Вы здесь

Особливості структурно-функціональних змін лівого шлуночка і показників гемодинаміки у хворих з хронічною мітральною недостатністю

Автор: 
Онищенко Олексій Валерійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U000283
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріал дослідження
За період з 1999 по 2004 роки обстежено 204 пацієнта з ізольованою ХМН,
обумовленою ревматизмом і ПМК. В дослідження не включали хворих з аортальною
недостатністю, тяжкою трікуспідальною й/або пульмональною недостатністю,
клапанними стенозами, вродженими вадами серця, імплантованими штучними
клапанами серця, дилатаційною й гіпертрофічною кардіоміопатіями, ішемічною
хворобою серця, артеріальною гіпертензією (систолічний артеріальний тиск
(САТ) > 140 мм рт.ст. і/або діастолічний артеріальний тиск
(ДАТ) > 90 мм рт.ст.).
Обстеження пацієнтів проводилося згідно спеціально розробленій програмі, яка
складалася з первинного обстеження і періоду проспектівного спостереження. При
первинному обстеженні всім пацієнтам проводилися поглиблена клінічна оцінка, що
включала детальний аналіз скарг, даних анамнезу й об’єктивний огляд, а також
інструментальні дослідження – стандартна електрокардіограма і трансторакальна
ЕхоКГ. За наявності показань виконувалися трансезофагеальна і стресова ЕхоКГ.
Проспективне спостереження складалося з регулярних обстежень, що включали
клінічну оцінку і трансторакальну ЕхоКГ. За наявності клінічних симптомів
(поява відчуттів серцебиття, неритмічної діяльності серця, пресинкопальних або
синкопальних станів, ангинальних епізодів) виконувалося Холтерівське
моніторування електрокардіограми. Кратність повторних візитів визначалася
ступенем МР. Пацієнти з мінімальною МР обстежувалися 1 раз на 24 місяці, з
помірною – 1 раз на 12 місяців і з тяжкою – 1 раз на 6 місяців. У випадку
виникнення у пацієнта в процесі спостереження суб’єктивних ознак погіршення
стану (поява або посилення загальної слабкості, стомлюваності, задишки,
серцебиття, болю, перебоїв в роботі серця, зниження толерантності до фізичного
навантаження), виконувалося позапланове обстеження. В проспективне
спостереження включали пацієнтів з ХМН, які мали синусовий ритм та не мали
клінічних симптомів ХСН і ознак систолічної дисфункції ЛШ (ФВ > 50 %). Пацієнти
з наявністю клінічних симптомів ХСН (ХСН I ФК II і більше) і/або ознаками явної
систолічної дисфункції ЛШ (ФВ ? 50 %) в групу проспективного спостереження не
включалися. З метою встановлення предикторів несприятливого перебігу ХМН були
визначені кінцеві точки дослідження, якими з’явилися: поява клінічних симптомів
ХСН (ХСН I ФК II і більше), розвиток систолічної дисфункції ЛШ з рівнями
ФВ ? 50 %, виникнення порушень ритму (фібриляції або тріпотіння передсердь,
пароксизмальних форм надшлуночкової тахікардії, шлуночкової екстрасистолії
«високих градацій» за класифікацією R. Myerburg) [130]. Пацієнти завершували
участь в дослідженні при досягненні як мінімум однієї з кінцевих точок або
максимального терміну спостереження, який складав 60 місяців. Також було
обстежено 45 здорових осіб, що увійшли до групи контролю.
Діагноз ревматизму встановлювався на підставі критеріїв T.D. Jones відповідно
до рекомендацій Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (2003) і Асоціації
Ревматологів України [8, 168]. Наявність і ступінь ХСН визначали згідно
класифікації М.Д. Стражеска і В.Х. Василенка відповідно до рекомендацій
Українського наукового товариства кардіологів з виділенням клінічної стадії та
ФК [7].
Трансторакальну ЕхоКГ виконували на апаратах «Ultramark 9» (ATL, США),
оснащеного датчиком з частотою 2,25 МГц в одно- і двомірному режимах з
використанням імпульсної, безперервно-хвильової і кольорової доплерографії, а
також «HDI 5000» (Philips, Німеччина), оснащеного датчиком з частотою
2,0 – 4,0 МГц в одно- і двомірному режимах з використанням імпульсної,
безперервно-хвильової, кольорової (у тому числі одномірної) і тканинної
доплерографії. ЕхоКГ проводилася відповідно до рекомендацій Американської
Асоціації Ехокардіографії [18, 20]. Під час дослідження виконувалася детальна
структурно-функціональна оцінка МК, геометрії ЛП і ЛШ, систолічної й
діастолічної функції ЛШ.
Структуру МК оцінювали, характеризуючи довжину, товщину, ехогенність і ступінь
пролабування стулок МК, розміри і ехогенність кільця МК. З парастернального
доступу по довгій вісі в двомірному режимі вимірювали довжину передньої й
задньої стулок МК як відстань від місця їх кріплення до вільного краю,
виключаючи хорди. Товщину стулок вимірювали в проксимальній, середній і
дистальній частинах з розрахунком середньої величини [45]. Виділяли дифузний і
локальний характер потовщення (при товщині стулки ? 0,4 см). Вимірювання
виконували в діастолу в фазу діастазіса [45, 149]. Ехогенність стулок МК
порівнювали з ехогенністю міокарду і розцінювали як нормальну, знижену і
підвищену. Наявність і ступінь пролабування встановлювали в двомірному режимі з
парастернальної й апікальної позицій по довгій вісі, а також з апікальної
чотирьохкамерної позиції при зміщенні однієї або обох стулок МК в період
систоли ЛШ відносно лінії, що з’єднує місця кріплення стулок до кільця МК, в
порожнину ЛП [126]. При товщині стулки МК ? 0,5 см та її зміщенні > 0,2 см
визначали «класичний» варіант ПМК, при товщині стулки МК зміщенні > 0,2 см – «некласичний» [126, 149]. Виділяли пролапс передньої,
задньої та обох стулок МК [45].
Діаметр кільця МК визначали з парастернальної позиції по довгій вісі в
двомірному режимі як відстань між підставами передньої й задньої стулок МК
наприкінці систоли [126]. При виявленні «яскравих» ехопозитивних зон в
порівнянні з ехогенністю перикарду при максимальному зниженні посилення
ультразвукового сигналу в двомірному режи