивідуальні ізолятори підводять зрізане колосся батьківської форми в посудинах з водою. Після дозрівання маточок ізолятори струшують двічі на день з 11 та з 15 години (періоди масового зацвітання квіток жита). Ізолятори знімають в період молочної стиглості зерна.<br />2.3. Методика електрофорезу білків<br /> Електрофоретичне розділення білків проводили у вертикальних пластинах поліакриламідного гелю (ПААГ). Скляні пластини, між якими заливається гель, знежирювали спиртом та одну з кожної пари скляних пластин обробляли 50-100 мл розчину такого складу: 1 мл оцтової кислоти, 10 мл етилового спирту, 50 мкл 3 - Methacrylopropyltrimetoxysilane (bind - silan). В результаті такої обробки гель "пришивається" до скла за допомогою акрильних містків для подальшого зберігання та оцінювання. Після складання скляних пластин готували розчини гелів. Безпосередньо перед заливанням гелю додаються розчини персульфату амонію та N, N, N, N - Tetramethylethylenediamine (ТЕМЕД), що є каталізаторами полімеризації гелю. Електрофорез ізоферментів проводили за модифікованою методикою Девіса [2, 9, 73], секалінів - за модифікованою методикою Бжезинського [1, 69].<br />2.3.1. Е л е к т р о ф о р е з ? - а м і л а з и. Фермент ?-амілазу визначають в сухому зерні. Подрібнені зернівки заливають 600-1000 мкл екстракційного буферу такого складу: <br /> NaCl 2,92 г <br /> ?- меркаптоетанол 1,6 мл <br /> Н2О дист. до 100 мл<br /> бромфеноловий синій кілька кристалів<br /> Екстракцію проводять протягом ночі в холодильнику при температурі 4°С. Проби центрифугують 5 хв. при 6000 об./хв. Наносять по 2 мкл кожного зразка.<br /> Склад розділяючого гелю:<br /> акриламід 30% 33 мл<br /> метиленбісакриламід 1% 17 мл<br /> Tris HCl 0,25 г<br /> гліцин 1,2 г<br /> Н2О дист. 50 мл<br /> ТЕМЕД 800 мкл<br /> персульфат амонію 60 мкл<br /> Проходження електрофорезу - від катоду до аноду. Параметри проведення електрофорезу (для двох пластин гелю): U = 299 V; I = 5 mA - 5хв.; I = 10 mA - 10хв.; I = 15 mA - 15хв; I = 30 mA до закінчення електрофорезу. Тривалість форезу - 3 години. Після закінчення пластини гелю інкубують протягом 1 год. в розчині гідролізованого кр</p>