Ви є тут

Соціально-економічні аспекти маркетингової діяльності промислових підприємств

Автор: 
Голофаєва Ірина Петрівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U000250
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2
АНАЛІЗ І ОБҐРУНТУВАННЯ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Місце потенціалу маркетингової діяльності в системі потенціалів
підприємства і методичні підходи до його оцінки
Забезпечення життєдіяльності соціально-економічної системи залежить від її
здатності адаптуватися до ринкових умов, тобто від потенціалу такої адаптації.
Вітчизняні менеджери вже пересвідчилися, що наявність у соціально-економічної
системи значних виробничих потужностей не означає, що вона буде
конкурентоспроможною на ринку. Потенціал адаптації до ринкових умов значно
складніший, а тому має сенс визначитися з його сутністю та змістом.
Огляд відповідної літератури показав, що терміни «економічний потенціал»,
«економічна потужність», «виробничий потенціал» часто вживаються як ідентичні,
з чим не можна погодитися. Тому слід виконати уточнення їх відмінностей та
призначення Насамперед уточнимо значення терміна «потенціал». За словниками
[17, с. 624] потенціал (від лат. potentia – схована чинність) означає джерела,
можливості, засоби, запаси які можна використати для вирішення певної задачі,
досягнення певної мети. У суспільному житті завдяки практичній діяльності людей
потенціал може трансформуватися в дійсність. Різниця між поняттями «економічна
потужність та економічний потенціал» полягає в тому, що економічна потужність –
це дійсність, а економічний потенціал – наявність умов, можливість її
досягнення. Економічний потенціал відрізняється від виробничого тим, що перший
характеризує можливості в цілому економічної системи держави, а другий – тільки
сфери матеріального виробництва. Загальним для них є те, що для їх оцінки
використовується один показник – обсяг виробництва матеріальних благ у країні:
для економічного й виробничого потенціалів – максимально можливий, для
економічної потужності – фактичний.
На думку Райзберга Б. А. «виробничий потенціал» – це 1) реальний обсяг
продукції, який можна виготовити при повному використанні наявних ресурсів; 2)
наявні й потенційні можливості виробництва, наявність факторів виробництва,
забезпеченість його визначальними видами ресурсів [118]. Деякі автори [33,126]
пропонують оцінювати виробничий потенціал, використовуючи залежність між
виторгом й елементами потенціалу. При цьому останній розглядається як
сукупність витрат на облікову чисельність трудових ресурсів, на оборотні кошти
й на основні виробничі фонди. Суттєвим недоліком визначених вище підходів до
виробничого потенціалу є відсутність у його складі потенціалу інноваційних
процесів, які забезпечують оперативне та ефективне реагування на зміни в
зовнішньому середовищі.
Для визначення змісту цього потенціалу проаналізуємо спочатку терміну
«інновація». Відомий дослідник її Б. Твісс визначає інновацію як процес, в
якому винахід або ідея набуває економічного змісту [132]. На думку Б. Санто,
«інновація – це такий суспільно-техніко-економічний процес, який через
практичне використання ідей і винаходів приводить до створення кращих за своїми
властивостями виробів, технологій, і у випадку, якщо інновація орієнтована на
економічну вигоду, прибуток, її поява на ринку може принести додатковий дохід»
[122]. Відповідно до міжнародних стандартів інновація визначається як кінцевий
результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у новому або
вдосконаленому продукті, який визнається ринком, нового або вдосконаленого
технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності, або в новому
підході до соціальних послуг. Тобто неодмінними властивостями інновації є
науково-технічна новизна й можливість практичного використання.
Оскільки інновації – це один з важелів, які дозволяють соціально-економічній
системі адаптуватися до ринкових умов, то, на нашу думку, цей показник
необхідно включити до складу її виробничого потенціалу.
Тоді ресурсний виробничий потенціал соціально-економічної системи (РВПСЕС)
можна представити у вигляді кількох взаємозалежних елементів: трудових ресурсів
(ТР); основних виробничих фондів (ОВФ); оборотних коштів (ОК); інноваційних
ресурсів (І), які можна розподілити на інноваційні ресурси виробництва (ІВ) та
інноваційні ресурси управління (ІУ).
Визначимо поняття «інноваційні ресурси». По В. А Коноплицькому. поняття
«ресурси – це кошти, запаси, можливості, джерела чого-небудь» [80]. Важливим
інноваційним ресурсом сучасної соціально-економічної системи є оновлення їх
систем управління, введення нових спеціальних функцій управління, серед яких
ключовою є маркетинг.
У зв’язку з цим і зважаючи на тему дисертаційного дослідження, виконаємо
уточнення структури і складу потенціалу маркетингової діяльності
соціально-економічної системи для забезпечення ефективності управління нею,
його місця в системі потенціалів соціально-економічної системи (рис. 2.1).
За будь-яких умов ефективність цієї діяльності забезпечить як формування
потенціалу соціально-економічної системи в цілому, так і результативність його
використання, що особливо важливо в сучасних умовах господарювання.
Потенціал маркетингу – це сукупність засобів і можливостей підприємства в
реалізації маркетингової діяльності. Оперативна чисельна оцінка подібного
потенціалу дозволить виявити сховані резерви в розвитку підприємств, а отже,
збільшити віддачу від більш обґрунтованого застосування маркетингового
інструментарію. Для виявлення конкретного змісту потенціалу маркетингу доцільно
застосувати проблемно-аналітичний підхід – представити ієрархічну структуру
складових потенціалу. В укрупненому плані потенціал маркетингу є сумою
методичних, людських, матеріальних та інформаційних ресурсів, що забезп