Визначення видової належності, статі, краніотипу і зросту за морфологічними та остеометричними ознаками скроневих кісток (на скелетованих, фрагментованих і спалених черепах)

РОЗДІЛ 2
Матеріал і методи дослідження
В основу роботи покладено дослідження 173 скроневих кісток людини (з них 42
парних і 89 непарних) та по 15 пар кісток свійських тварин (корови, свині та
вівці).
Для цього, в судово-медичному морзі Закар­патського обласного бюро
судово-медичної експертизи при дослідженні 131 трупів людей (88 чоловіків і 43
жінок), що померли раптово у віці від 20 до 85 років внаслідок хвороб системи
кровообігу, від механічної асфіксії і травм, без ознак системних захворювань чи
хвороб м’язово-кісткової системи, вилучали скроневі кістки. З колекції
кісткового матеріалу вилучали об’єкти з ознаками кра­ніостенозу –
нерівномірності облітерації швів склепіння черепа ззовні та зі сторони
порожнини черепа, порушення динаміки і темпів заростання швів (вінцевого,
стрілоподібного, потиличного) та патологічної деформації черепа.
Перед початком секційного дослідження, за допомогою стандартного металевого
ростоміра вимірювали довжину тіла трупів з точністю ±1 см. Враховуючи, що при
ототожненні особи користуються поняттям зросту, тобто довжини тіла в
вертикальному положенні, від отриманого значення віднімали у жінок 1 см, у
чоловіків – 2 см [17].
Після секційного розрізу м’яких покривів голови і відсепарування м’яких тканин,
в нижніх частинах – до рівня верхівок соскоподібних відростків, за допомогою
великого штангенциркуля (зі шкалою до 400 мм та похибкою в ±0,01 мм) визначали
поздовжній (Q1) – відстань між точками глабелла та опістокраніон і поперечний
(Q2) – відстань між точками еуріон діаметри черепа. Після цього розраховували
поперечно-поздовжній індекс черепа (Q3), або черепний показник [157], який
становив процентне співвідношення поперечного і поздовжнього діаметрів черепа.
Розпилювання кісток черепа проводили вздовж нижніх частин тім’яних кісток, на
відстані 0,5 см від лускового та тім’яно-соскоподібного швів. Після видалення
головного мозку і його твердої оболонки за відпрацьованою методикою вилучали
скроневі кістки.
Для цього, в межах тім’яних кісток і великих крил клиноподібної кістки
секційною пилкою робили вертикальні розпили, а відтак, від потиличної і
клиноподібної кісток за допомогою секційного долота, не ушкоджуючи об’єкт
дослідження, відділяли останній.
Забір скроневих кісток свійських тварин проводили на м’ясокомбінаті м.
Ужгорода. Після забою тварин та відділення голів від тулуба, проводили
вилучення скроневих кісток позамежно на відстані 0,5 см. Вилучені кістки
звільняли від залишків м’яких тканин за визнаною методикою [193].
Весь матеріал дослідження розподілено на 2 групи (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Матеріал та методи дослідження
Скроневі кістки
Методи дослідження
анатомо-
морфо-
логічний
остео- метричний
одномірний
статистичний
аналіз
багатомірний
статистичний аналіз
людини: нативні
спалені
173
519
173
519
173
519
173
519
корови: нативні
спалені
30
90
30
90
30
90
свині: нативні
спалені
30
90
30
90
30
90
вівці: нативні
спалені
30
90
30
90
30
90
Всього
1052
1052
1052
692
Першу групу складали нативні скроневі кістки людини, 15 пар однойменних
нативних кісток корови, 15 пар нативних скроневих кісток свині та 15 пар
нативних скроневих кісток вівці; другу групу – спалені до чорного, сірого та
білого ступенів розжарювання скроневі кістки людини, корови, свині та вівці.
Анатомо-морфологічний метод. Вивчали анатомо-морфологічні особливості нативних
скроневих кісток людини відповідно до уніфікованого переліку анатомічних
термінів [194]: масивність кістки; форму, рельєф поверхні, характер країв,
наявність втиснень і борозен лускової частини; виразність, форму та рельєф
поверхні виличного відростка, характер його країв, основи та кінця;
топографічне розташування, масивність, форму кам’янистої частини, характер її
поверхні, форму отворів, втиснень та підвищень; наявність хрящової тканини в
певних ділянках кістки; розташування, виразність, характер поверхні та верхівки
шилоподібного відростка, наявність піхви в ділянці його основи; масивність,
топографічне розташування соскоподібного відростка, характер його поверхні,
основи та верхівки, виразність його горбистості та соскоподібної вирізки;
характер сигмоподібної борозни; розташування, форму, масивність барабанної
частини; виразність, топографічне розташування зовнішнього слухового отвору та
зовнішнього слухового ходу; виразність, форму нижньощелепної ямки, характер її
поверхні, масивність суглобового та позасуглобового горбків.
При анатомо-морфологічному дослідженні нативних скроневих кісток свійських
тварин вивчали: масивність, кістки; форму, рельєф поверхні, характер країв,
наявність втиснень, борозен лускової частини; масивність, форму та рельєф
поверхні виличного відростка, характер його країв, основи та кінця; наявність,
ступінь розвитку, форму барабанного міхура, характер його поверхні;
топографічне розташування, ступінь розвитку, форму кам’янистої частини,
характер її поверхні та країв, наявність і характер отворів, втиснень та
підвищень; наявність хрящової тканини в певних ділянках кістки; розташування,
виразність, характер поверхні та верхівки шилоподібного відростка, наявність
піхви в ділянці його основи; наявність, форму, виразність і характер кінця
м’язового відростка; ступінь розвитку, топографічне розташування соскоподібного
відростка; топографічне розташування, форму та виразність зовнішнього слухового
отвору та зовнішнього слухового ходу; виразність та форму нижньощелепної ямки,
характер її поверхні, масивність суглобового та позасуглобового горб