Розділ 2
Матеріали та методи дослідження
2.1. Матеріали дослідження
Для вирішення поставлених задач нами обстежено стан 474 жінки віком від 37 до
68 років. Матеріалами дослідження були кров, сеча, піхвові виділення, епітелій
піхви та шийки матки, мінеральна щільність кісткової тканини (п’ятка). Основну
групу склали 154 жінки з гіпофункцією щитоподібної залози в клімактеричному
періоді, 162 жінки клімактеричного віку з непорушеною функціональною активністю
щитоподібної залози склали I групу порівняння, 158 жінок пізнього
репродуктивного віку склали II групу порівняння.
2.2. Клінічні методи обстеження
Для дослідження застосовували загальноклінічні методи, для чого використовували
спеціально розроблену карту (див. додаток-А): опитування, вивчення скарг,
анамнезу життя та захворювання, гінекологічний, акушерський анамнез, з
ретельним вивченням сімейного анамнезу, схильності та особливостей перебігу
клімактерію по жіночій лінії наслідування.
В результаті загальноклінічного обстеження увага надавалась стану органів
дихання, серцево-судинної системи, шлунково-кишечного тракту, сечовидільної,
нервової системи, психоемоційної сфери, стану слизових оболонок, шкіри,
волосся, нігтів.
Оцінка об’єктивного статусу містила загальний огляд, вимір зросту, особливостей
складу тіла, розвитку підшкірної жирової клітковини, ваги (із з’ясуванням
тенденції за останній час до її збільшення, зменшення чи стабільності).
Пульсометрію, вимірювання артеріального тиску (уточнення найбільших коливань
цифр АТ за останній час), огляд та пальпацію щитовидної та молочних залоз.
Для виключення з груп обстеження жінок з екстрагенітальною патологією та
наявності противопоказань для замісної гормональної терапії, всім жінкам на
етапі формування дослідних груп проводили загальноклінічні лабораторні
дослідження (загальний аналіз крові, сечі, коагулограмму, визначення цукру
крові).
Ультразвукове обстеження органів малого тазу та молочних залоз проводили за
допомогою апарату DORNIER - 2200, “SIEMENS – SL – 250” (Німеччина), із
використанням секторального, конвексного (3,5 МГц) датчиків, з метою виключення
запальних та пухлинних процесів, при необхідності застосовували маммографію.
Проводили визначення індексу маси тіла (ІМТ) – відношення маси тіла до зросту в
квадраті [159]:
ІМТ = маса тіла, кг/ (зріст, м)2
Таблиця 2.1
Значення індексу маси тіла
Характеристика категорії
Показник
Виснаження
<13
Недостатність ваги тіла
13-18,5
Жінки репродуктивного віку - норма
18,6-25
Ожиріння I-го ступеня
25,1-30
Ожиріння II-го ступеня:
низька вірогідність метаболічних порушень
30,1-35
Ожиріння III-го ступеня:
середня ступінь ризику метаболічних порушень
35,1-40
Ожиріння IV-го ступеня:
висока ступінь ризику метаболічних порушень
>40
Оцінку ступені важкості клімактеричного синдрому проводили шляхом визначення
менопапузального індексу Х. Куппермана в модифікації Е.В. Уварової (1982) -
МПІ, в кожному випадку окремо оцінювали нейро-вегетативний симптомокомплекс,
обмінно-ендокринний та психоемоційний стани. Для визначення кожного
симптомокомплексу, його вираженості використовували окремо оцінку кожного
симптому за трибальною системою: нейровегетативні розлади складалися з оцінки
наступних симптомів: коливання артеріального тиску, головний біль,
вестибулопатії, приступи серцебиття в спокої, надмірна чутливість до високої
температури, озноб, мерзлякуватість, відчуття “оніміння”, парестезії,
дермографізм, сухість шкіри, пітливість, схильність до набряків, алергічні
реакції, екзофтальм, блиск в очах, підвищена збудність, сонливість, порушення
сну, кількість “припливів” за 24 год., приступи задухи, симпато-адреналові
кризи. При кількості балів до 10 трактували як відсутність патологічних
клінічних проявів; 10-20 балів – слабкий ступінь, 21-30 балів – середній
ступінь, більше 30 балів - важкий ступінь нейро-вегетативних порушень.
Обмінно-ендокринний симптомокомплекс оцінювали враховуючи наступні порушення:
ожиріння (ступінь), порушення функції щитоподібної залози, цукровий діабет,
дисгормональна гіперплазія молочних залоз. Психоемоційний стан оцінювали
враховуючи наступні симптоми: зниження працездатності, втомлюваність,
неуважність, погіршення пам’яті, плаксивість, дратливість, депресія, порушення
лібідо. Для обмінно-ендокринного та психоемоційного симптомокомплексу значення
МПІ - 0 балів трактували як відсутність порушень, 1-7 бали – слабкий ступінь,
8-14 балів – середній ступінь, більше 14 балів – важкий ступінь порушень.
Вивчення урогінекологічного статусу базувалась на анамнезі й гінекологічному
огляді, при якому визначали ступінь розвитку атрофічного вагініту, характер і
частоту сечовипускань, наявності цистоцелє, цистоуретріту, стану м’язів
тазового дна. Оцінку уродинамічної функції проводили за допомогою щоденника
сечовипускань. Визначали час появи і характер виникнення урогенітальних і
сексуальних порушень. Під час гінекологічного огляду проводили оцінку стану
зовнішніх статевих органів, характер їх розвитку, тип волосяного покриву,
розвиток великих і малих статевих губ, клітора, візуальної та кольпоскопічної
оцінки стану епітелію піхви, екзоцервіксу, складчастості слизової оболонки. За
допомогою бімануального дослідження визначали положення, розміри, рухомість
тіла матки, стан додатків, склепінь. Характер виділень оцінювали візуально,
виконували забір матеріалу для визначення рН, дослідження флори піхвового
секрету, цервікального каналу, уретри на цитологічні та кольпоцитологічні
дослідження.
2.3. Мікробіологічні методи
Мікробіологічне дослідження складалося з оцінки результатів бактеріологічно
- Київ+380960830922