РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ІНОЗЕМНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В АПК УКРАЇНИ
2.1. Соціально-економічні передумови залучення іноземних інвестицій в АПК
України
В умовах формування ринкових відносин міжнародні економічні зв’язки набувають
особливого значення. Вплив зовнішніх чинників на внутрішні процеси, економіку
загалом стає все більш відчутним саме тепер, коли економічна взаємозалежність
країн, міжнародна економічна інтеграція є об’єктивною реальністю світового
розвитку.
Включення України в сучасну міжнародну економічну систему координат – процес
складний і тривалий. Для цього потрібні кардинальна перебудова політичного і
господарського механізмів, значні фінансові ресурси і, звичайно, час.
На початку 90-х років Україна, за оцінками експертів, мала потужний економічний
потенціал. Помітними були переваги в АПК, особливо у сільському господарстві та
переробній промисловості: сприятливі кліматичні умови, родючі ґрунти (Україна
володіє 40 % всіх чорноземів світу), високий рівень кваліфікації робочої сили,
близькість до потенційних ринків збуту.
Проте, незважаючи на переваги й досить високий на той час економічний
потенціал, Україна за рівнем розвитку нині перебуває в аутсайдерах серед країн
СНД, Балтії та країн Центральної і Східної Європи. За даними Світового банку у
2003 р. валовий внутрішній продукт на одну особу населення в Україні становив
1024 дол. США, що є одним із найнижчих показників не лише серед східно- та
центральноєвропейських країн, але й навіть серед країн – колишніх республік
СРСР (рис. 2.1).
Джерело: World Development Indicators database, World Bank, July 2004.
Рис. 2.1. ВВП на одну особу населення у 2003 р. в країнах СНД, Балтії та
постсоціалістичних країнах Центральної і Східної Європи, дол. США
Така ситуація значною мірою зумовлена затяжною економічною кризою, наслідками
якої стали спад виробництва, високі темпи інфляції, ріст безробіття, різке
зниження доходів населення та його купівельної спроможності. За рівнем якості
життя і розвитку людей в останнє десятиріччя Україна спустилася на 133-тє місце
серед країн – членів ООН [115, с. 123].
Як стверджував відомий вчений і політик Павловський М.А., за роки реформ
втрачено понад 75 % економічного потенціалу (для порівняння: в період другої
світової війни – 40 %) [115, с. 6]. Валовий внутрішній продукт у 2002 р.
порівняно з 1990 р. скоротився наполовину (рис. 2.2).
(відсотків до 1990 р.)
Джерело: Статистичний щорічник України за 2002 рік.
Рис. 2.2. Індекси фізичного обсягу валового внутрішнього продукту
Величезною проблемою, як українського суспільства в цілому, так і окремих його
індивідів є, як уже відмічалось, високий рівень безробіття. Чисельність
зареєстрованих безробітних на кінець 2002 р. становила понад 1 млн., або 4,9 %
економічно активного населення. Проте, цей показник в повній мірі не відображає
ситуацію, оскільки не враховує приховане безробіття та неповну зайнятість на
підприємствах. У 2002 р. 5,1 % працюючих вимушені були перебувати в
адміністративних відпустках, 12,4 % працювали в режимі неповного робочого дня
або тижня. За методологією МОП кількість безробітних у 2002 р. становила 2301
тис. чол., або 10,1 % економічно активного населення. Це викликає певне
напруження в суспільстві. До того ж, як свідчить світова статистика, ріст
безробіття на 1 % призводить до збільшення злочинності на 3 % [115, с.19].
Інша серйозна проблема – неприпустимо низький рівень заробітної плати та
накопичення заборгованості по її виплаті. Як відомо, зростання доходів є
важливим фактором розвитку виробництва. Проте, середньомісячна номінальна
заробітна плата у 2002 р. в Україні становила всього 70,7 дол. США, що в 1,5
менше, ніж в Білорусі, в 1,9 раза, ніж в Казахстані і в 2 раза менше порівняно
з Росією. А заборгованість по виплаті заробітної плати на 1 лютого 2002 р.
становила 2637,3 млн. грн. (735 грн. з розрахунку на одного працюючого), тобто
майже 24 % працівників своєчасно не отримували заробітну плату.
Вкрай негативним явищем для українського суспільства є також високий ступінь
його поляризації. Якщо в розвинутих країнах 65-70 % населення належить до
середнього класу, то в Україні він майже відсутній. На думку М.А. Павловського,
стандарт життя (відношення доходів 10 % найбагатшої частини населення до
доходів такої ж кількості найбіднішої частини населення) в Україні надзвичайно
низький і характеризується співвідношенням 30:1, тоді як у Японії він становить
4,3:1, в Європі – (5-7):1, США – 8,9:1 [115, с.17, 41].
Всі ці економічні й соціальні події не могли не позначитися на розвитку
агропромислового комплексу. За даними Міністерства аграрної політики України в
2002 р. 54 % сільськогосподарських підприємств і 45 % підприємств харчової
промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів отримали збиток.
Низька прибутковість галузей АПК обумовлена багатьма факторами, зокрема
застарілими неефективними технологіями, високою зношеністю основних засобів (у
2002 р. ступінь зносу основних засобів у сільському господарстві, мисливстві та
лісовому господарстві становив 49,3 %, у промисловості – 54,5 %), а в харчовій
промисловості і переробних галузях – ще й відсутністю в достатній кількості
сировини та низька її якість.
За даними Державного комітету статистики виробництво товарів народного
споживання в 2003 р. порівняно з 1990 р. скоротилось майже наполовину. У тому
числі виробництво м’яса в розрахунку на одну особу населення зменшилось на
77 %, молока і молочних продуктів – на 78 %, тваринного масла – на 64 %, цукру
– на 69 %. Водночас значно скоротилось виробництво хліба і хлібобулочних
виробів, круп, борошна, макаронних виробів, тоб
- Київ+380960830922